Сотенний «Бурлака» [Володимир В’ятрович] (fb2) читать постранично

Володимир Вятрович
Сотенний «Бурлака»

Частина перша

Зродились ми великої години,

З пожеж війни, із полум'я вогнів.

Плекав нас біль по втраті України,

Кормив нас гнет і гнів на ворогів.

Гімн ОУН

1.

B пантеонi героїв нацiонально-визвольної боротьби українського народу 1940-1960 рокiв одне з найпочеснiших мiсць слiд вiдвести для сотенних повстанських вiддiлiв. Cаме вiд їх вмiлого командування залежало виконання важливих завдань, саме на їх, часто ще дуже молодi плечi, лягала важка вiдповiдальнiсть за життя своїх воякiв. Iмена сотенних, що часто замiняли офiцiйнi назви їх вiддiлiв, наводили страх на ворогiв i додавали народу впевненiсть у захисті вiд свавiлля ворогiв.

Командир повстанського відділу - це людина, яка відрізняється від решти стрілецтва не особливим одностроєм, чи відзнаками на ньому, а, перш за все, своїми моральними якостями. Зокрема, командир, як зазначає С.Хмель у книзі «Українська партизанка», повинен:

1. бути зразком активності для підлеглих;

2. бути хоробрим аж до самопожертви;

3. бути прикладом самоопанування;

4. бути прикладом витривалості;

5. бути прикладом зарадності, особливо в найважчих хвилинах бою, щоб тим спричинитися до виконання бойових завдань. ^[1]

Всі ці риси якнайкраще характеризують леґендарного командира сотні Української Повстанської Армії «Ударники-4» - Володимира Щиґельського-«Бурлаку». Люди, знайомi з ним особисто, вiдзначають його високi людськi та професiйнi вiйськовi здiбностi. Так, Ярослава Kрижанiвська-«Ярка» пише у своєму спогадi про славного сотенного: "Це була дуже гарна i симпатична людина, iнтелiґент з вiйськовою виправою, добрий стратег, який миттєво реаґував на ситуацiю, безстрашний, дисциплiнований. І всi його якостi передавалися стрiльцям сотнi. Хлопцi говорили, що за свого командира пiдуть у вогонь i воду". ^[2] Володимир Марко так писав про сотенного: "Володимир Щиґельський був людиною дуже шляхетної вдачі, щирий відданий і відважний. Точність і докладність були його головними прикметами. Не любив балакунів, а сам говорив тільки те, що треба, ніколи не чекав признання чи похвали за свою роботу, зневажав самохвальбу й манію «величності». Був правдивим побратимом і знав, коли треба подати руку помочі. В товаристві не був тягарем, а радше, був веселої вдачі. Ніколи не висував себе на перше місце, а завжди був провідником і нікому не розказував, що, де й як він робить, за що втішався повагою й респектом у своєму оточені. У боротьбі за Україну - «партійності» не визнавав. Його противниками й ворогами були ті, хто поневолював наш народ. Він був великий патріот-соборник". ^[3] Вiдомий дiяч нацiонально-визвольного руху Iван Kривуцький згадував: "«Бурлака» - це, не побоюсь так висловитися, кадровий офiцер. Biн не визнавав панiбратства, своєю поставою i поведiнкою змушував дотримуватися дистанцiї, але з усiма хлопцями розмовляв як рiвний з рiвним, не допускав приниження людської гiдностi. Я, як i iншi, часто дивувався його партизанськiй ерудицiї, вмінню успiшно володiти ситуацiєю, бачити й передбачати все до найменших подробиць, враховувати особливостi терену, погоди, настрiй бiйцiв - як своїх, так i ворога. Всi вiрили в нього, слiпо були переконанi, що з ним нiколи нiкому не загрожує небезпека, а усi завжди ґарантованi навiть у безвихiдних ситуацiях […] Bражало глибоке знання партизанської тактики, зовнiшнiй спокiй, рiдкiсна iнтуїцiя". ^[4]

Особливий військовий хист Володимира Щиґельського підкреслює також стрілець його сотні Осип Галабуд-«Соловій». "«Бурлака», - пише він, - мав дуже добру орієнтацію в бою, умів бій запланувати. І завжди перемагав. Коли «Бурлака» зводив бій, то могла бути ціла дивізія - за півгодини все розбите. Поляки не мали відваги боротися, коли знали, що проти них стоїть його сотня". "Він, - пише також Марія Савчин про талант Щиґельського-військовика, - відзначався особливим хистом в партизанських умовах боротьби. Якщо найшов ворога, або ворог вислідив його сотню, «Бурлака» не маневрував, а воював, і навіть нападав та відбивав здобич, яку ворог награбував в українського населення". ^[5] Модест Ріпецький, якому доводилося неодноразово спостерігати за діями Володимира Щиґельського у розпалі бою, згадує: "З подивом приходилося мені обсервувати сотенного Бурлаку, який швидко пристосовувався до ситуації, приймав негайні децизії, видавав короткі й виразні накази". ^[6]

Велике враження на оточуючих справляла сама зовнішність командира, його постава. "Сотенний «Бурлака», - описує його в своїх спогадах Юрій Борець, - надзвичайно пристійний. Має маленькі вуса, дбайливо плекану борідку й гарну уніформу на собі. До всього він великий педант". ^[7] На педантичну вдачу