Планета за кошторисом [Роберт Шеклі] (fb2) читать постранично

- Планета за кошторисом (пер. Петро Соколовський) 133 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Роберт Шеклі

Настройки текста:




Р. Шеклі ПЛАНЕТА ЗА КОШТОРИСОМ

– Отже, Оріне, це вона й є, чи не так? – спитав Модслі.

– Так, сер, це вона, – гордо всміхаючись, відповів Орін, стоячи ліворуч від Модслі. – Ну, то як вона вам подобається, сер?

Моделі неквапом повернувся, оцінливо глянув на луку, гори, сонце, річку та ліс. На його обличчі годі було щось прочитати.

– А як вона подобається тобі, Бруксайде? – спитав він.

– Мені здається сер, – голос Бруксайда тремтів, – що ми з Оріном дуже непогано впорались із цією роботою. Далебі, непогано, якщо взяти до уваги, що це наш перший самостійний проект.

– І ти тієї ж думки, Оріне? – поцікавився Модслі.

– Звичайно, сер, – відповів Орін.

Моделі нахилився й висмикнув травинку. Понюхав і відкинув геть. Поколупав носаком черевика землю під ногами і якийсь час розглядав пломеніюче сонце. А відтак заговорив, старанно зважуючи кожне слово:

– Я вражений, вражений до глибини душі. І то найнеприємніше. Я доручаю вам збудувати планету для одного з моїх клієнтів, а ви підносите мені ось це. То ви й справді вважаєте себе інженерами?

Обидва асистенти ніби язики проковтнули.

Вони завмерли, мов хлопчаки, яких зараз мають відшмагати.

– Інженери! – провадив далі Модслі, вклавши в це слово неабияке презирство. – “Творчо обдаровані вчені з раціональним мисленням, здатні вибудувати планету в будь-який час і в будь-якому місці”. Чи ж хоч одному з вас знайома ця фраза?

– Так записано в типовій брошурі, – відповів Орін.

– Вірно, – потвердив Модслі. – А зараз скажіть, чи ж можна ось це назвати зразком творчого й раціонального підходу до інженерного мистецтва?

Обидва мовчали, мов їм заціпило. Нарешті Бруксайд вирік:

– О так, сер, по-моєму, можна, сер! Ми в усіх подробицях вивчили умови контракту. Було замовлено планету типу 34 Вс 4 з деякими поправками. Таку ми й спорудили. Перед нами, звичайно, тільки невеликий її куточок. Проте…

– Проте для мене досить і цього, щоб зрозуміти, що ви тут понавертали, і дати відповідну оцінку, – заявив Модслі. – Оріне! Який опалювальний пристрій ви поставили?

– Сонце типу 05, сер, – відповів Орін. – Воно якнайкраще відповідало всім вимогам теплопостачання…

– Ще б пак! Але ви мусили пам’ятати, що на будівництво планети попередньо був затверджений кошторис. Якщо ми не зводитимемо витрати до мінімуму, то нам не бачити зиску, як своїх вух. А найзначніша стаття витрат – це опалювальний пристрій.

– Ми знаємо, сер, – сказав Бруксайд. – І нам страшенно не хотілося ставити сонце типу 05 в однопланетну систему. Та зумовлений ступінь обігріву і радіації…

– Виходить, я так нічого й не втокмачив у ваші довбешки?! – вибухнув Модслі. – Цей тип зірки – чиста надмірність. Агей, ви… – і він подав знак робітникам. – Зніміть її.

Робітники швидко притягли складану драбину.

Один укріпив її прямовисно, другий заходився розкладати.

Драбина видовжилась у десять, у сто, в мільйон разів…

Два інших робітники помчались драбиною вгору з тією самою швидкістю, з якою вона здіймалася в небо.

– Ви там з нею обережніше! – гукнув їм навздогін Модслі. – І не забудьте надягти рукавиці. Об цю штуку можна попектися!

Стоячи на горішньому щаблі драбини, робітники зняли з гачка зірку, згорнули її дудочкою й поклали в оббиту зсередини м’яким матеріалом коробку з написом “ЗІРКА. ПОВОДИТИСЯ ОБЕРЕЖНО!”

Коли кришка коробки зачинилась, упала ніч.

– Та ви там подуріли, чи що?! – загорлав Модслі. – Дідько б вас побрав, хай стане світло!

І само по собі стало світло.

– О’кей, – мовив Модслі. – Цю зірку типу 05 ми відішлемо назад на склад. Для такої планети вистачить і зірки типу В 13.

– Але ж, сер, – схвильовано пробелькотав Орін, – вона недостатньо гаряча.

– Знаю, – сказав Модслі. – Ось тут ви й повинні виявити свої творчі здібності. Якщо встановити зірку якомога ближче до планети, тепла буде аж надто.

– Авжеж, сер, – погодився Бруксайд. – Тільки ж через брак простору її потужне випромінювання не встигатиме розсіюватись і не буде знешкоджуватись. А така інтенсивна реакція може вбити все майбутнє населення цієї планети.

Повільно, карбуючи кожне слово, Модслі промовив:

– Чи не хочеш ти сказати, що зірки типу В 13 небезпечні?

– Ой ні, ви мене не так зрозуміли, сер, – заперечив Бруксайд. – Я мав на увазі, що вони, як і все у Всесвіті можуть зробитись небезпечними, якщо, послуговуючись ними, не дотримуватись необхідних застережних заходів.

– Оце вже ближче до істини, – пробурчав Модслі.

– А в даному разі, – провадив далі Бруксайд, – заради безпеки необхідно постійно носити свинцеві скафандри, вагою десь фунтів по п’ятдесят кожний. Але це непрактично, якщо взяти до уваги те, що представники раси, яка заселить планету, важать пересічно по вісім фунтів.

– Нас це не обходить, – відмахнувся Модслі. – Не наше діло вчити їх, як жити. То я що – маю відповідати за їхні забиті місця щоразу, коли їм