Таємниця Кутузовського проспекту [Юліан Семенов] (fb2) читать постранично

Юліан Семенов ТАЄМНИЦЯ КУТУЗОВСЬКОГО ПРОСПЕКТУ Повість

^©   http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література

Авторизований переклад з російської Надії ОРЛОВОЇ

Переклад на українську мову здійснено за виданням: Семенов Юлиан. Тайна Кутузовского проспекта // Детектив и политика. — М.: Новости, 1990. — Bып. 2, 3; Его же. Ненаписанные романы. — М.: ДЭМ, 1989; Его же. Процесс-38//Детектив и политика. — М.: Новости, 1989. — Bып. 3. Его же. Прощание с любимой женщиной // Пересечения. — М.: Правда, 1984.

ТАЄМНИЦЯ КУТУЗОВСЬКОГО ПРОСПЕКТУ

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Коли розділи повісті готувалися до набору, я зустрівся в Нью-Йорку з громадянкою США Вікторією, дочкою чудової російської актриси Зої Федорової, вбитої в 1981 році.

Любителі кінематографа пам’ятають ролі, що їх вони зіграли: «Подруги» Зої Федорової і «Двоє» Вікторії увійшли в аннали мистецтва назавжди — як документи епохи.

— Мама була у мене в гостях кілька разів, — розповідала Вікторія. — Та коли я запросила її у вісімдесятому, невдовзі після того як тут випустили мою книжку «Дочка адмірала» — батько помер у званні адмірала флоту США, — мамі відмовили видати паспорт. Я звернулась по допомогу до того сенатора, за якого голосувала, — до Бредлі.

Порадившись у його штабі, мені відповіли: «Якби мама попросилась емігрувати, сюди, до вас, щоб об’єднати сім’ю, ми могли б якоюсь мірою допомогти. Інакше брежнєвська адміністрація нам відмовить: «Давати чи не давати виїзний паспорт для поїздки в гості — наша внутрішня справа…»

Я подзвонила мамі й розповіла їй про цю розмову.

— Мене скоро вб’ють, — сказала вона, і це було не вперше, коли ми дзвонили одна одній. — Добре, в середу піду на прийом…

Вона подзвонила у середу ввечері: «Я їм сказала, що коли мене, росіянку до останньої краплини, патріотку Росії, не випустять у гості до дочки й онука, я подам на еміграцію…»

У п’ятницю її вбили… «Мосфільм» відмовився виділити зал для громадянської панахиди. А мені не дали візи, щоб приїхати на її похорон: «Хто така Зоя Федорова? У нас немає на неї ніякої інформації…» Тоді я поклала свій радянський паспорт у конверт і відправила його в Посольство СРСР.

* * *

Сталін милувався відкритим, з ямочками на щоках, усмішливим обличчям Зої Федорової; вручаючи їй чергову Сталінську премію, сказав:

— Це вас не я нагороджую, а народ вам дякує, товаришко Федорова.

Зоя не змогла погамувати сліз від щастя:

— Спасибі, дорогий Йосифе Віссаріоновичу… Як кажуть військові: «Служу Радянському Союзу!»

— Ні, ви вже, будь ласка, залишайтесь прекрасною російською актрисою… Військовими стають, художниками народжуються… Як у вас справи? З житлом усе нормально?

— Якби навіть було погано, я все одно не сказала б, Йосифе Віссаріоновичу… Без квартири жити можна, без вас — ні…

— Я ж не безсмертний, — з болем, тихо мовив Сталін. — Доведеться й без мене пожити… Може, прохання якісь є? Говоріть чесно, я буду радий допомогти вам…

Федорова на якусь мить завмерла, обличчя її і шия раптом пополотніли:

— Йосифе Віссаріоновичу, мого батька репресували… Він ваш солдат, на нього просто звели наклеп… Він ні в чому не винен…

На мить обличчя Сталіна закам’яніло; якось заново, немовби оцінююче оглянувши Зою, ледь усміхнувшись, відповів:

— От ми вам і подаруємо машину — незручно батька додому везти трамваєм… Зайдіть до товариша Берії, а потім подзвоніть Поскрьобишеву, він вас з’єднає зі мною… А Лаврентія Павловича я попереджу…

* * *

З матеріалів справи: «Приблизно між тринадцятою і сімнадцятою годинами одинадцятого грудня 1981 року в будинку номер 4/2, квартирі 243 по Кутузовському проспекту було вбито Федорову Зою Олексіївну, сімдесяти двох років, заслужену артистку РРФСР, лауреата Державних (Сталінських) премій.

Смерть Федорової З. О. настала у той момент, коли вона розмовляла з кимось по телефону, від пострілу в потилицю, з пістолета «Зауер» калібру 7,65 (пістолет системи «Зауер» продається в США, Аргентині (місто Ігуасу) та Бразилії).

У квартирі знайдено відбитки пальців невідомих. З журнального столика вилучено відбиток пальця на дактилоскопію.

З протоколу огляду квартири жертви, проведеного слідчим прокуратури Сазоновим, прокурором-криміналістом Герасимовим, експертами НТВ Головного управління внутрішніх справ Мосміськвиконкому Антроповим та Гритьєвим у присутності понятих Александрової і Кондрашкіної, видно, що обстановку в кімнатах не порушено. Дверні замки шаф цілі. Слідів злому немає. Знайдено 2400 карбованців, персні — з камінцями й без камінців, браслет, підвіска, кулон, ланцюжки і