Прокопович Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Прокопович Петр [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ПРОКОПОВИЧ Петро Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Пасічник, винахідник. Конструктор першого у світі напіврозбірного рамкового вулика (1814).

З родини священика.

Народився 10 липня 1775 р. в с. Митченках Конотопського повіту Російської імперії (нині –

Бахмацький район Чернігівської області України).

Помер 22 березня (3 квітня) 1850 р. на х. Пильчики Конотопського повіту Чернігівської губернії

Російської імперії (нині – Бахмацький район Чернігівської області України). Похований на

місцевому цвинтарі. Надгробок прикрашає силует бджолиного стільника, всередині якої квіти

конюшини з бджолами на них. Напис звіщав: «Присвятивши себе бджільництву, я віддав йому все

життя, всі думи, всю пильність».

Закінчив Києво-Могилянську академію (1786-1894).

Служив кадетом Переяславського кінно-єгерського полку (1794-1798).

Брав участь в Середньоазіатському поході, бойових діях під Варшавою і Прагою.

Дійсний член Московського товариства сільського господарства.

Кавалер ордена св. Володимира 4-го ступеня.

Лауреат золотої та срібної медалей Московського товариства сільського господарства.

Власник найбільшої на той час пасіки на теренах Російської імперії – 10000 вуликів; фундатором

першої і єдиної у світовій практиці школи бджільництва (1828).

Винахід П. напіврозбірного рамкового вулика забезпечував отримання меду без попереднього

знищення бджіл, що означало справжню революцію в бджільництві. Своїм відкриттям П. поклав

початок розвитку раціональної системи бджільництва. Зазнавши низки удосконалень, вулик набув

поширення у всьому світі.

До того ж, винахід спричинив низку нових винаходів (вощина, медогонка, корпусне утримання

бджіл). На жаль, ім’я нашого земляка на заході практично невідоме, хоча є усі підстави

припускати, що інші рамкові вулики (Джержона, Берлепша і Лангстрота) були винайдені пізніше.

Розробив простий безмедикаментозний метод лікування гнильці.

Пасіку П. відвідали Т. Г.Шевченко 1843) і російський імператор.

Друкувався в журналах «Вітчизняні нотатки», «Землеробський журнал», «Сучасник», «Журнал

сільського господарства», «Новий час».

Як вчений-пасічник дебютував брошуру «Нотатки про бджіл» (1808).

Потім настала черга наступних доробків: «Грамота бджільництва, або Мистецтво зображати

певними знаками різні стани бджолиних сімей» (1836), «Школа бджільництва» (1866).

Його перу також належить капітальний «Методичний твір про бджіл і бджільництво».

П. планував видрукувати свій 12-томний рукопис, проте царський уряд не дозволив.

Всього залишив по собі понад 60 наукових статей.

Ім’я П. викарбуване на золотій дошці в залі засідань Московського товариства сільського

господарства (1875).

З нагоди 200-річчя з дня народження П. в м. Батурин відкрито пам’ятник (1975). На ньому

викарбувані слова «Прокопович Петро Іванович. 1775-1850 рр. Видатному діячеві вітчизняного

бджолярства».

У краєзнавчому музеї м. Конотоп зберігаються рукописи вченого, документи, втулковий вулик

«Карбон», липівка, роївня і сонячний годинник.

Ім’я нашого земляка присвоєно Українському національному інституту бджільництва.

В м. Гадяч Полтавської області функціонує Національний науковий центр ім. П. І. Прокоповича.

Серед друзів та близьких знайомих П. – Т. Шевченко, С. Великдан, Ф.-П. Деволант та ін.


***

ВІДДАВАТИ УСЕ

, з професійного кредо П. Прокоповича

Присвятивши себе бджільництву, я віддав йому все життя, всі думи, всю пильність.


Я ПРОНИК В ТАЄМНИЦЮ БДЖІЛ, зі спогадів П. Прокоповича

З 1800 року я вирішив займатися бджолярством постійно, незважаючи на те, що тоді ще не мав

про цю справу ні теоретичних, ні практичних знань, окрім лише великої охоти до пасічництва.

...Я проник в таємницю роду бджолиного далі від усіх моїх попередників; написав про бджіл і

бджільництво методичний твір, який відрізняється від усіх попередніх своєю суттю і

сконструював нової будови вулик, найкраще пристосований до нашого клімату і звичаїв: і

оскільки я не приховував на перед ким своїх відкриттів, то пани і власники звернулися до мене з

проханням приймати їхніх людей для навчання...


ШМАТОЧОК КРИМУ ПІД БАТУРИНОМ, з книги М. Домонтовича «Чернігівська губернія»

Згадаємо тут про зразковий сад, заведений при школі бджільництва Прокоповича поблизу с.

Пальчики Конотопського повіту. У ньому ...до 2-х тис. садових дерев у хорошому стані, не

зважаючи на те, що місцевість, зайнята садом, за своїм низовинним розташуванням, не зовсім

сприятлива для садівництва.

У саду школи ростуть на відкритому повітрі виноградні лози, виписані покійним Прокоповичем в

кущах і живцях з Криму... В останнє 10 років виноградні лози, акліматизувавшись, почали

приносити плоди майже всіх видів, які є в Криму. За ранніх весен і теплих осеней виноград

дозріває абсолютно і має величину і смак ягід, котрі мало відрізняються від справжнього

кримського.


