Анатолій Андрійович Дімаров

Дімаров Анатолій Андрійович (5 травня 1922 р. — 29 червня 2014 р.) – український прозаїк сучасної епохи.

Уродженець м. Миргород Полтавської області. Дитинство літератора випало на тяжкі часи масових політичних репресій, суцільних жах Голодомору та війни. Тому по закінченню загальноосвітньої школи, він вступив до лав стрілецької дивізії радянської армії, що боролася проти фашистів на передовій Південно-Західного фронту. У повоєнні роки отримував фахову вищу освіту в Літературному інституті Москви, а пізніше – у педагогічному інституті Львова. Крім того, А. Дімаров працював у редакціях відомих місцевих газет та видань. Упродовж останніх років проживав у Києві, де у 92-річному віці пішов з життя.

Як митець, у своїх літературних творах він піднімав найболючіші соціальні проблеми, повертався до найстрашніших історичних подій, які відбувалися на його очах (війна, колективізація, голод, репресії). Однак, більшість його оповідань були «понівечені» суворою радянською цензурою, яка стояла на сторожі нерозголошення тогочасних реалій. Серед них романи «Ідол», «Його сім’я», «І будуть люди», «Біль і гнів» та ін.

Автор

Историческая проза   Современная проза  

Научная литература  

Биографии и Мемуары   Приключения  

Историческая проза  

Современная проза  

Советская проза  

Детская проза  

Научная Фантастика   Приключения  

Детская фантастика  

Переводы

Приключения