Форми і способи боротьби з повстанцями та партизанами

Колесніков В.О., Кривошеєв А.М. - 4-е вид., перероб. і доповн. - Суми: ЗАТ «ІСА-Інтерпапір», 2006. - 364с.

В монографії, основаній на конкретному та достовірному фактичному матеріалі, представлені результати багаторічної праці авторів з дослідження досвіду проведення спеціальних операцій. Книга містить аналіз поглядів провідних фахівців воєнного мистецтва на форми та способи застосування військ (сил), інших військових формувань у спеціальних операціях.

Монографія призначена як для офіцерів і генералів МО України, МВС, СБУ, МНС, фахівців та вчених, які працюють в галузі воєнної безпеки, аспірантів та слухачів вузів відповідного фаху, так і для широкого кола читачів, які цікавляться історією воєнного мистецтва.

Особливу вдячність автори висловлюють Коплику І. В. за технічну підготовку проекту та кавалеру Ордена Зірки Героя Афганістану 1-го-ступеня підполковнику запасу О. А. Алексєеву за співпрацю.

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

ВВ - внутрішні війська

ЗМОП - загін міліції особливого призначення

КП - командний пункт

НЗФ - незаконне збройне формування

ОУН - Організація українських націоналістів

ППУ - передовий пункт управління

ПУ - пункт управління

РДГ - розвідувально-диверсійна група

РЕБ - радіоелектронна боротьба

РекГ - рекогносцировочна група

СБ - служба безпеки

СЗШР - спеціальний загін швидкого реагування

СО - спеціальна операція

ССО - сили спеціальних операцій

ССпП - сили спеціального призначення

ТВД - театр воєнних дій

УПА - Українська повстанська армія

ФАУСІ - Федеральне агентство урядової інформації

ФПС - Федеральна прикордонна служба

ФСБ - Федеральна служба безпеки

ФСК - Федеральна служба контррозвідки

ЦБУ - центр бойового управління

ПЕРЕДМОВА

Війна показує, що з більшим успіхом діє той, хто використовує досвід минулих війн. Тому метою книги є передана бойового досвіду, за який заплачено потом і кров'ю...

На початку XXI століття реалії воєнно-політичної обстановки в світі полягають у виникненні значного обсягу нових суперечностей різного характеру між державами та цілими регіонами, а в середині деяких держав гострих територіальних, релігійних та етнічних протиріч, які призвели до виникнення низки збройних конфліктів. Крім того, сьогодні серйозну загрозу становить міжнародний тероризм, контрабанда наркотиків, незаконна торгівля зброєю, організована злочинність.

Як відмічав Міністр оборони України, аналіз та оцінка сучасної воєнно-політичної обстановки дають змогу зробити висновок, що хоча воєнна загроза у формі розв’язання війни проти України і здійснення відкритої агресії будь-якою державою або коаліцією держав є малоймовірною, проте воєнна небезпека, як потенційна можливість виникнення воєнного конфлікту, залишається. Це пов’язано, в першу чергу, з тим, що в безпосередній близькості від кордонів України відбуваються збройні конфлікти і існує реальна можливість її втягнення, за певних умов, хоч би в один з них.

Територіально Україна розташована в епіцентрі східно-православної, західно-християнської та ісламської цивілізацій, на лінії зіткнення європейської та азіатської культур. До того ж, як центральноєвропейська держава, Україна знаходиться в центрі європейської системи воєнних небезпек.

Саме через це для України існує досить велика імовірність можливість бути втягнутою у воєнний конфлікт через участь у одному з існуючих збройних конфліктів або штучного виникнення на її території прикордонного збройного конфлікту з подальшим його переростанням у локальну або регіональну війну. Найбільш небезпечним є другий варіант виникнення і розвитку збройного конфлікту, коли в результаті негативних процесів до влади в сусідніх країнах можуть прийти агресивні, радикально налаштовані політичні сили, які створять нові або поновлять раніше врегульовані протиріччя і висунуть претензії до України.

Формальними приводами до виникнення збройного конфлікту проти України можуть бути територіальні зазіхання і надання підтримки національним (етнічним) меншинам.

Нові форми політичного протиборства впливають на масштаби та способи використання збройних сил. З одного боку, більш потужні і ефективні засоби збройної боротьби дозволяють ставити більш рішучі політичні та стратегічні цілі. З іншого боку, небезпека використання ядерної зброї обмежує політичні і воєнно-стратегічні спрямовування.

Тому, коли досягнення зовнішньополітичних цілей тою чи іншою країною (коаліцією країн) неможливе без використання збройної сили, замість повномасштабної агресії провокуються внутрішні або прикордонні збройні конфлікти. Цілями таких провокацій може бути:

-    нанесення політичному противнику суттєвого економічного і політичного збитку шляхом відволікання його внутрішніх ресурсів на ліквідацію конфлікту;

-