Мищенко Федор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Мищенко Федор [Справочник-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МІЩЕНКО Федір Герасимович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Філолог, історик-еллініст, перекладач.

З купецької родини.

Народився 6 (18) лютого 1848 р. в м. Прилуках Пирятинського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Чернігівської області України).

Помер 28 жовтня (10 листопада) 1906 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Місце поховання – не встановлене.

Закінчив Прилуцьке повітове училище (1860), 2-у київську гімназію (1866), історико-філологічний

факультет Київського університету св. Володимира (1870).

Працював викладачем Київського університету св. Володимира (1872-1884), Казанського

університету (з 1889).

Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1895).

Друкувався в газеті «Зоря», «Київській старовині», «Філологічному огляді», «Київських

університетських повідомленнях», «Журналі Міністерства Народної Освіти», «Слові», «Учених

нотатках Казанського університету».

Перу М. належать розвідки «Фіванська трилогія Софокла», «Історико-літературне значення

комедії Аристофана Хмари» (обидва – 1872), «Відношення трагедій Софокла до сучасного поетові

справжнього життя в Афінах» (1874), «Божество Промефей в трагедії Есхіла», «Греція під

римським пануванням» (обидва – 1877), «Доісторична Греція», «Торговельні зносини афінської

республіки з Босфором» (обидва – 1878), «Еллінська цивілізація» (1879), «Про причини

політичного занепаду Греції» (1880), «Досвід з історії раціоналізму в Стародавній Греції» (1881),

«Легенди про царських скіфів у Геродота» (1886), «Спільність майна на Ліпарських островах»

(1891), «Суд присяжних в Афінах» (1892), «Вивчення античного світу в залежності від успіхів

науки і освіти» (1893), «Геродотівські вошоїди» (1898).

Автор низки статей з історії Греції та грецької літератури в 82-томному «Енциклопедичному

Словнику» Брокгауза – Ефрона.

Також переклав, забезпечивши фундаментальними передмовами і примітками, історичні доробки

Стратона (1880), Геродота (1888), Фукідіда (1887-1888), Полібія (1890-1899).

Серед друзів та близьких знайомих М. – І. Веселовський, С. Жебелєв та ін.


***

З ЛЮБОВ

ЬЮ І РОЗБРАТОМ

, з життєвого кредо Ф. Міщенка

Приймати життя як воно є: з його радощами і горем, з його хвилюваннями і турботами, з любов’ю

і розбратом.


***

КОРНЕЛІЙ ЗДАВСЯ У ПОЛОН

, з книги Полібія «Загальна історія. Книга I|» у перекладі Ф.

Міщенка

Доки одні споруджували човни, інші збирали команду і на суходолі навчали її веслуванню

наступним чином: (2) вони садовили людей на березі на лави в тому саме порядку, в якому вони

мали займати місця на суднах, посередині ставили келевста і привчали їх відкидатися разом назад, притягаючи руки до себе, а потім з простягнутими руками нахилятися вперед, починати і кінчати

ці рухи за командою... (3) Коли люди були підготовлені, римляни спустили на море щойно

споруджені кораблі, а після короткочасних серйозних вправ вони попрямували за наказом консула

вздовж Італії. (4) Справа в тому, що вождь римського флоту Гней Корнелій віддав наказ

корабельним начальникам плисти по спорядженні човнів до протоки, а сам з сімнадцятьма

суднами на кілька днів раніше попрямував до Мессенії, аби вжити необхідних заходів для

прийому флоту. (5) Коли випала нагода захопити місто ліпарійців за допомогою зради, Гней

Корнелій занадто легковірно понадіявся на це і, відпливши з згаданими вище кораблями, пристав

до самого міста. (6) Отримавши звістку про це в Панормі, воєначальник карфагенян Ганнібал

відправив сенатора Боодеса з двадцятьма кораблями. (7) Підійшовши сюди вночі, Боодес закрив у

гавані флот Гнея. На світанку команда вирішила втікати на суходіл, а сторопілий Гней не знав, що

робити, і здався ворогові.


