На розпутті велелюднім [Василь Петрович Іванишин] (fb2) читать постранично, страница - 3

жодних перспектив. Безумовна настанова виключно на особу, а не на національну ідею виявилася політично непродуктивною і шкідливою. Для нашого політикуму, передусім національно-патріотичного, продовжувати таку “безідейну” практику — це вже вкотре наступати на ті самі граблі.

А така небезпека існує. Україна не готова до президентських виборів. Яскраве свідчення цього — цілковита відсутність у суспільній свідомості і політичній практиці конструктивних державотворчих ідей загальнонаціонального значення. Зараз більшість народу готова підтримати кожного, хто виступає проти влади і пообіцяє, що після виборів буде краще. А це відкриває широкі можливості для шахраюватих кон’юнктурників, далеких від інтересів суспільства, нації, України. Вони можуть прийти до влади, не взявши на себе жодних зобов’язань перед народом і, головне, не давши народові можливості згуртуватися для щоденного відстоювання своїх прав і для свого національного самоутвердження.

Тому найголовніша проблема сучасного політичного життя — ЯК ПІДГОТУВАТИ УКРАЇНУ ДО ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ?

Нижче пропонуємо перелік основних завдань, виконання яких могло б зробити наступні президентські вибори доленосними для України.

Робимо це не тому, що вважаємо себе розумнішими за інших, а тому, що нам легше робити це, ніж іншим: ми націоналісти, а тому в нас є породжена самим духом нації і сформульована ще Т.Шевченком ідея-мета; ми успадкували ідеологію і політичний досвід М.Міхновського, Д.Доцова, Є.Коновальця, С.Бандери, Р.Шухевича та їх соратників; нас надихає приклад героїчної історії УВО-ОУН-УПА; нас окрилює тверда віра в неминучу перемогу української нації; ми не йдемо до влади, не виборюємо посад і мандатів ні для свого членства, ні для керівництва, отже, не конкуруємо ні з владою, ні з іншими об’єднаннями, а тому в політиці керуємося не шкурними, а національними інтересами.

Через це жодна політична ситуація не застає нас зненацька: кожного разу йдеться тільки про те, щоб ґрунтовно осмислити її, виробити відповідний до нашої генеральної мети план дій і знайти можливості для його реалізації.

Саме це ми і повинні зробити, готуючись до виборів-2004. Тому й пропонована праця задумувалася не як проект організаційної директиви, а як вихідний документ для такої роботи.

І. Сутність організації

Всеукраїнська Організація “Тризуб” ім. С.Бандери — громадська, вузько функціональна організація не партійного, а орденського типу, і нашою метою є не місця у владі, а культивування й утвердження в суспільній свідомості і політичній практиці української національної ідеї. Саме тому “Тризуб” —

1) не брав, не бере і не братиме участі ні в конкурентній міжпартійній боротьбі, ні в бездумному і тотальному паплюженні влади, щоб сподобатись виборцям, ні в намаганні за всяку ціну замінити людей влади, аби проштовхнути у владні структури хай і гіршого, але “свого”;

2) може дозволити собі об’єктивність в оцінці дій як опозиції, так і влади і відзначати не тільки негативні, але й позитивні моменти в їх діяльності;

3) зацікавлений не в механічній заміні людей чи структур влади, а в зміні системи і політики влади — у бік її зближення з українською національною ідеєю та українськими національними інтересами;

4) у взаєминах із владою завжди виступає з позицій бажаного для народу, пам’ятаючи, що будь-яка влада (нинішня чи майбутня, “хороша” чи “погана”, “наша” чи “не наша”) може діяти тільки з позицій можливого, тому від ставлення влади до нас і наших пропозицій не впадаємо ні в ейфорію, ні в істерику;

5) ми переконані, що “хорошою” може бути не влада, яка складається з “хороших” людей, а тільки та влада, яка діє з національно-державницьких позицій і перебуває під постійним впливом, контролем і тиском ідейно озброєної і політично структурованої громади;

6) ми враховуємо, що в нинішній владі немає світоглядної однорідності; що в кожній державній структурі є і такі, що готові з нас шкуру дерти, і такі, яким усе байдуже, крім власних інтересів, і такі, що готові допомогти нам у нашій діяльності.

7) ми знаємо, що змінити політичну систему можна тільки з позицій іншої, досконалішої політичної системи; знаємо, який колосальний системотворчий потенціал має національна ідея; із вчення і досвіду своїх попередників знаємо механіку творення і функціонування системи національного державотворення;

8) ми добре пам’ятаємо науку Провідника: “В кожному ідеологічному чи політичному русі найважливішу роль відіграють два основні його складники: ідея і людина. Провідні ідеї і світоглядові засади в ідеологічному русі та керівні програмові постанови в політичному — творять “душу”, істоту, внутрішній зміст руху. Люди, які визнають, поширюють і здійснюють ідеї та програму і з тією метою беруть активну участь в русі, - творять його живий, діючий організм” (С.Бандера. Перспективи Української