Воруй и быстрее - за буй! [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КОНФЛІКТ

Грабуй і швидше – за буй,

або Ліво на борт, Одеський морський торговий порт!

Здавалося, акул пера за української дійсності в стилі Хічкока здивувати уже годі. Ні абсурдне протистояння в верхах, ні гучне замовне вбивство, ні витівки чергової “Еліти-Центру”, ні задзеркальне рішення продажного служителя Феміди заборонити сонцю вставати на Сході не змусять “броньовані” роками незалежності очі вилізти на лоба. Бо вони, даруйте, ще й не таке бачили!

І все ж прес-конференція на тему “Що відбувається навколо державного підприємства “Одеський морський торговий порт” (ДП “ОМТП”), яка пройшла 6 червня в УНІАН, напевне, змусить декого з присутніх звернутися до окуліста. Адже журналісти почули таке…

Ні, про рейдерство вони знають. Ба, навіть втомилися про нього писати! Для тих, хто не зовсім в курсі справи, нагадаємо: це іноземне слово означає не що інше, як поглинання того, що вам не належить, силою. Такий собі буцімто узаконений розбій. А коли зовсім просто, то звичайнісіньке піратство, щоправда, освячене не “Веселим Роджером”, а папірцем (розцінки для багатіїв – помірні) з печаткою, що суті того, що стається, не міняє. Проте, щоб у ролі корсара Дрейка виступала державна інституція!!

Потопаючий хапається за соломинку

Ще не так давно економіку морських портів України каменем тягло на дно. Урядам, що мінялися з калейдоскопічною швидкістю, було не до стратегічних об‘єктів, хоча вони й перебували у державній власності. А якщо дещицю і планували зробити, то… не встигали.

Тоді й з‘явилася рятівна ідея використати у ролі “понтонів” приватний бізнес. Тобто, ім‘ярек вкладає в інфраструктуру того ж ОМТП солідні кошти, а взамін отримує можливість користуватися його послугами. Звичайно, розраховуючи на певні пільгові умови. Зауважимо: міністерство транспорту і зв‘язку України новацію схвалило, охрестивши її “спільною діяльністю”.

Невдовзі знайшлися й інвестори. У одеситів їх був добрий (в прямому значенні слова!) десяток. Найкрупніший – ЗАТ “Синтез ойл”.

– Ми прийшли на руїну 1994 року одними з перших, - згадує його директор С. Залевський. – Реконструювали нафтовий термінал, станцію очищення баластних вод, збудували єдиний в Україні газовий комплекс. Завдяки нашим – і тільки! – зусиллям загальний вантажообіг порту за цей час зріс втричі, а газу – майже в восьмеро. Капіталовкладення за цей період склали 100 млн. грн. Зауважте: угода про спільну діяльність укладена на двадцять років, тобто, після того, як зазначений термін спливе, все залишиться одеситам.

У свою чергу, в бюджет “Синтез ойл” перераховала понад 80 мільйонів гривень.

І тут, як сніг на голову, висновок профільного міністерства: робота – неефективна.

“Палубу” драїть нова мітла

На жаль, з кожним новим урядом мінялися й міністри. А відповідно – пріоритети: кожна нова мітла мела по-новому. Причому на “сміття” у вигляді відомчої занехаяності галузі уваги ніхто не звертав. “Мели” під себе, в основному, ключові посади. З особливою ретельністю “наводити порядок” почав М. Рудьковський, озброївшись лозунгом “Геть угоди про спільну діяльність!”.

Стривайте, скажете ви, а як же закон? Судячи з усього, він для пана міністра-соціаліста, котрий звик у своїх діях керуватися поняттям “революційної доцільності”, не писаний. Що йому до того, що інвестори вклали в державну власність мільйони умовних одиниць, мають спільне з портами нерухоме майно, як правило у вигляді серйозних об‘єктів інфраструктури, уклали десятки угод на перевалку вантажів. І все це має піти разом з вранішнім бризом… невідомо кому “халявним” призом. Чому, на яких правових підставах? Навіщо черговий раз відлякувати і без того не дуже сміливих, коли мова заходить про Україну, інвесторів?

М. Рудьковський посилається на матеріали перевірки, що її здійснило за його вказівкою відомче контрольно-ревізійне управління. Висновок: вбачаються ознаки перевищення службових обов‘язків з боку керівництва порту, відмивання грошей, а сама спільна діяльність – неефективна.

Ну, по-перше, з “перевищенням”, якщо таке справді було, легко розібратися на адміністративному рівні, оскільки кодекс про працю ніхто не відміняв. По-друге, варто було б міністерським спеціалістам внести конкретні пропозиції, завдяки яким можна було б цю саму ефективність різко підвищити. Відвести строго визначений термін для вжиття заходів, проконтролювати, а вже потім – робити висновки. А раптом начальника ДП “ОМТП” М. Павлюка доведеться рекомендувати до ще однієї високої нагороди?! Раптом він стане двічі Героєм України.

До того ж, існують люди, які результати міністерського “наїзду” аргументовано спростовують. Перший у їхньому ряду – колектив порту і його керівник.

– Спільною з приватними стуктурами діяльністю