Станюкович Константин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

- Станюкович Константин [Справочн.-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

у разі відмови той влаштує так, що його просто виженуть з служби: «Ганьби не бажаю і проти вітру пливти не можу... Йди у відставку і забудь відтепер, що ти мій син!»


ЦАРАТ НЕНАВИДІВ, з нарису «Костянтин Михайлович Станюкович» на lyrica.crimea.edu

До 35-річчя творчої діяльності письменника громадськість Москви і Петербургу зібрала кошти на відкриття в Севастополі народної читальні. Проте царський уряд не пішов на це, прагнучи аби ім’я крамольного письменника швидше забули.

За декілька місяців до смерті Станюкович закінчив повість «Севастопольський хлопчик», яка заслужено є одним з кращих творів про героїчну оборону міста.


МРІЯ ПРО СПРАВЕДЛИВІСТЬ, з розвідки В. Кравченка «Роздуми біля будинку письменника»

Мати заронила в серці майбутнього письменника любов до людей, мрію про справедливість на Землі. Впродовж всього свого творчого життя він боровся за цю ідею.

Серед численних героїв Станюковича, поряд з російськими моряками, ми зустрічаємо й українців – захисників Севастополя яличника Бугая, матроса Ткаченка, а також татарина Ахметку та ін. Станюкович писав російською мовою, бо це була панівна мова в держав...

К. М. Станюкович одначе мав більше сентименту до своїх українських предків, і це почуття посилила оборона Севастополя, під час якої йому, тоді 11-річному юнакові, довелось зустрітися і з матросами Кішкою й Шевченком, і з адміралом Нахімовим, котрий не раз бував у домі його батька, і з іншими українцями. Його старший брат Микола був тяжко поранений на 4-му бастіоні і помер від ран.

Під час трирічної навколосвітньої подорожі К. М. Станюкович побував зокрема в Індокитаї, де був свідком підкорення цієї країни французькими колонізаторами, котрі все нищили на своєму шляху, «і все це називалось цивілізацією, – писав Станюкович, – привнесенням світла дикунам». 18 лютого 1863 р. він відбув з Сайгону на кліпері «Гайдамак», і ця назва не могла не навіювати аналогій про українських борців за волю – гайдамаків.

Коли в 1897 р. московський видавець Карцев почав друкувати твори Станюковича в 13 томах, міністр внутрішніх справ наказав не допускати це видання до громадських бібліотек і читалень...

К. М. Станюкович помер від діабету, ускладненого іншими хворобами, в Неаполі, там же й був похований. Ніхто йому востаннє не заспівав тих пісень, що співала йому мати в Севастополі.


НІЧОГО НЕ ПРИХОВУЄ, з книги М. Єрьоміна «К. М. Станюкович»

Станюкович не приховує ні жорстокості, ні дикого розгулу пристрастей, ні байдужості одних, ні підлот інших.