На зламі двох світів (Розвідка про Г. С. Сковороду і харківський колегіум) [Анастасія Максимівна Ніженець] (fb2) читать постранично

- На зламі двох світів (Розвідка про Г. С. Сковороду і харківський колегіум) 556 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Анастасія Максимівна Ніженець

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

А. Ніженец На зламі двох світів Розвідка про Г. С. Сковороду і харківський колегіум

«…вісімнадцяте століття не роз­в'язало великої протилежності, яка здавна привертала увагу історії і заповнювала її своїм розвитком, а саме: протилежності субстанції і суб'єкта, природи і духа, необхід­ності і свободи; але воно протипо-ставило одну одній обидві сторони протилежності в усій їх гостроті і повноті розвитку і тим самим зро­било необхідним знищення цієї протилежності».

Фрідріх Енгельс.

ВСТУП

Філософ-гуманіст, письменник-демократ, неприми­ренний антиклерикал, борець проти соціальної неправ­ди – таким залишився в пам'яті народній Григорій Савич Сковорода. Його філософські ідеї відіграли вели­чезну роль в історії розвитку української громадської думки й літератури XVIII століття.

Рішуче відкидаючи теологічне пояснення світу, ви­знаючи природу вічною, ніким не створеною, україн­ський мислитель прокладав шляхи для вивільнення люд­ського розуму з пут релігії, створював передумови для розвитку нової української літератури.

Уже в надрах феодального суспільства народжу­валося нове як у формах класової боротьби, так і в ідеології.

(Події XVIII століття – Коліївщина на Правобереж­жі, боротьба за соціальну справедливість народного месника Гаркуші, Турбаївське повстання на Лівобереж­жі України – були тим досвідом боротьби народу за волю, що стане прикладом для покріпачених мас у XIX столітті. Ці події свідчили про гострі суперечнос­ті у суспільстві. їх відлуння вривалося й у стіни Києво-Могилянської академії, що була центром наукової дум­ки на Україні. Процеси, що наростали в народних гли­бинах, найповніше відбилися в творчості і діяльності вихованця Києво-Могилянської академії Григорія Ско­вороди. Він пропагує найновіші наукові теорії з астро­номії, фізики, світобудови. Він проголошує безначаль­ність, нествореність світу, вважає матерію вічною. Він пристрасно шукає нових форм суспільного життя, що забезпечили б щастя не тільки окремої людини, а й щас­тя всенародне, і

Будучи передусім оригінальним філософом, Сково­рода зробив неоціненний вклад і в історію української літератури, виступивши новатором як у жанрах поетич­них творів, так і в їх ідейному спрямуванні. Першим на Україні він дав зразки натхненної величавої лірики і лірики пейзажної. Особливе місце в його доробкові по­сідає філософічна поезія. Йому також належать і сати­ричні пісні, що й демократизмом своїм, і поетичними засобами глибоко народні. Підхоплені народними рапсо­дами – кобзарями, сковородинські пісні полинули по всій Україні.

Сковорода обстоював волю як найдорожче, найпотрібніше благо для людини. Тому він славить Богдана Хмельницького, що визволив народ з-під польсько-шля­хетської неволі, що здійснив народну мрію – возз'єднав єдинокровних братів – українців і росіян:

Будь славен вовік, о муже избранне,

Волносты Отче, герою Богдане!

Оригінальним, цілковитим новатором Сковорода був і в жанрі популярної в народі байки. Збірка його «Басни Харьковскія» охоплює широке коло етичних, соціальних і філософських питань. У байках розкриває­ться неприязне ставлення письменника до паразитичних верств суспільства, йдеться про роль праці за схильністю в здійсненні ідеалу щастя. «Басни Харьковскія» «у десять раз глибше і краще розказані, ніж Саадієві»,– писав Іван Франко.

Критикуючи біблійні міфи, оманливу ідею потойбіч­ного щастя людини, Сковорода виходив з глибокого ро­зуміння законів природи, наукових відкриттів того часу, тому й твердив: «Вещество вечно єсть».

Такі погляди не могли не викликати переслідування, бо вирішення в той час основних питань філософії, пояснення закономірностей розвитку суспільства, як і закономірностей розвитку природи, в курсах філософії (в учбових закладах) базувалося на джерелах так зва­ного «святого письма». Походження світу пояснювало­ся за біблійними міфами. «Святе письмо» було й крите­рієм утвердження ієрархічної системи залежності лю­дини як від церковної, так і від світської влади. Критика християнських святощів за існуючими законами кара­лась засланням на каторгу. Філософські твори народ­ного мудреця не були видрукувані за його життя. Забо­ронялися вони цензурою синоду і в XIX столітті.

Глибоко впевнений у своїй правді, незламний у сво­їх переконаннях, Г. С. Сковорода пройшов крізь другу половину XVIII ст., як буревій, глибоко сколихнувши основи громадської думки. Він не тільки поглядами, буйністю мислі, а й усім своїм життям протистояв нор­мам тодішнього суспільства. І хоч не був ватажком по­встання, не закликав до збройної боротьби, але його ідеї виховували в народі непримиренність, безкомпроміс­ність у боротьбі за волю.

У ПОШУКАХ ІСТИНИ 

КИЇВ – ПЕТЕРБУРГ

Шрагнення зрозуміти світ зародилося у Григо­рія