П'єр Адо

П'єр Адо (фр. Pierre Hadot, 21 лютого 1922 року, Париж – 25 квітня 2010 року, Орсе, Есон, Франція) – французький філолог і філософ, історик, перекладач і коментатор античної філософії.
Походить з католицької сім'ї, виріс в Реймсі. Вчився в католицькій семінарії філософії та богослов'я, прийняв священство (1944), проте в 1952 р. склав із себе сан. Продовжив вивчення філології. Навчався в Сорбонні, в тому числі у Еміля Брейє. У 1949–1964 рр. – в CNRS, в цей період близький до Жана-П'єра Вернана й Луї Дюмона. У 1964-1985 рр. – в EPHE. З 1982 р. професор кафедри історії елліністичної та римської думки Колеж де Франс (з ініціативи Мішеля Фуко), з 1991 р. почесний професор.
Член-кореспондент Академії наук і літератури в Майнці, Академії наук в Мюнхені.
Премія Французької Академії за переклади Плотіна (1992), Велика премія Академії з філософії (1999) та ін. нагороди.
Почесний доктор Ньовшательского університету, університету Лаваля (Квебек).
Адо належать роботи з неоплатонізму і стоїцизму, що спираються на переклади та коментарі праць Плотіна, Симплікія, Марія Вікторина, Марка Аврелія, Св. Амвросія та ін., з активним залученням східної думки, аналітичної філософії і екзистенціалізму, що мали значний вплив на французьку філософію останньої третини XX ст . (Фуко, Андре Конт-Спонвіль, Ремі Браг, Мішель Онфре, Люк Феррі та ін.). Особливе значення в дослідженнях Адо надається принципам, системі, практикам освіти і самовиховання ( «духовної вправи») в античних суспільствах і суспільствах Нового часу. Філософію він розуміє як спосіб життя.
Книги Адо перекладені багатьма мовами.

Автор

Философия