Бах Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

БАХ Олексій Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Біохімік, фізіолог. Фундатор біохімії на теренах Російської імперії і СРСР. Автор теорії повільного

окислювання (1893-1897).

З міщанської родини. Батько, Бах М., – технік-винокур.

Народився 5 (17) березня 1857 р. в м. Золотоноші Полтавської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Черкаської області України).

Помер 13 травня 1946 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив 2-у Київську гімназію (1875), навчався на фізико-математичному факультеті Київського

університету св. Володимира (1875-1878).

Працював у хімічній лабораторії Коллеж де Франс (1890-1894), директором Центральної хімічної

лабораторії при Всесоюзній раді народних комісарів РРСФР, пізніше перетвореної на Фізико-

хімічний інститут ім. Карпова (1918-1946).

Академік академії наук СРСР (1929).

Почесний доктор Лозанського університету (1917).

Лауреат Державної (1941) і Ленінської (1926) премій СРСР.

Герой Соціалістичної Праці (1945).

Кавалер 4 орденів Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора, низки медалей.

Голова Товариства фізичних та природничих наук у Женеві (1916).

Голова Всесоюзної асоціації робітників науки і техніки (з 1928).

Президент Всесоюзного хімічного товариства імені Д. І. Менделєєва (з 1935).

Академік-секретар Відділу хімічних наук АН СРСР (1939-1945).

Друкувався в журналах «Науковий вісник», «Доповіді Паризької академії наук», «Архів

Женевського товариства фізичних і природничих наук», «Берлінський біохімічний журнал»,

«Колишнє».

Як літератор дебютував книгою «Цар-голод» (1883).

Потім настала черга наступних доробків: «Нотатки народовольця» (1931), «Збірник вибраних

праць» (1937).

Наш земляк – засновник біохімічного інституту Народного комісаріату здоров’я (1920), а разом з

О. Опаріним – Інституту біохімії АН СРСР (1935).

Займався трьома вузловими проблемами біохімії. Це – хімізм асиміляції вуглецю зеленими

рослинами; проблема окисних процесів, які відбуваються в живій клітині; ферменти.

Запропоновані ним методи дослідження ферментів лягли в основу нового напрямку – технічної

біохімії.

Були в житті Б. і гіркі сторінки. Так, його виключили з університету (1878) й відправили в

заслання в м. Білозерськ Вологодської губернії, а потім в – в Новомосковськ і Бахмут (1878-1881).

Після повернення вдруге кинули за грати (1883). Отримавши свободу, Б., як член «Народної

волі», перейшов на нелегальне становище.

Далі наш земляк протягом тривалого періоду змушений був переховуватися від царського режиму

в еміграції у Франції, США, Швейцарії (1885-1917).

Ім’я видатного вченого присвоєно інституту біохімії Російської академії наук (1944).

Меморіальні дошки Б. прикрашають фасади інституту біохімії РАН і Фізико-хімічного інституту

ім. Карпова.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Опарін, Г. Лопатін, П. Дашкевич, Л. Орлова, Ч. Дю-

Буше, В. Фігнер, С. Іванов, Р. Шода, З. Васильєв, І. Левінський, П. Шюценберже, Л. Карпов, Б.

Збарський, С. Нікітін, П. Якубович та ін.

***

Я – НЕЗАЛЕЖНИЙ РЕВОЛЮЦІОНЕР

, з політичного кредо О. Баха

Вважаю себе незалежним соціалістом-революціонером.

ВТРАТИВ ЦІКАВІСТЬ ДО ЖИТТЯ, з автобіографії О. Баха

Наша центральна група, членами якої були, крім мене, Спандоні, Захар’їн, Нікітіна, Россі,

Кжеминський і подружжя Каменецьких, встигла розгорнути досить широку діяльність. Роботи

було багато і, природно, мої наукові заняття відійшли на другий план. У нас поставлена була своя

таємна друкарня, в ній ми друкували, головним чином, прокламації, частину яких писав я.

Для обслуговування друкарні у нас була «технічна підгрупа», яку очолював Захар’їн. До

пропаганди серед робітників приставили Кжеминського і мене з двома підгрупами. Крім того, я

вів діяльні зносини з революційними гуртками народних вчителів у Гадяцькому і

Переяславському повітах Полтавської губернії. Я також часто бачився з членами революційного

гуртка, створеного в Київській духовній академії П. Г. Дашкевичем.

…Весною 1883 р., у зв’язку з провалом однієї з конспіративних адрес, я був арештований, проте

жандармський капітан Малицький, який допитував мене, не розібрав відразу, у чому справа, і

відпустив мене; а може бути, він сподівався шляхом стеження захопити інших членів організації.

Як би то не було, після ретельного обговорення всіх обставин справи, група запропонувала мені

перейти на нелегальне становище і виїхати в інше місто. Я, звичайно, підкорився.

…Для мене стало ясно, що «Народна воля» віджила своє. Вибитий з колії, не бачачи свого

подальшого шляху, я в березні 1885 р. виїхав за кордон.

Перший рік перебування в Парижі став для мене чи не найважчою порою мого життя. Я втратив

цікавість до життя і кілька разів був дуже близько до того, аби назавжди звести рахунки з ним.

Тяжкі умови паризького життя погано вплинули на моє здоров’я, і на настійну вимогу друзів я

переїхав улітку 1894 р. до Швейцарії, де в околицях Женеви завів собі маленьку, більш ніж

скромну, лабораторію. в ній я, завдяки моральній і матеріальній підтримці мого друга Дю-Буше, котрий вважається одним з кращих паризьких хірургів, міг спокійно працювати протягом 23 років.

