Чорнобильська Мадонна (скорочено) [Іван Драч] (fb2) читать постранично, страница - 3

Сорочку взяло з поликами, Дихало перегаром, Збиткувалося над віками.

     Старенька задихнула від гніву — бач, ще й не пішки прийшли грабувати. Але найгірше було попереду: вона впізнала свого онука:

     — Господи, та це ж Вовка! — Онук II! Син генерала! Навів, бач, «христопродавців» — Хати вони чистять повсюди.

     Вона кинулася до онука, схопила його за груди, але він злякався і вдарив її, потім вчепився у волосся. Либонь, думав, ідо баба з могили, що це примара. Злодії швидко втекли, а баба залишилася сама у хаті. Далі лежала ікона, а на ній вирвана бабина коса. Подивилася Марія у дзеркало на себе лису, іронічно посміхнулася: «Ну й дівка, до пари бісу!..»

     Дивились безодні зоряні Услід дорогому онуку... А сон таки справді справдився, А сон таки справді в руку!..

     Материнська пісня з чоловічої душі

     Не дітись, не дітись мені від вогню! О ноче, почуй мене! Днюй мене, дню! Куди не піду я, мов кінь вороний, Мене здоганяє сам хрест вогнений... Той огненний хрест, а на ньому і в нім Палає мій син у кільці вогнянім, Бо атомні цвяхи засаджено в руки. Бо губи горять од пекельної муки...

     Почуття гіркої муки і розпачу від безнадії, почуття вини — усе злилося у вихорі почуттів ліричного героя:

     ...Дорога роз'юшена, слізьми побита, Пробита, цвяхована тяжко слізьми... На вічній дорозі розіп'яті ми...

     Трактористка

     На горі горить реактор — Під горою оре трактор... Не чіпайте мене. Я — трактористка.

     Героїня розповідає про випадок, що стався по війні. Якось голова вилаяв тракториста:

     Голова матюкав тракториста, Вздовж і впоперек. Так і сяк його смужив...

     Той незворушно повернувся додому, випив води та й пішов у клуню. Але не вішатися з образи. Там у нього стояв танк. От він тим танком і розрівняв контору, поки голова під містком ховався. А потім пішов здаватися.

     Не чіпайте мене.

     Я — трактористка.

     Кабіна герметизована —

     Не для мене.

     Кожен день я ковтаю пилюку

     З чорнобильськими радіонуклідами,

     Вчені кажуть по телевізору,

     Що вони мінімальні.

     Ще раз вченим повіримо.

     Але не чіпайте мене.

     Не кажіть мені того,

     Про що можна бодай помовчати...

     Прошу єдине —

     Бодай не брешіть.

     Розумієте, трактористка я, трактористка.

     Чорнобильська трактористка.

     Мені ще треба родити.

     Примітивний портрет складної людини

     Можна все на світі вибирати, сину.

     В. Симоненко

     Образ Матері і образ Батьківщини — єдині. Єдині вони й для такого поета—барда, який засвоїв лише зовнішні атрибути моралі: матір треба оспівувати, рівняти її з Батьківщиною, бо це змальовує його у вигідному світлі.

     Він Матір ставив як трибуну І вергав річ свою трибунну, З Трибуни—Матері кричав — Світ дивувався... й величав... Та як здригнувся чорний атом, Він Матір згадує лиш матом, Він виїхав, а не утік, Як сам він в мікрофон прорік...

     Поки мати давала йому усе, що треба,— він возвеличував, він оспівував. А як сама опинилася в біді, то на що їй сподіватися: нема чого дати — поїдем іншої шукати.

     А примітивам треба знати, Що матір можна й вибирати! А гордий світ? Він не гордує. Він дивиться... і аплодує.

     Ода молодості

     Зраджувати свій народу важку годину підло. Так думали, мабуть, і ті хлопці, що життям пожертвували, гасячи страшну пожежу.

     Світ ідіотствує, хоч зверху мудрішає, Врятований ще раз життям молодим. За безладу безмір, за кар'єри і премії, Немов на війні, знову вихід один: За мудрість всесвітню дурних академій Платим безсмертям — життям молодим.

     Стали в вікна бити шершні

     І джмелі густи,

     Стали душі, тяжко вмерші,

     Натовпом густим.

     І чого б мене питати,

     І нащо б я їм,

     Коли й сам не дам я ради

     Із життям своїм,

     А вони мене питають —

     Що воно й куди,

     І не дихають — ридають

     Голосом біди.

     Що мені собі сказати?

     Бо я більше в них,

     Більше в них питаю ради

     В сумнівах нічних...

     Роздуми підчас відкритого чорнобильського суду в закритій зоні на стару тему: Ірод і Пілат

     В зв'язку з аварією в Чорнобилі різко піднялася гіркота і розчарування наукою.

     Ю. Щербак «Чорнобиль»

     Такий епіграф (один із двох) до глави. Другий узятий з В. Олійника і твердить, що й раніше у