підсунула до УРа.
— Тепер все гаразд, — почувся голос автомата. —
Я виконаю ваше прохання, Маріє. Монтаж забере не
більше трьох годин. Діти витерплять стільки?
— Постарайся... скоріше, Урчик, — майже не
чутно озвалася жінка. — Там біля них... в пляш
ках... УП.
— Я знаю, — заспокоїв УР. — Я бачив. Так робив
капітан.
— Вірно, Урчик... Дякую тобі... Все інше... прочи
тай... Поспішай, друже...
Марія звелася на ноги, намацала керівний пульт,
ввімкнула зв’язок. Тихо скомандувала:
— Ізолятор. Палату дев’ять...
У каюту ввірвався пронизливий крик дітей. На
екрані з’явилося зображення широкого ліжка. На
ньому звивалися два маленькі тільця новонародже
них, сповитих у білі пелюшки. Вони галасували,
10
вимагаючи їжі, жалібно кривилися, не відчуваючи
біля себе теплого тіла матері. Марія судорожно підня
лася, впираючись руками в пульт, сльози відчаю зро
сили її обличчя.
— Зараз... я зараз, маленькі мої... я прийду...
Вона ступила до дверей, забувши про все на світі.
Крик дітей, їхній жалібний поклик владно ввірвав
ся в материнське серце, потягнув її до синів.
— Маріє! Не можна, — попередив УP.
Вона не чула слів автомата. Добралася до дверей,
простягла руки і впала ниць на порозі. На неї покоти
лася звідусіль зоряна безодня, заколисала і поглину
ла у своє безмежне лоно...
II
УР кілька хвилин дивився червоними очима на тіло
жінки. Потім пролунав його дзвінкий голос:
— Маріє! Чому ви не рухаєтесь?
Жінка не відповідала. Вогники автомата тривож
но замиготіли. Він сказав сам собі:
— Марія перестала існувати.
Подумавши, додав:
— Треба поспішати.
Він притягнув до себе руками-маніпуляторами
прибиральну машину і уважно оглянув її, аналізую
чи конструкцію. Потім впевнено розібрав верхню час
тину, яка, власне, й займалася прибиранням, зали
шивши підставку з ногами-коліщатами. УР довго роз
глядав рухову частину механізму, вивчав систему
моторчиків, реле і живлення. Подумавши, збагнув, як
можна ввімкнути підставку до своєї системи, щоб пе
ретворювати імпульси-бажання в рух. Для цього
треба було попрацювати не менше двох годин.
11
УР згадав про маленьких людей. Він підняв ру
ку-маніпулятор, ввімкнув систему зв’язку і попро
сив керуючого робота дати ізолятор, палату номер
дев’ять.
Діти знемагали від крику. УР швидко виключив
зв’язок, промовив:
— Їхня система потребує енергії. Маленькі люди
вимагають живлення. УР зробить все, що необхідно,
і прийде до них.
Він підсунувся до інструментальної шафи, відчи
нив її, знайшов там витки проводів, інструменти, яки
ми користувався капітан. УР подумав, розшукав у
своїй пам’яті інформацію про прийом роботи, яку тре
ба виконати. Згадавши все, він хутко почав перебудо
ву підставки. Коли проводи з’єднали руховий вузол
«кінцівок» з енергетичним центром автомата, він, під
нявшись на руках-маніпуляторах, «сів» на підставку.
Наклавши з боків кілька пластинок, УР з’єднав себе
з ногами-коліщатами.
— Здається, все, — сказав він, посилаючи в систе
му руху імпульс-бажання.
Коліщата закрутились. УР швидко помчав до две
рей, вдарився об поріг. Сказав:
— Не треба поспішати. УР ще не звик. Необхідне
тренування, накопичення досвіду.
Подумавши, УР промовив:
— А тепер — в ізолятор.
Він підкотився до дверей, де лежала Марія. Спря
мувавши на неї приймачі радіації, УР відзначив висо
ку активність випромінювання тіла. Він обережно охо
пив Марію руками, відтягнув її вбік. Подивився на
неї, подумав про те, що треба дослідити її тіло,
а також тіла інших космонавтів. Але це потім, після
відвідин ізолятора.
УР минув довгий коридор, обмацуючи шлях
12
поперед себе невидимими променями локації. Нарешті
він підкотився до круглого люка ізолятора і підняв ру
ку, щоб натиснути кнопку. Потім згадав, що зараже
ний радіацією. Він вернувся назад, зайшов у лабора
торний відсік і ввімкнув аналізаторну установку.
Його поверхня справді була радіоактивною. УР увім
кнув дезинфекційний пристрій, прийняв потужний га
зовий душ. Після цього він, вже не вагаючись, уві
йшов до ізолятора.
Ось і палата № 9. УР відчинив двері. Пронизли
ві крики маленьких космонавтів оглушили його. УР
миттю
зменшив
потужність
сприймання
звуку,
сказав:
— Маленькі люди ще не вміють контролювати ви
трату своєї енергії. Я згодом навчу їх.
Він підкотився до широкого ліжка, заглянув у ньо
го. Обличчя дітей — маленькі, зморщені — були багро
вими від натуги. УР поглянув навколо. Рядом із ліж
ком стояв стілець, а на ньому — два флакони з черво
ними м’якими наконечниками. УР взяв один флакон,
прочитав: УП.
— Марія сказала, що їм треба давати УП, —
згадав автомат.
Він сунув м’який наконечник у рот одній дитині,
потім другій. Немовлята миттю замовкли, смокчучи
приємний напій. Тільки інколи, в паузах між смоктан
ням, вони ще жалібно схлипували, ніби
Последние комментарии
1 день 21 часов назад
1 день 21 часов назад
1 день 22 часов назад
1 день 22 часов назад
2 дней 42 минут назад
2 дней 46 минут назад