Відкриття цивілізації [Сергій Підгорний] (fb2) читать постранично

Сергій Підгорний ВІДКРИТТЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ Оповідання

Причиною перебоїв у роботi маршового двигуна були неполадки в конверторах, якi виробляли антиречовину. За лiченi хвилини обстеження з'ясувалося, що власними силами полагодити їх неможливо. Конвертори були схожi на приречених велетнiв, чиє життя ще можна продовжити, але кончина їхня все одно не за горами.

— Чому це сталося? — розгублено запитав усiх Гришин.

Обличчя Новикова на телеекранi внутрiшнього зв'язку було спантеличеним.

— Не збагну, — знизав вiн плечима. — Поки що не можу навiть уявити… Кароднi замки вважаються найнадiйнiшим елементом у системi маршового двигуна. Як могло статися, що саме вони…

— Ти хочеш сказати, що тут дiє якийсь зовнiшнiй фактор?.. обiрвав його капiтан.

— Так, схиляюсь до цiєї думки.

— Наша розмова не по сутi, — почувся коректний голос Старцева. — Ми, певне, ще матимемо час подумати над цiєю… гiпотезою, а тепер треба вирiшити, як бути далi. — Вiн зробив паузу. — У мене є пропозицiя. Власне, нiчого iншого й не лишається. Зараз ми перебуваємо за двадцять астрономiчних одиниць вiд планетної системи 61 Лебедя. Конверторiв має вистачити для гальмування. Ми врятуємось, коли маршовим двигуном вдасться загальмуватись бодай до 300 кiлометрiв на секунду — далi можна буде гальмуватися планетарними…

— …I згодом вийти до найбiльш зручної планети 61 Лебедя — на орбiту штучного супутника, — пiдхопив Янов. — А й справдi, нiчого iншого не лишається…

Вiн уважно обвiв поглядом екрани, з яких на нього дивилися члени екiпажу.

— Штурмановi — розрахувати нову траєкторiю польоту. Новикову й Сергєєву — перевести конвертори на оптимальний режим роботи. Гришину — переглянути аналiзi; простору за бортом, зробленi ЕОМ перед аварiєю i пiд час неї.

- Єсть! — вiдповiли троє, а Сергєєв флегматичне кивнув головою.

— Я повiдомлю на Землю про наше рiшення.

По якiйсь хвилi капiтан був уже в рубцi зв'язку.

Квантовий передавач, увiмкнена ЕОМ давно працювали, посилаючи в Центр дослiдження космiчного простору iнформацiю про подiю, що сталася. Янов увiмкнув канал мiкрофонного зв'язку.

Оператор Центру вiдповiв одразу: сигнал квантових передавачiв поширюється миттєво й сила його не залежить од вiдстанi.

— «Лотос-6», я «Центр-1080». Ми вже знаємо, що у вас сталося, — вiн навiть не намагався приховати хвилювання. — Судячи з даних ЕОМ, вам самим з неполадками не впоратись.

— Так, — пiдтвердив Янов.

— Що вирiшили?

Янов детально доповiв.

— Гаразд. Сподiваємося, що вам благополучно вдасться загальмуватись. I не вiшайте носiв: усе могло бути значно гiрше.

— Може, й так, — усмiхнувся Янов, уявивши на мить, що двигуни вiдмовили далеко за 61 Лебедя й вони, не змiгши «прив'язатися» до такого якоря й орiєнтиру, як одна з планет цiєї системи, мчать усе далi й далi, i знайти їх у цiй зорянiй безоднi куди важче, нiж голку в копицi сiна.

— Може, й так, — сказав вiн ще раз.

— Ми вже послали до вас найближчий рятiвний корабель «Мiраж-105».

— З його капiтаном, Федоровим, ми разом навчалися в школi астронавтики.

— От i добре. «Мiраж-105» буде бiля другої планети 61 Лебедя через сто шiстдесят дiб.

— Порадую екiпаж… Бiльше для Центру в мене нiчого нема. Передавайте, що настрiй у нас бадьорий.

Через пiдошви черевикiв вчувалася напружена вiбрацiя маршового двигуна. Янов вiдкинувся в крiслi, розслабився й заплющив очi. I майже одразу ж пролунав сигнал i на екранi з'явилося спокiйне обличчя Старцева.

— Дмитре, оце щойно ввiв програму нового курсу. У Новикова й Сергєєва теж усе нормально Невдовзi впораються. Що там Земля?

Янов увiмкнув по корабельному радiо запис розмови з Центром. Подумки вiдзначив, що з його виразу обличчя Старцев не здогадався, в якому вiн станi.

— Зустрiнемося в кают-компанiї, - сказав вiн штурмановi, коли скiнчився запис.

— Так. Сучаснi зорельоти — це настiльки складнi системи, що несправностi або усуваються за десять хвилин, або не усуваються взагалi, — пiдбадьорливо усмiхнувся Старцев — На щастя, у нас майже _перший_ варiант.

Штурман та iнженери-випробувачi вже були в кают-компанiї, коли й дверi безшумно вiдпливли вбiк i ввiйшов Янов, а тодi — Гришин.

Члени екiпажу «Лотоса-6» тепло привiталися пiсля анабiозу — мiцно потисли руки, обнялися, жартiвливо оглянули один одного. Гришин теж усмiхнувся, та невдовзi його обличчя знову стало похмурим.

— Облиш, — примирливо поклав йому руку на плече капiтан — Справи не такi вже й кепськi.

— Авжеж, — обернувся той до Новикова й Сергєєва. — Аналiзи ЕОМ свiдчать, що зовнiшнього фактора не було.

— А що як корабельнi прилади просто не в змозi його виявити? поквапом запитав Новиков.

— I менi так здається, — пожвавлено мовив Гришин, — але капiтан вважає це малоймовiрним.

— Чому?

— Провину за аварiю найлегше перекласти на якусь невiдому причину, — усмiхнувся Янов.

— Згiдно з iнструкцiєю, — пiдвiвся з крiсла Старцев, — ми всi мусимо ознайомитися з даними про планетну систему 61 Лебедя взагалi i