Григорій Савич Сковорода (* 22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — † 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Блискуче знання мов, поетики й риторики, античної і нової філософії поєднувалося у ньому з неабиякими здібностями в галузі літератури і мистецтва.
Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Після здобуття початкової освіти в сільській школі з 1734 року (Григорію 12) навчався у Києво-Могилянській академії. Його навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го. Її бібліотека стала для нього джерелом знань. У навчанні був перший, і всі найкращі похвали належали йому. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку та інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних. У 1741 році Григорія забрали до Петербурга для співу в придворній капелі, звідки він повернувся в 1744-му. Згодом, у 1745–1750 роках, Сковорода їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі — до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами[1]. Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. З 1754 по 1759 рік жив у с. Коврай на Черкащині, тут він написав низку віршів до своєї славнозвісної збірки «Сад божественних пісень». Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості мудреця. Саме в листах до нього Григорій Савич висловлював найважливіші ідеї, що згодом ставали основою філософських трактатів.
Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи то селянин хотів його побачити й почути. Тож аудиторія його була дуже численна і різнорідна, і всі розуміли його — речника великої правди.
Помер 9 листопада 1794 в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області.
Твори
Сад божественных пісней
Пісні та фабули
De Libertate
Fabula
Fabula de Tantalo
Фабула
Разговор о премудрости
Все лице морщиш, печалей всегда ты
Похвала астрономіи
О delicati blanda etc
In natalem Jesu
Est quaedam maerenti flere voluptas
Quid est virtus?
Epigramma
Similitudines ex Virg(ilio) 2 Aeneid(a)e
In natalem Basilii Tomarae
In natalem Bilogrodensis episcopi
De sacra caena, seu aeternitate
De umbratica voluptate
Байки Харківські
«Байки Харківські» ориг. «Басни Харьковскія» — збірка із 30 байок, написаних Сковородою в кінці 1760-х – 1770-х.
Трактати. Діалоги
Убуждшеся видѣша славу его (1765–1766) (Прокинувшись, побачили славу Його)
Да лобжет мя от лобзаній уст своих! (1765–1766) (Хай цілує мене поцілунками уст своїх!)
Начальная дверь ко христіанскому добронравію (1766) (Вступні двері до християнської добронравності)
Наркісс. Разглагол о том: узнай себе (1767) (Наркіс. Розмова про те: пізнай себе)
Симфоніа, нареченная Книга Асхань о познаніи самого себе (1767) (Симфонія, названа Книга Асхань, про пізнання самого себе)
Бесѣда, нареченная двое, о том, что блаженным быть легко
Бесѣда 1-я, нареченная Observatorium (СІОН)
Бесѣда 2-я, нареченная Observatorium Specula (еврейски — Сіон)
Діалог, или разглагол о древнем мірѣ (1772) (Діалог, або розмова про давній світ)
Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни [Разговор дружескій о душевном мирѣ]укр. Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті (1773–1774) /Інше web-джерело/
Кольцо (Кільце. Дружня розмова про душевний світ) (1773–1774)
Разговор, называемый алфавит, или букварь мира (Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу) (1774)
Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis, сирѣчь Икона Алківіадская (Израилскій змій)
Книжечка о чтеніи священн[аго] писанія, нареченна Жена Лотова
Брань архистратига Михаила со Сатаною о сем: легко быть благим
Пря бѣсу со Варсавою
Благодарный Еродій (Вдячний Еродій)
Убогій Жайворонок (Вбогий Жайворонок)
Діалог. Имя ему — Потоп зміин
Последние комментарии
2 часов 14 минут назад
2 часов 22 минут назад
8 часов 35 минут назад
8 часов 38 минут назад
8 часов 49 минут назад
8 часов 55 минут назад