Тарас Григорович Шевченко

Сама найкраща, найрідніша і найдорожча книга. Тут наша історія, наша гордість. Ще з дошкільних років, памятаю як мені читали її.
Дуже шкода що цю книгу мало читає сучасний читач. А варто не забувати. Хоча б памятати ці слова.

Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…

Саме на цій книзі росли наші батьки. Ховали від радянської влади. Не любили неї комуністи. Чому, а тому що там правда про Український народ, про життя, про те як виживали люди. На щастя ми витримали. Як і книга. Тепер ми відомі по всьому світу. Памятники великому Кобзареві є всюди. Всюди, це і у наші державі і за кордоном. Там також співають пісні і говорять українською мовою. Як і переселенці так і корінні жителі країни. Проводять відповідні заходи, знімають фільми. Поважають і шанують. А ми що тоді? Адже нам, саме нам заповідав Шевченко.

І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.


Ось так то воно читачі.

Возвеличу
Рабов и малых и немых!
Я стражем верным возле них
Поставлю слово…