Тут я здійснив близько 70 експериментальних робіт із загальної і біологічної хімії і написав низку

науково-літературних статей і монографій. За сукупність цих робіт Лозаннський університет

ушанував мене ступенем доктора honoris causa.

ТУЖИВ ЗА НАУКОВОЮ ПРАЦЕЮ, зі спогадів О. Баха

Дванадцять років я пробув у підпіллі і коли я проходив повз чужу лабораторію і бачив пробірки з

хімічними реактивами, я мимоволі хвилювався. Як хотілося мені в ці хвилини працювати на

користь науки!

Коли я був у підпіллі, я тужив за науковою працею, а коли сидів у лабораторії, я сумував за

активною суспільно-політичною роботою.

ПОСТІЙНА ЦІННІСТЬ, з виступу О. Баха на зборах Женевського товариства в січні 1917 р.

Попри величезну кризу, викликану світовою війною, кількість наукових повідомлень, порівняно з

довоєнними роками, збільшилася. Можливо, це пов’язано з тим, що в моменти катастроф люди

звертають свої погляди до постійних цінностей, а наука є однією з таких.

ДВІ ВЕЛИКІ ІДЕЇ, з статті О. Опаріна «Олексій Миколайович Бах – основоположник вітчизняної

біохімії»

Дві великі ідеї завжди висвітлювали життєвий шлях О. М. Баха – боротьба за краще майбутнє

людства і служіння науці.

ЙОГО СЛОВА ПОДІБНІ ЗОЛОТИМ МОНЕТАМ, зі спогадів П. Якубовича

Коли Кащей (Бах – авт.) говорив, намагаючись переконати, його слова подібні були золотим

монетам, які повільно кидають на срібну тацю.

ТВОРЕЦЬ НАУКОВОЇ ШКОЛИ, з статті Д. Романець «Бах, але не той»

Після розпаду СРСР колишні радянські республіки так-сяк розділили «спільно нажите майно»,

хоча справедливим процес розподілу з багатьох точок зору було назвати складно. Бо значна

частина спадку просто осіла в «закромах» Росії. І йдеться не лише про матеріальні блага, а й про

інтелектуальні надбання. Так, приміром, величезна кількість радянських вчених будь-яких

національностей автоматично стали «російськими». До когорти таких учених з українським

корінням належить і творець радянської школи біохіміків Олексій Миколайович Бах.

...У лютому 1878 року в Києві було здійснено невдалий замах на товариша прокурора М.

Котляревського. За підозрою у замаху було заарештовано одного зі студентів Київського

університету св. Володимира. Частина студентів стала на захист заарештованого, і почалися

студентські заворушення, в центрі яких опинився і Олексій Бах. Його разом із тридцятьма іншими

студентами було виключено з університету на три роки, позбавлено права вступати до інших

вищих навчальних закладів Росії і відправлено в заслання у Новгородську губернію.

У січні 1882 року Бах повернувся до Києва і знову став студентом, Університету св. Володимира, проте наука в його житті на деякий час відійшла на другий план. Він «грунтовно» закинув

навчання і став членом Київської організації партії «Народна воля». Понад два роки перебував у

підпіллі, а коли в березні 1885-го 28-річний Олексій Бах опинився перед загрозою неминучого

арешту, то за підробленим паспортом на ім’я Протасевича виїхав iз Києва до Парижа. Тоді він

думав, що залишає Росію назавжди.

...Перебравшись на околиці Женеви, Бах зняв маленьку квартиру у старому будинку. У невеличкій

комірці, яка була розміщена за кухнею, він влаштував лабораторію. І саме там здійснив численні

експериментальні роботи, присвячені перекисним сполукам і їхній ролі в окислювальних

процесах, що відбуваються в організмах.

Згодом родина Баха переїхала до курортного швейцарського містечка Шампель, де у приватному

будинку невтомний Олексій Миколайович знову взявся за облаштування власної лабораторії. Він

із ванної підвів у кімнату нагору воду і газ, сам змайстрував полиці, на яких розмістив пробірки, колби, бутлі з реактивами. У дружини на кухні він позичив м’ясорубку, ступки, тертки. Поступово

в нього з’явилися хімічні ваги, термостат і ще декілька більш складних апаратів. Починаючи з

1902 року в цій домашній лабораторії Олексій Бах провів детальні дослідження одного з

найважливіших окислювальних ферментів живої клітини – пероксидаза.

ЗАЛИШАВСЯ ПРОТИВНИКОМ ТЕРОРУ, з книги С. Сватікова «Участь євреїв»

Авраам (Олексій) Миколайович Бах був видатним членом партії «Народна воля», єдиним членом

Виконавчого Комітету останнього складу, який залишився на волі і врятувався від переслідувань

завдяки від’їзду за кордон.

…Перші заборонені книжки він прочитав у 7 класі гімназії, але не приймав ніякої участі в русі, хоча був знайомий з Чубаровим і «бунтівниками», з одного боку, і з діячами українофільско-

конституційного студентського клубу, з іншого.

Перебуваючи у посиланні, Бах ознайомився послідовно з виданнями «Землі і Волі», «Чорного

Переділу». Більшу цікавість викликали ідеї останньої групи. Головне, що захопило, це введення

елементу політичної боротьби в російське життя. Мало подобалися йому систематичний терор і

якобінство в програмі партії.

У відношенні терору особливо обтяжуюче враження на нього справив час, що настав за смертю

Олександра II, коли замість очікуваного вибуху народної революції в багатьох місцях можна було

чути плач за царем-визволителем. Так що вступаючи в партію «Народна Воля», Бах був

супротивником терору, однак гарячим прибічником пропаганди соціалістичних ідей і організації

революційних сил.