Міф про голокост (fb2)

- Міф про голокост (пер. Олексій Токар) (а.с. Ревізіонізм Голокосту) 171 Кб (скачать fb2) - Юрген Граф

Настройки текста:




Юрґен Ґраф МІФ ПРО ГОЛОКОСТ Правда про долю жидів у Другій світовій війні

З передмови до російського видання

До видавництва "Російський Вісник" із проханням опублікувати цей матеріал звернувся Інститут перегляду історії (Institute Historical Review), що перебуває в Лос-Анджелесі (США). Автор — швейцарський учений Юрґена Ґраф співпрацює із цим інститутом, який на строго науковій основі розвінчує історичні міфи, створювані світовою закулісою для обґрунтування своїх претензій на світове панування і перетворення людей у гвинтики нового світового порядку. Пропонована читачеві робота перекладена з німецької мови і є далеко не першою на цю тему авторства відомого ревізіоніста (так називають на Заході борців з брехнею "голокосту") Юрґена Ґрафа. Але ця праця найбільш стисла і в той же час неабияк інформативна — вона являє собою свого роду резюме всієї проблеми. Також є важливим, що автор книги не німець, а громадянин мирної Швейцарії. Свої мужні дослідження він проводить винятково заради істини і справедливості. Ті, хто побажає детальніше вивчити історію виникнення й "підстави", на яких тримається найбільший міф ХХ століття, повинен буде звернутися до іноземної літератури, зазначеної у примітках.

Тяжкі злочини були вчинені гітлерівцями проти жидів. Їхні страждання, як і страждання представників інших народів, безмірні. Тому рішучому осуду підлягають прагнення екстремістських сил, зв'язаних насамперед із сіонізмом, використовувати ці страждання для досягнення брудних політичних цілей.

Ці прагнення викликали спочатку сумніви, а потім і протидію вчених, які вище за все ставлять історичну правду. Тих із них, котрі на підставі ретельно вивчених документів і свідчень очевидців поставили під сумнів твердження сіоністів, назвали «ревізіоністською школою», що існує на Заході вже кілька десятиліть.

Історія ревізіоністської школи трагічна. Це — історія безперервних судових переслідувань і прямого фізичного терору. Війна проти ревізіонізму підсилилася у другій половині 70- х років ХХ ст. і з тих пор не слабшає. Повний список її жертв зайняв би не одну сторінку.

Характерно, що головними "аргументами" у боротьбі проти ревізіоністів є судові переслідування й терор. Це наводить на думку, що інших аргументів у супротивників ревізіонізму просто немає.

Однак, незважаючи на всі небезпеки, число прихильників цієї історичної школи росте. Нещодавно (книга видана у 1996 р. — прим. перекладача) у Франції вийшла нова книга Роже Гароді "Основоположні міфи ізраїльської політики", яка також викриває міф про "голокост", що викликало дике озлоблення в сіоністських колах.

Р. Гароді фашистом аж ніяк не назвеш. Подібно до одного з піонерів ревізіонізму Поля Рассіньє, він також був учасником Опору і колишнім в'язнем гітлерівських концтаборів. Гароді був головним ідеологом французької компартії, з якої його прогнали в 1968 році після протесту проти введення совєтських військ до Чехословаччини. Тоді комуністи критикували Гароді за "ревізіонізм", і от тепер він знову "ревізіоніст", але іншого роду.

Поява терміну "голокост" не є випадковою. У стародавніх жидів це грецьке слово означало жертвопринесення, при якому жертва повністю пожиралася вогнем. Як пояснює Р.Гароді, термін "голокост" "відтворює бажання зробити злочини, вчинені проти жидів, винятком в історії, тому що стражданням і смерті надається сакральний характер".

"Мучеництво жидів, таким чином, стає непорівнянним ні з яким іншим: завдяки своєму жертовному характеру воно включається в Божественний план як розп'яття Христа в християнській теології, знаменуючи собою початок нової епохи". За твердженням рабинів, державотворення Ізраїлю — це "відповідь Бога на голокост".

"Щоб дійсний мартиролог жидів не став "банальним", доводиться, — продовжує Р.Гароді, - не тільки відсувати на другий план всіх інших, включаючи 27 млн. загиблих совєтських громадян і 9 млн. німців, але й надавати реальним стражданням сакральний характер (під ім'ям «голокост»), відмовляючи в цьому всім іншим". Доводиться триматися за дуту цифру "6 мільйонів", хоча на меморіальній дошці на згадку загиблих в Освенцімі цифру "4 мільйони" жертв уже без особливого галасу замінили на один мільйон. Лише це зменшує горезвісні 6 мільйонів удвічі.

На думку Р.Гароді, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувачки краще, ніж міф. Насамперед, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людяності, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії безневинних жертв, у той час як мільйони померли зі зброєю в руках, у борні проти цього варварства".

Серед міфів XX століття, створених світовою закулісою, міф про "голокост", який наголошує, що начебто 6 мільйонів жидів були знищені в газових камерах під час Другої світової війни, впроваджується в масову