Чорнобильська Мадонна (скорочено) [Іван Драч] (fb2) читать постранично, страница - 5

class="book">     А потім взяла й отелилась, Спородила ловкеньке телятко. Чорно—білий бичок звівсь на ноги — Назвали його Чорнобилем. Дивилось теля на цей світ Дуже юно і незрозуміло.

     І тоді «соромно стало дорослим», вони відв'язали корову з телям і відправили на ферму.

     З доповідної скромного агента французької розвідки про поведінку поетів у Парижі

     Японський поет Хіро Сім цікавився дуже всім. Шанували його усі ми. Він приїхав із Хіросіми...

     Український поет Чорний

     Біль (скорочено: Чорнобиль) хотів на Набережній купити ікону. У них підлягає це під заборону.

     Але у нього не вистачило двох франків. Ікона була стара, хоть переправлена зовсім недавно у Париж.

     Переправили сюди її «христопродавці». Для них митниці —хлібодавці Тої Мадонни злякавсь Хіро Сім На лічильник Гейгера показував всім Казав що дуже вона дзвенить І втік від неї за мить.

     Не шукайте розділових знаків, у цій главі їх практично нема, це ніби просто зафіксовані дії окремих осіб, як було колись у літописах, де теж відсутні розділові знаки.

     Та повернімося до змісту доповідної записки. З неї видно, що український поет допитувався усе, звідки ікона, говорив, що вона з Полісся, що її вкрали — ту Мадонну. Студенти з Латинського кварталу не дуже розбиралися: для них Мадонна — секс—рок—зірка Луїза—Вероніка Чікконе. І вони волали з усіх сил. Агент зазначає:

     Дуже вони безсонні Провінційні Франсуа Війони

     Хоч записані в атеїсти А воюють чомусь за ікони...

     Фізики і лірики

     Так, колись затято велися суперечки між «фізиками» і «ліриками» — хто важливіший, хто корисніший, хто має рацію. І ось тепер поет розповідає читачеві:

     А ось фізик прибіг. Дивина для мене це мить. Яка ж я йому солом'яна оборона?! Шепоче він болісно: — Вона мені не простить... Не простить... Чорнобильська Мадонна...

     Хлопчина такий молодий. Благословенний вік. Під четвертим реактором — усмішка безборонна...

     — Розумієте, донька у мене. Донечці — один рік.

     Може, простить вона — Чорнобильська Мадонна?!

     До поета на сповідь зболеною душею звертається фізик. Наука могутня, але людина є людина, їй замало лише науки. Дума просить істини, благає прощення:

     Дивилася Істина з вічної висоти,

     З—підпорного рушника — Чорнобильська наша Мадонна.

     Хрещатицька мадонна

     У юрмищі хрещатицького дня Ти боса йшла, ти, сива Катерина — Бунт Врубеля з кирилівського дна, Летюча йшла, жалуча і поривна.

     Такою побачив поету натовпі молоду жінку, що несла ляльку з лахміття, немов живу дитину. Очі її жагучі палали гнівом — це Чорнобиль не дав Гй стати матір'ю.

     Який напій ти в квітень той пила, Коли, заквітла сином, ти ходила, Від Ірода себе не вберегла — Тебе накрила та нечиста сила?! А хустка збилась так на голові. Що лисиною світиш, Божа Мати... Я босий слід твій бачу у траві, Який боюсь і подихом займати.

     Епілог

     Та стали хуртовини наступати,

     Та стали вдовиченків побивати:

     Що гіерва хуртовина

     Дома попалила,

     А друга хуртовина

     Скотину поморила,

     А третя хуртовина

     У полі й у домі

     Та хліб побила,

     А нічого в полі й у домі

     Не й остановила.

     Українська народна дума «Бідна вдова і три сини»

     Вона дивиться, дивиться в душу. Вона палить очима до дна. А я все це дотерпіти мушу, Бо в душі не душа, а вина.

     Поет промовляє до кожного, торкаючись його совісті, бо не може бути чужого болю і чужого горя:

     Вона йде вже, прямує до тебе, Одчинила вже двері — й тобі Нахиляє це атомне небо У своїй потойбічній журбі. Крапля совісті є ще на денці? Вона вірить і в краплю твою: У твоєму житті—одноденці Я нікчемність свою впізнаю.

     Ліричний герой картає себе за те, що оспівував бездумно досягнення науки і тих безвідповідальних людей, що спричинилися до страшного лиха.

     Лисомудрі пихаті лахудри — Ваших внуків вона затуля: Боса йде на вогонь кривамудрий, Бо Вода вона є і Земля.

     її погляд ти чуєш, учений, Тож тікай, лиш подумай — куди? її погляд на тебе вогнений — Його лазером та відведи!

     Хто ж там, сиву, посміє займати? Сіль пізнання — це плід каяття... Несе сива чорнобильська мати Цю планету... Це хворе дитя!..