Міркування про антисемітизм, сіонізм і нацизм [Михась Кукобака] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Міркування про антисемітизм, сіонізм і нацизм 43 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Михась Кукобака

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

застереженнями). Це Вікторія Мунбліт і Юрій Ростов. Ну, і можливо, Михайло Смєхов. Ще складніше звинувачувати в безграмотності або неуцтві професорів Ієрусалимського університету, таких як Вольф Московіч і Роберт Вістріх та багато інших.

Чи можна уявити собі щось схоже серед інших споріднених націй? Звернімося знову до аналогії. Скажімо, росіянин назве українця «хохлом», а білоруса — «бульба-шом». У відповідь почує: «Сам кацап!» Але нікому з них не спаде на думку звинувачувати один одного в «слов’яно-фобії». Вони народи-«брати». Незважаючи на всі історичні розбіжності й претензії. Такими ж народами-«братами» є євреї й араби. Значить, ці «вольності» з підміною понять, перекручуванням змісту термінології робляться для свідомого обману читачів і слухачів. Але з якою метою? Спробуємо відповісти.

АНТИСЕМІТИЗМ — ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ІЗРАЇЛЮ

Єврей-антисеміт — чи можливе таке? У середині 70-х років я був досить близько знайомий з деякими найавторитетнішими сіоністами Білорусі. Певною мірою навіть співпрацював із ними. Якось один із них, Ратнер Ілля Абрамович запитав мене, лукаво посміхаючись: «А от скажи, Михайло, хто, по-твоєму, у країні най-най-антисеміти?» Питання здалося занадто «простим» і це насторожувало. Пом’явшись, я почав мимрити щось про державну політику радянського керівництва, про КДБ… «Та ні, дурниця все це! — нетерпляче перервав мене співрозмовник. — Справжні антисеміти — це самі євреї!» Я делікатно промовчав.

Пізніше не раз подумки повертався до цієї розмови. Дотепер шкодую, що не вистачило мені «безтактності» і скрупульозності випитати, що мав на увазі цей розумний чоловік, фізик за освітою. Можливо, мав на увазі людей, які, будучи «євреями», поводилися по-хамськи, шахраювали. Провокуючи тим самим недоброзичливість навколишніх до всієї громади. Але шахраї і хами є в будь-яких націях. Може, Ілля Абрамович мав на увазі щось інше?..

За рік життя в Америці я знайшов відповідь на свої питання. Як це не дивно на перший погляд, але переважна більшість людей, «які називають себе євреями», ними не є. І, тим більше, практично ніхто з них, на психологічному рівні, не відчуває себе представником семітського племені, спорідненого з арабами.

Мало того! Навіть на невеликій території Ізраїлю (разом з окупованими землями) немає єдиних націй. Є російські «євреї», є грузинські, азіатські, африканські, західноєвропейські. І всі вони намагаються при можливості відокремитися один від одного. Вже лунають скарги на прояви «антисемітизму» у самому Ізраїлі одних «євреїв» до інших. Що ж пов’язує всю цю різноплемінну спільність?

Насамперед меркантильні інтереси. Тобто бажання матеріально влаштувати життя краще, ніж на своїй колишній батьківщині, звідки емігрували. Другий мотив для консолідації — «ідейний». Це іудаїзм або сіонізм (що одне й те ж). Точніше, їхній симбіоз, в основі якого лежить ідея «боговибраності» єврейських націй. Однак ідеологія вибраності не передбачає визнання рівноправності ще з кимось. Для консолідації будь-якої спільноти існує перевірений метод. Це створення образу ворога. Сіоністська пропаганда таке завдання успішно вирішує, постійно протиставляючи «євреїв» іншому світу. Насамперед арабам.

Таким чином, ідеологи сіонізму свідомо підмінили значення терміна «антисемітизм», зробивши його ідентичним поняттю «антиєврей». Про арабів, одну з найчисельніших семітських націй «забули», тим самим відмовивши їм у праві вважатися семітами. Але, протиставивши себе арабам, сіоністи, власне кажучи, звели антисемітизм у ранг державної політики. Звинувачення в антисемітизмі у вустах сіоністів нагадують відомий злодійський прийом, коли злочинець, стягнувши портмоне, кричить: «Тримай злодія!», вказуючи на сторонню людину.

Це лінгвістичне шахрайство, успішний політичний трюк, успішно здійснений сіоністською пропагандою. Причому, настільки успішно, що вся журналістська «братія», як в Америці, так і в Європі проковтнула цей примітив, і він не став їм у горлі. Це й не дивно, якщо врахувати, що чи не більшість засобів масової інформації в США тією чи іншою мірою контролюють сіоністи, як і в багатьох європейських країнах. Є підозра, що й у Росії також. Але, як кажуть у народі: «Шило в мішку не сховаєш». Нині найзапеклішими антисемітами є самі «євреї» (люди, які називають себе євреями).

А ЧИ БУВ ХЛОПЧИК?

Наважимося тепер поставити «найкрамольніше» питання. Чи існує взагалі в наш час така нація, як євреї? Чи це міф, «фантом»? Є думка, що євреїв як нації не існує. Якщо підходити до цього з наукової точки зору, то ми маємо конфесійну спільність, нації — немає. Особисто я дозволю собі засумніватися в цій крайній позиції. Проте відомий вчений-історик Фаїна Грімберг на основі багаторічних досліджень дійшла висновку, що існує релігійна спільність, не більше. Навіть «праєврей» Авраам насправді не був євреєм. Він був шумером, який прийняв