1

***

ВОДУ З МОРЯ ЗАЧЕРПУВАЛИ ЧОВНАМИ, з книги Полібія «Загальна історія. Книга II|» у

перекладі Ф. Міщенка та І. Веселовського

Римляни, заготовивши плетені щити, снаряди і все інше для облоги міста, сподівалися завдяки

своїй чисельності впродовж п’яти днів придушити противника військовим спорядженням, не

врахувавши сили Архімеда і не передбачаючи, що можуть бути обставини, за яких одна людина

здійснить більше, ніж будь-яка множина рук. Але їм довелося переконатися в цьому на ділі.

...Коли кораблі перебували поблизу берега усередині лінії обстрілу, у Архімеда знову були

заготовлені пристосування...

...Коли ж вони намагалися підняти самбуки, то виявилося, що він приготував уздовж всієї стіни

знаряддя, які до пори залишалися непомітними, а коли виникла в них потреба, вони піднімалися з-

за стіни в висували далеко вперед під бруствером свої крани: з одних падали камені не менше

десяти талантів вагою, з інших – свинцеві вантажі. І ось, коли самбуки наближалися, то крани, що

пересуваються за потребою канатом, за допомогою особливого спуску скидали на машину камінь; від цього не лише ламалася сама машина, але й наражався на небезпеку і сам човен і ті, хто на

ньому перебували.

...Марк, вражений відповідними заходами, …засмутився перебігом справ, однак, жартуючи над

власними невдачами, сказав, що Архімед зачерпує воду з моря його кораблями, як вино – кубками, а самбуки побиті і ганебно вигнані, мов клятвопорушники.

Таким виявився кінець облоги з моря.


***

МІНЛИВОСТІ ДОЛІ,

з передмови Ф. Міщенка до книги Полібія «Загальна історія. Книга I|»

1. Якби колишні історики забули віддати похвалу самій історії, то, зрозуміло, нам обов’язково

було б звернутися до всіх з умовлянням вивчати і засвоювати собі цього роду твори, бо пізнання

минулого швидше всяких інших знань може стати у пригоді... (2) Проте не лише той чи інший

історик і не мимохідь, а, можна сказати, всі починають і закінчують запевненням, що уроки

…історії, найвірніше ведуть до освіти, і підготовляють до заняття громадськими справами, що

розповідь про випробування інших людей є зрозумілою і чи не єдиною наставницею, котра навчає

нас мужньо переносити мінливості долі. (3) Тому немає потреби нікому, найменше нам,

повторювати те, що вже сказано прекрасно багатьма іншими. (4) Бо незвичайність подій, про які

ми маємо намір говорити, сама по собі здатна привернути кожного, старий він чи молодий, до

уважного читання нашої розповіді. (5) І справді, де знайти людину таку легковажну або

недбайливу, яку не побажає зрозуміти, яким чином і за яких суспільних установ майже весь

відомий світ підпав під єдину владу римлян впродовж неповних п’ятдесяти трьох років [220-168

рр. до н. е.]? Ніколи раніше не зустрічалося нічого подібного.

...4. Особливість нашої історії і гідна подиву риса нашого часу полягають у наступному: майже всі

події світу доля направила силоміць в один бік і підпорядкувала їх одній і тій же меті; згідно з цим

і нам личить представити читачам у єдиному огляді ті шляхи, якими доля здійснила велику

справу.


***

ОДИН З НАЙВИЗНАЧНІШИХ ЕЛІНІСТІВ,

з монографії Е. Фролова «Російська наука про

античність»

Одним з найвизначніших представників культурно-історичного напряму в російському

антикознавстві другої половини XIX ст. був Федір Герасимович Міщенко.

...В античності Міщенка цікавив над се розвиток громадської думки, успіхи якої він ставив у

пряму залежність з розвиненим республіканським ладом грецьких міст-держав, з їх

народоправством. Поступово розширюючи коло досліджуваних матеріалів, Міщенко від грецької

драми звернувся до прозової літератури. Перекладу і коментування найважливіших пам’яток цієї

літератури він і присвятив більшу частину своїх праць.

...Міщенко надав неоціненну послугу російській освіті. …Досить добротні, забезпечені

докладними статтями і докладними покажчиками, ці переклади на довгі роки стали супутниками

тих, хто на різному рівні – в середній школі і в університеті, студентом чи сформованим фахівцем

– вивчав античну історію та античну літературу.


