загрузка...
Перескочить к меню

Быков Петр (fb2)

файл не оценён - Быков Петр [Справочник-дайджест] 20K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




БИКОВ Петро Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, критик, історик літератури, бібліограф. Псевдоніми – Дух, Незлостивий поет, П. Злобін, Кошлатий лірик, Амедей Чортополохов, Ендиміон Вампіров.

З дворянської родини. Брат, Биков М., – журналіст.

Народився 20 жовтня (1 листопада) 1843 р. в м. Севастополі Таврійської губернії Російської імперії (нині – Автономна Республіка Крим України).

Помер 22 жовтня 1930 р. в м. Пушкіні Ленінградської області СРСР (нині – Ленінградська область РФ).

Закінчив Катеринославську гімназію (1860), вчився на фізико-математичному факультеті Харківського університету (1860-1864), звідки випущений «дійсним студентом», був вільним слухачем земельної та лісової академії в Москві (1968).

Працював приватним учителем в Катеринославі та Харкові, кореспондентом журналу «Бабка» (1878), завідуючим літературним відділом «Російського базару» (1879), відповідальним редактором журналів «Діло» (1880), «Російське багатство» (1881-1900), «Сучасник» (1911-1915), редагував газети «Степ» (1885-1886), «Слово» (1903-1906).

Друкувався в газетах «Новоросійський телеграф», «Харківські відомості», «Лелітка», «Газеті О. Гатцука», «Новий час», журналах «Нива», «Син Вітчизни», «Історичний журнал», «Сонце Росії», «Вісник іноземної літератури», «Північ», «Зірка», «Будильник», «Сучасний літопис», «Живописний огляд», «Російський світ», «Маляр», «Жайвір», «Природа і життя», «Новий російський базар», «Спостерігач».

Як літератор дебютував в газеті «Лелітка» добіркою афоризмів «Житейські дурниці» (1861).

Потім настала черга циклів «Біля Дніпра» (1900), «З зошита старого романтика» (1901), «Із спогадів старого природознавця» (1915-1917), «Мої вихованці і друзі» (1917).

Під редакцією Б. побачили світ зібрання творів О. Афанасьєва-Чужинського (1890-1892), М. Загоскіна (1901; 1915), М. Лермонтова (1891), О. Кольцова (1892; 1907), К. Станюковича (1906-1907), М. Гоголя (1908), С. Максимова (1908-1913), О. Майкова (1914), Д. Маміна-Сибіряка (1915-1917) та інші.

До посмертного видання належить книга мемуарів «Силуети далекого минулого» (1930).

Перекладав з французької та німецької – В. Гюго, В. Шекспіра, Г. Гейне, Т. Готьє та ін.

Працював над «Словником російських письменників», «Словником російських жінок-письменниць», «Словником псевдонімів російських письменників XIX-XX ст.».

В доробку Б. – близько 10000 великих та малих біографічних нарисів.

За публікацію в журналі «Слово», який наш земляк на той час редагував, заклику М. Горького з приводу «кривавої неділі» (1905) він зазнав переслідувань з боку влади.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – І. Ясинський, Л. Толстой, А. Чехов, М. Лєсков, М. Лохвицька, В. Короленко, В. Брюсов, В. Бибиков, С. Венгеров, В. Гіляровський, Л. Майков, Д. Менделєєв, М. Лохвицька, В. Білібін, Г. Благосвєтлов, В. Немирович-Данченко, В. Срезневський, В. Брюсов, І. Василевський, М. Ватсон та ін.


***


ЗАРАДИ НАПИСАНОГО, з професійного кредо П. Бикова

Вивчати написане заради написаного.


ЛЄСКОВ ЗДИВУВАВСЯ, з книги П. Бикова «Силуети далекого минулого»

Не пам’ятаю хто сказав йому (Лєскову М. – авт.), що у мене на картки занесено все ним написане і поміщене в різних журналах і газетах.

«Мене запевнили, – писав мені своїм круглим, оригінальним почерком Лєсков, – ніби в числі інших письменників у вашому літературному архіві значиться і моє ім’я і повний список всього, мною надрукованого. Чи правда це? Якщо правда, то ви надасте мені істинно товариську послугу, поділившись зі мною вашим списком. Не відмовте листівкою повідомити мене – чи мені зайти до вас, чи ви мене відвідаєте, і взагалі – чи прийнятне моє прохання?

Нетерпляче буду чекати цікавого побачення, на якому сподіваюся виразити вам крайнє здивування копіткою працею вашою і сказати багато побажань».


ДРУЗІ ПОРАДИЛИ ЗВЕРНУТИСЯ ДО БИКОВА, з листа М. Лєскова до редакції газети «Новий час» в жовтні 1888 р.

У «Новому часі», 2-го жовтня, надрукована замітка п. Петербуржця про ювілейні подарунки письменникам, і при цьому зроблена вказівка на ... «Бібліографію» моїх літературних робіт з 1860 по 1887 рік. Пан Петербуржець знаходить, що така бібліографія була б доречна у всіх тих випадках, коли збираються вшановувати заслуги письменника, проте у нас про це «повинен поклопотати сам ювіляр, як поклопотав, наприклад, п. Лєсков». Приблизно в цьому ж дусі 1 жовтня з приводу моєї «Бібліографії» висловився п. Фаресов в газеті «День».

Я дуже вдячний п. Петербуржцеві і п. Фаресову за їх увагу до моєї «Бібліографії», але прошу у вас дозволу внести до цих повідомлень уточнення...

Я не бажав би, щоб хтось подумав, що «Бібліографія» моїх творів є підготовка до святкування мого ювілею. Двадцатип’ятиріччя моєї літературної діяльності вже пройшло. Два роки тому деякі з невеликого числа моїх літературних друзів бажали чимось ознаменувати цей день, і про це тоді прослизнула звістка в «Щотижневому огляді». Я негайно ж відхилив цю затію і надрукував про те заяву. Друзі


Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг   Поиск по содержимому сайта

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...