Небезпечне відрядження [Петро Поплавський] (fb2) читать постранично, страница - 26

загибель дружини відведе від мене підозру.

— Негідник! — крикнув хтось із залу.

— Товариші, спокійніше! Продовжуйте, підсудний, — підвівся головуючий.

— Я хочу зробити заяву… — Підсудний подивився на свого захисника, і той поглядом підтримав його.

— Будь ласка, — дозволив головуючий.

— Я не Хом’яков. Я був Пантюхіним, і Казинцевим, Кучинським і Шварцом… Але тільки не Хом’яковим. Тут трапилась помилка, і я прошу суд виправити цю помилку.

Він підсвідомо відчував, що в залі сидить його мати, і останньою вцілілою, не зогнилою клітиною свого єства ще намагався чомусь зарадити, щось врятувати. Але що він міг врятувати? Материнська любов всепрощенна, але й вона не пробачить йому нічого, і ці люди в залі, і мільйони загиблих.

Слова попросив захисник.

— Товариші судді, підтримуючи заяву свого підзахисного, я хотів би звернути вашу увагу на те, що в нашому розпорядженні є лише повідомлення довідкової картотеки Міністерства внутрішніх справ про те, що арештований є Хом’яковим. Ніяких доказів з цього приводу у справі немає. А якщо це твердження виявиться помилковим і наш підсудний не є Хом’яковим?

І раптом серед дзвінкої тиші залу підвелася стара жінка, вже зовсім сива, якусь мить вона стояла, ніби вагалася, потім якось безтямно попрямувала до виходу. З її уст зривалися зітхання:

— Ой, Хом’яков же він… Хом’яков він…

Люди розступилися, давали жінці дорогу.

А підсудний, побачивши старечу постать, безвільно опустився на лаву, обхопив голову руками і раптом надривно, страшно закричав:

— Мамо! Пробач!

Жінка прихилилася щокою до холодної, пофарбованої зеленим стіни і заплакала. Доля звела їх тут, у цьому залі, але не радість зустрічі виповнила душу, а тяжке горе обпалило серце.

Примітки

1

УПА — збройні націоналістичні формування, утворені за згодою німецько-фашистських окупантів.

(обратно)

2

СБ — служба безпеки.

(обратно)