Крамаренко Лев [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

про Лева Крамаренка, залишається з жалем констатувати,

що альбом в Україні доступний лише десятку-іншому цінителів творчості художника.

СТАТИ ХУДОЖНИКОМ МРІЯВ З ДИТИНСТВА, з інтерв’ю І. Лучківського А.

Кузьминському «Мистецтво між революцією і війною»

– Хто ще з художників минулого століття був жаданою метою колекціонера Лучківського?

– Лев Юрійович Крамаренко. Він з дитинства мріяв стати художником, батько ж хотів бачити його

юристом. Він поїхав до Петрограду, вступив на юридичне відділення університету, паралельно

навчаючись живопису. Потім виїхав до Франції. На той час батьки упокорилися...

Пізніше Крамаренко став першим ректором Київської академії мистецтв.

А на початку 30-х років, після ліквідації усіх творчих об’єднань, замість чого створювався Союз

художників, він переїхав до Харкова, став професором Харківського художнього інституту...

Він дуже любив Схід: і в нього багато у творчості східних мотивів. Це чи Кавказ, чи Середня Азія.

У мене є пейзаж Крамаренко «Вулиця з кипарисами», напевно, абхазький. Хоча, звичайно, були в

нього й українські, і московські, і підмосковні пейзажі, у тому числі індустріальні 20-30-х років.

БІЛЬШЕ НЕ ХОЧУ БУТИ УКРАЇНЦЕМ, з листа К. Малевича Л. Крамаренкові*

Дорогой Лев Юрьевич! Больше не хочу быть украинцем. Шо это за нация пітерявшая всю совесть

тактичность и т.д. и т.п. Що Вы всі с Купоном (Ф. Кумпан – директор Київської картинної галереї

– авт.) зробыли з моею выставкой. Заледві через три рокі, через профсоюз виручив свої малюнкі, но цього мало.

Оцей Купон оставив три малюнкі, котрі я не можу добытыся, щоб оцея Купоніада мені їх вислала.

Він залишив для придбання і буде їх придбувати до кінця світу.

* Подається в гротескній авторській редакції.