Кобзар [Тарас Григорович Шевченко] (pdf) читать постранично

В
С
П

ЕРШИНИ
ВІТОВОГО
ИСЬМЕНСТВА

Том 50

3

4

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

КОБЗАР

Київ
видавництво художньої літератури «Дніпро»
1985

5

У1
Ш37
В книгу вошли
стихотворения, поэмы, баллады,
проникнутые острыми
социальными мотивами,
глубокими лирическими чувствами.
Вступна стаття Олеся Гончара
Примітки Л. Ф. Кодацької
Тарас Григорьевич Шевченко
КОБЗАРЬ
Серия
«Вершины мировой литературы»,
том 50
Киев, издательство
художественной литературы
«Днипро», 1985
(На украинском языке)
Редактори: О. I. Гаврилюк, С. I. Шевцова. Малюнок на оправу, фронтиспіс та шмуцтитул В. С. Куткіна. Художній редактор В. А. Кононенпо. Технічний редактор Л. М. Смолянюк. Коректори Ю. А. Мороз, 3. П. Шкода.
Інформ. бланк No 3610
Здано до складання 06.12.84. Підписано до друку 02.04.85. Формат
84X108 1/32. Папір друкарський № 3. Гарнітура звичайна нова. Друк.
високий. Ум. друк. арк. 33,6. Ум. фарб. відб. 35,543. Обл.-вид. арк.
36,794. Тираж 500 000 (1— 200 000) пр. Зам. 4—603. Ціна 3 крб.
Видавництво художньої літератури «Дніпро». 252601, Київ-МСП,
вул. Володимирська, 42.
З матриць Головного підприємства республіканського виробничого
об'єднання «Поліграфкнига». 252057, Київ, вул. Довженка, 3 на
Київській книжковій фабриці. 252054, Київ-54, вул. Воровського, 24.
Ш 4702590100-246 Ба 41.8.84.
М205(04)-85

© Вступна стаття, примітки.
Видавництво «Дніпро», 1982 р.
© Художнє оформлення.
Видавництво «Дніпро», 1985 р.

6

ВІЧНЕ СЛОВО

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і
мають для народу значення заповітне.
До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних
духовних скарбів.
Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались
на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в
казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках
закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість
поезій написані поза межами рідного краю, наскрізно струменить
у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів.
На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем, покрадьки записувала рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі
і вічні слова.
Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме
поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя
українського кріпака Тараса Шевченка — від його юності й до останнього подиху,— ввібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник
поезій, що його в хвилину творчого осяяння було найменовано «Кобзарем». Відтоді, впродовж багатьох десятиріч, книга ця буде настільною
книгою кожного українця.
У «Кобзарі» поет висловив насамперед самого себе, свою особистість, від першого й до останнього рядка книга виповнена індивідуальним поетовим почуттям. Тут його, Шевченків, темперамент, його
щира й беззахисна у своїй відкритості душа. Тут думки — ним вистраждані, кривди — ним пережиті, тут картини саме його, Тарасового,
дитинства. І мова його, і тільки йому властивий тембр голосу. Тут не
позичені знання, а його власний, у розвитку відтворений розум мислителя, могутній інтелект, що спрагло дошукується істини, простежує
людське життя у всеоб'ємності — в конкретній долі сестри-кріпачки
і в історичній долі цілих народів. Усе своє, особисто шевченківське,
індивідуально забарвлене. Одначе мистецтво тому й мистецтво, що
воно здатне творити чудо: особистий, внутрішній світ Тараса Шевченка, переллятий в литво мистецьких синтезів, постав у ліриці й поемах
«Кобзаря» в таких художньо-образних виявах, у такій правдивості й

7

глибині індивідуальних переживань, що в них і сам народ упізнав
свою душу, прочитав свою історію, прозирнув у своє майбутнє.
Найгостріші соціальні драми і найтонші нюанси інтимного, гнівний
біль безправства, неволі, хвилини розпачу, що їх теж знав поет,
смутки-жалі знівеченого життя, голос потоптаної і пробудженої людської гідності, сила непокори, що не раз переходить у скрик прокляття, у грізні вибухи прометеївського титанізму,— все клекоче, все
скипілося в художню цільність книги-сповіді, від початку й до кінця
перейнятої вогнем, може, найсильнішого поетового почуття:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого бога,
За неї душу погублю!
Саме з цієї любові виросла правдива, вогненна поезія «Кобзаря»,
саме це ніякими стужами не остуджене синівське почуття й живило
той дух протесту, бунтарства, антикріпаччини, яким наснажена Шевченкова книга. З її тираноборської суворості, у спалахах громових її
розрядів в усій величі постає образ поета-борця, поета-революціонера.
Подвиг Шевченка, всю вибухову силу його поезії можемо збагнути, лише уявивши, серед якої мертвотної тиші вона пролунала, проти
якого