Мітинґ [Іван Керницький] (fb2) читать постранично, страница - 3

особисто, да, і товариша Сталіна особисто, щасливий рядянський народ іде до вершин осяйного щастя, до комунізму. Да, до комунізму. Колгоспники Рядянського, та ска-ать, Союзу після сталінських п’ятирічок добиваються рясних сталінських врожаїв. Так, сталінських врожаїв. Колгоспники живуть заможно, багато, культурно і весело. Да, культурно і весело. Колгоспні лани колосяться золотою сталінською пшеницею! Колгоспні, та ска-ать, комори — повні сталінського хліба!

В залі дехто значуче покашлює. Притишений сміх.

Пейсатий (схопився з крісла). Кто смейотся?

Колтун. Ну? Кому там так весело?

В залі знов настає тиша.

Свиненко. Да. Так значить — в колгоспі щасливая жизнь. Да, щасливая жизнь. Про це турбується повседневно наша партія, рядянський уряд і товариш Сталін особисто. Да, і товариш Сталін особисто. Вот сьогодні приїхали з ескурсії по Україні ваші, та ска-ать, люди, колгоспники, вони бачили на власні очі ті великі досягнення, яких добився щасливий рядянський народ під мудрим керівництвом партії Леніна-Сталіна. Да, Леніна і Сталіна. Вони бачили це культурне, заможне і щасливе життя, яким живуть ваші брати вже 23-й год під ясним, та ска-ать, сонцем Сталінської конституції. Сейчас вони поділяться з вами своїми вражіннями, розкажуть вам, що вони бачили, щоб ви наочно від них переконались, яке це незмірне щастя спільно, та ска-ать, жити і спільно роботати в щасливій колгоспній сім'ї. Да, в колгоспній сім’ї. Хай живе великий радянський народ! Хай живе славна комуністична партія большевиків! Хай живе нам наше сонце, наше світло, наше життя, наша надія, наш ясний день, наш рідний батько, друг і учитель, вождь трудящих всього світу, геній людства, мудрий Ійосиф Віссаріонович Сталін! Урра!

Аґітатор (метушиться поміж людьми). Оплески! Оплески! Всім вставати! Всім вставати!

В залі знову метушня, оплески й оклики «ура!».

Колтун. Хай живе наш батько Сталін!

1-й селянин (тихо). Та най жиє, най го шляк трафить.

2-й селянин. Най жере, най, най уже раз нажереться, то, може, го скоріше розтріскає.

Селянка. Гай, татунцю небесний, і ти собі сидиш там, угорі, і на те все дивишся і нічого не кажеш!..

Пейсатий (до Пирога). Ну, старічок, сейчас твайо виступлєніє.

Пиріг. Га? Як кажете?

Свиненко. Тепер ваша очередь говорити.

Пиріг. Ой, так, так. Всюди та очередь. Гм! А що ж я буду говорити?

Свиненко. А ми ж вам, та ска-ать, на бумажці все точно списали.

Пиріг (б’єруками по полах). На бумажці… От тобі і на! А я в тоту бумажку оце щойно скрутив решту махорки і скурив…

Пейсатий. Ех, дурак ти, дурак! Какой же ти дурак, понімаєш.

Пиріг. От тобі і на! Дурак… А нащо ж ви такого дурака всюденінька возили і за нього платили?

Пейсатий. Ну, нічево. Будеш говорити, що у нас всього много, понімаєш? І що всьо харашо. Понял?

Пиріг. От тобі й на! А чому ж би не понял?..

Пейсатий. Ну, вот. Так давай.

Пиріг (нерішуче виступає наперед). Слава Ісусу Христу!

Голос з залі. Слава навіки.

Пиріг. Га, що ж. Як уже на таке пішло, то я скажу: там всього много і всьо харашо.

Голос з залі. Де?

Пиріг. От тобі й на! Як то — де? Та же в Росії. Там, де нас возили. Ти собі гадаєш один з другим, що там люди ходять голі-босі?.. Неправда. Що рихт, то рихт. Що босі ходять, того не перечу, але так — цілком голого я там нікого не бачив.

Пейсатий. Іван Никитовіч! Ізвінітє… А в Києві ви були?

Пиріг. От тобі й на! Конечно, що був.

Свиненко. І що ж ви там, та ска-ать, бачили?

Пиріг. Та що? Завезли нас до одної церкви, а там жид гейби за старшого брата, гейби за паламаря…

Пейсатий. Што такоє? Какой — «жид»?!

Пиріг. Вибачайте: єврей, єврей.

Пейсатий. Ну, вот.

Пиріг. Отож, кажу, завезли нас до одної церкви, а той єврей, що то, ніби, за старшого брата, ніби — за паламаря, що то нас всюди впроваджував, каже, що тут — мазей. А я сам бачу, що бреше, що то церква — не мазей, бо ж християнин — не кальвін, розуміє річ. Клякнув я собі отак коло одного вівтаря, та не встиг ще змовити «Помилуй м’я, Боже, по ялиці милости твоєй…», як тут кажуть: вставай!..

Пейсатий. Довольно, довольно!.. А скажіте — вот город етот самий вам понравілся?

Пиріг. От тобі й на! Конечно.

Свиненко. А вулиці які в Києві, хороші?

Пиріг. Ну, вулиці широкі, що рихт, то рихт. Там вам такою, скажім, вулицею чотири танки поруч себе їдуть, а краями то ще є місце, куди жиди спацерують…

Пейсатий. Што ви?… Какіє — жиди?!

Пиріг. Вибачайте: євреї, євреї.

Пейсатий. Ну, вот. А скажіте, Іван Никитовіч, сільная і могучая наша красна армія, што лі?

Пиріг. Ум!.. Що могуча, то могуча. Та то така моцна армія! Її ніхто в світі не зачіпить.

Пейсатий. А якби враг напав на наш Совецький Союз…

Пиріг. Товаришу! Не нападе! Присяй Богу — не нападе!

Пейсатий. А почему?

Пиріг. А потому,