Фраґменти свободи [Мірек Боднар] (pdf)

Тексти Мірека Боднара – чи не єдине для мене виправдання живого журналу. Коли інші викладають уже готові, сяк-так відшліфовані речі, то Мірек там-таки їх пише, і це незлецьки у нього виходить. Його письмо нагадує Бистрицю або якусь іншу річку, яка тече лише тому, що не може не текти. У ній багато всілякого сміття: пластикові пляшки, використані презервативи, діряві черевики, обгризені кістки і зовсім мало риби. Риба – це, типу, поезія. Але ж ми не прийшли сюди порибалити. Ми прийшли поплавати і випити пива, розслабитись і посміятись або навіть розчулитись і напитись.
Мірекові вірші соціальні і про любов. На одному з літературних сайтів є рубрика під назвою «Український шансон». Здається, ці тексти ідеально туди підходять. Багато зворушливої правди життя, багато красивих фраз і пафосу, присутність якого автор у жодному разі не визнає. А коли натрапляєш на такі тексти, як-от «дивитися політичні ток-шоу…», то розумієш, що Мірек недаремно захаращує френд-стрічку. І хоч яким пофіґістом він хоче здаватися, а все ж таки його хвилюють суспільні настрої, бо ж не просто жити в країні, де «таїна сповіді замінилася таїною голосування». Тож він сповідається своїм друзям, з ким, як відомо, «не набутися».
Василь Карп'юк