Пастка для ґеймера [Олесь Ільченко] (fb2) читать постранично, страница - 17

- Пастка для ґеймера (а.с. Команда-14 -1) (и.с. Дивний детектив-08) 251 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Олесь Ільченко

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

картами — свої нові досягнення за літо. Марта розповідала Софійці якісь новини про свого батька, але та слухала її неуважно, раз-по-раз позираючи на Вову. Оля ж сиділа біля Вови і тримала його за руку, наче боялася, що він кудись раптом піде. Стас розповідав Сашкові й Артемові, що знайшов новий спортивний зал, недорогий, але з усіма необхідними тренажерами. Таня і Юля про щось стиха перемовлялися. А Вася, як завжди, приніс гітару. Він співав відому пісню, яка всім подобалася:

Остання битва в кам’яній фортеці —
Над прірвою, під вежею старою.
Лишились ті, у кого серце б’ється,
І мовчки попрощались перед боєм.
Плечем в плече, підперши чорні зорі,
До ворога звернувши зброю й лиця,
Відходили по черзі ми за обрій,
Затиснувши в руках криваву крицю.
Чи стане вам наснаги, менестрелі,
Оспівувати наш фатальний подвиг,
Мечів двобої, поглядів дуелі —
Без слави, без надії й нагороди?
Світ помирав, як лицар без причастя.
На нас лилася стріл нещадна злива…
І грала криця полисками щастя,
А ворог вив, благаючи про диво.
Мов тіні, просувалися потвори;
Ганебна перемога — їм на подив.
Сміявся я, не знаючи покори,
І щит відкинув на зітерті сходи.
Балада прозвучить мені на спомин.
Винагорода темна і солона.
Востаннє долина життєвий гомін
В мечі, у холодіючій долоні…
Дівчата, слухаючи пісню, намагалися стримати сльози, а хлопці зосереджено мовчали. Пісня скінчилася, і після невеличкої паузи Вова запитав:

— Чому ж так класно, га?

— Пісня душевна, — висловила здогад Оля.

— А мені здається, класно тому, що ми одна команда, — усміхнувся Стас.