2

Оригінальні дослідження Міщенка, пов’язані здебільшого з роботою над перекладами, можуть

бути згруповані за трьома розділами. Це, по-перше, роботи, пов’язані безпосередньо з історією

суспільної думки у стародавніх греків.

...Особливу групу утворюють статті Міщенко, присвячені політичному розвиткові Греції в

класичний і елліністичний час, долі цивільної міської громади, яка особливо цікавила російського

вченого

...Третю групу робіт Міщенка складають дослідження, котрі стосуються історії античної

цивілізації на території нашої Батьківщини.


***

МОДЕРНІЗАТОРСЬКИЙ ПІДХІД

, з розвідки С. Мірзаєва «Полібій»

Що стосується західної історичної та політичної літератури початку століття, то ще Ф. Г. Міщенко

зазначав модернізаторський підхід західних дослідників до оцінки політичної позиції Полібія і

підкреслював неприпустимість перенесення понять і термінів XX століття на політичні процеси

сучасного для історика рабовласницького суспільства.


***

ЗРАЗКОВІ ПЕРЕКЛАДИ

, з книги Л. Міщенка «Доки я пам’ятаю…»

Батько мій, Гліб Федорович, був сином професора філології Київського, а потім Казанського

університетів Федора Герасимовича Міщенка. Зроблені Федором Герасимовичем перші переклади

російською мовою давньогрецьких авторів – Геродота, Полібія, Фукідіда і Страбона вважаються

зразковими, багато з його наукових праць не втратили значення й досі.

У Києві Ф. Г. Міщенко входив до «Громади» – об’єднання ліберальної української інтелігенції, яка ставила за мету збереження і розвиток національної української культури на противагу

офіційній тенденції русифікації. Це вартувало кафедри в Києві, проте незабаром його з готовністю

прийняв Казанський університет, де він і пропрацював з 1889 р. до останніх років життя.


***

ПОЛЕМІЗУВАВ З ПРОБЛЕМ ЕСТЕТИЗМУ

, з дослідження Л. Пільга «Ієронім Ясинський:

позиція і репутація в літературі»

Цілеспрямовано вибудувати свою літературну позицію письменник вперше намагається у 1884 р.

Це рік відомої полеміки у київській газеті «Зоря» – полеміки, в якій брали участь Ясинський, М.

Мінський, київський професор Федір Герасимович Міщенко і ще деякі особи.

В історію літератури полеміка увійшла як одна з перших маніфестацій передсимволістського

естетизму.


***

ЗАБУЛИ ІМЕНИТОГО ЗЕМЛЯКА,

з статті «Федір Міщенко» на сайті pryluky.osp-ua.info

Плідно працювати в Києві, у рідних стінах, йому все ж не довелося. …Вірні царські служаки, чиновники від науки, примітили у знаменитого еллініста потяг до українофілів, до демократичних

наукових сил... Його почали переслідувати… Настало п’ятирічне адміністративне вислання з

Києва.

Лише у 1889 році славетному вченому знову вдалося продовжити педагогічну діяльність на посаді

ординарного професора Казанського університету. Відтоді все життя і творчість Міщенка

пов’язана з Казанню.

У 1903 році завершив свою лебедину пісню – переклад «Промов» Демосфена. А потім тяжко

занедужав і повернувся до України…

Зовсім недавно вдалося натрапити на слід Якова Герасимовича Міщенка.... Він також закінчив

Київський університет і викладав давньогрецьку мову в Прилуцькій класичній гімназії.

Дослужився до чину статського радника і мав орден Святого Станіслава.

Не пам’ятають іменитого земляка і в рідних Прилуках, лише дивом збереглася на старому

цвинтарі всіма забута могила батьків знаменитого колись на весь світ ученого. Вони обоє – і

батько і мати – померли в один рік. Брати Міщенки на могилі спорудили скромний пам’ятник з

написом: «Тут поховані батьки родини Міщенків батько Герасим Калинович помер 18-го травня

1866 року, прожив 67 років. Мати Юстинія Микитівна померла 13-го квітня 1866 року, прожила 46

років. Вічна їм пам’ять».


3


4