ПОЛІГЛОТ, КРЕСЛЯР, БДЖОЛЯР, з офіційної доповіді, присвяченої 100-річчю з дня

народження П. Прокоповича

Брав участь в будівництві м. Одеса на посаді начальника креслярської, користувався довірою і

любов’ю знаменитого інженера генерала Деволанта, був з Павлоградським гусарським полком на

Персидській війні і на Кавказі, під командуванням Суворова брав Прагу і Варшаву, брав участь в

Італійській кампанії і, вийшовши в 25 років у відставку через хворобу, проживав у будинку свого

батька протягом 2-х років.

Його захопленням стало бджільництво. Він став купувати книги російською та іноземними

мовами (Прокопович знав латинську, грецьку, французьку, польську, знайомий з німецькою та

італійською мовами).

У 1828 р. відкрив школу бджільництва, яка впродовж 47 років випустила 637 бджолярів, з них 420

займаються своєю справою і пропагують одержані знання. Система Прокоповича розповсюдилася

всією Росією, проникла до Сибіру, на Кавказ і навіть до Австрії.


ВЕЛИКИЙ ПАСІЧНИК, з повісті Т. Шевченка «Близнята»

Вони сіли під липою і при цій нагоді Ничипір Федорович прочитав добру лекцію про

бджільництво і наприкінці сказав:

...Степан Мартинович слухав у побожному мовчанні...

– Сьогорічне літо вже наприкінці, – хвалити Бога, вже й вересень. Тож вам нема чого й думати

тепер пасіку заводити, а ви вже розпочніть з тої весни. А тепер виберіть тілько місце на пасіку, обсадіть його якимсь деревом, хоч би й липою, наприклад. А я, дасть Бог, покладу бджоли

зимувати в омшаник та й поїду на тижнів два-три до Батурина. Там ...десь живе наш великий

пасічник Прокопович. Послухаю його розумних порад, бо в мене тепер тілько одна думка –

пасічникувати.


СОНЯЧНІ КОМАХИ, з нарису С. Кушнір «Закохався у бджіл раз і назавжди»

Двадцятичотирирічний Петро купує три десятини землі, риє там землянку і ставить кілька перших

дуплянок. Він усе робить сам, прагне все пізнати. Як працелюбна бджола, збирає дрібки досвіду у

селян-пасічників. Щоправда, до кінця сезону більшість сімей загинула. Старі пасічники втішали, мовляв, кому дано мати бджіл, у того вони завжди будуть. Перші невдачі Петра Прокоповича не

зупинили.

Чотирнадцять років Прокопович розводив бджіл у колодах, дуплянках, бортях, щодня вивчаючи

життя крилатих трудівниць. Він зробив висновок, що борті та дуплянки не забезпечують

успішного бджільництва і їх потрібно замінити на щось більш досконале. Адже закурювати бджіл

сірчаним димом при відборі меду і виламувати стільники, в яких плавають мертві бджоли, – це

варварство.

Він постійно експериментував і таким чином досягав кращого ведення господарства. Проте йому

хотілося ще більшого: 1) видобувати з вулика чистий мед без будь-яких домішок і бруду; 2) щоб

гніздо бджолине з бджолиною сім’єю лишалося непошкодженим; 3) щоб бджолина сім’я після

вирізки меду лишалася продуктивною.

І Петро Прокопович вирішив ці проблеми, створивши перший у світі рамковий вулик і цим

кардинально змінивши принципи догляду за бджолами – можна було вільно оглянути сім’ю і

активно впливати на хід її розвитку, а мед виймати без знищення бджіл. Тобто застосовував

методи, які далеко випередили його час.


ІДЕЇ МАТЕРІАЛІЗУВАЛИСЯ, з кореспонденції С. Половникової «Всесвітньо відомий бджоляр»

Свою невгамовну енергію Прокопович спрямував і на інші справи. Так, у 1838 році він порушив

клопотання про обладнання при школі друкарні та літографії, щоб мати можливість

розповсюджувати наукові праці та учбові посібники. Петро Іванович запевняв власті, що від цього

буде користь всій імперії, але добитися дозволу так і не зміг.

Коло питань, які охоплював Прокопович у своїй науковій діяльності, було дуже широким. Він

вивчав місцеву «медоносну флору, розробляв методи профілактики та лікування хвороб бджіл, займався племінною справою, організацією праці бджолярів та ін.

...На пасіках нашої країни – мільйони вуликів. У них матеріалізувалася ідея П. І. Прокоповича. І це

– чудовий пам’ятник славному бджоляреві.


НАЙДОРОЖЧИЙ У СВІТІ ВУЛИК, кореспонденції О. Галчина «Хутір Пальчики знатимуть у

світі»

Експонат Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського – вулик, створений 190 років

тому батьком наукового бджолярства Петром Прокоповичем, буде виставлений на Всесвітній

виставці «ЕКСПО-2005» у японському місті Аїчі. Можливо, що його буде представляти сам

Президент України Віктор Ющенко, почесний голова асоціації бджолярів України, котрий планує

незабаром відвідати Країну Східного Сонця.

За словами директора Чернігівського історичного музею Сергія Лаєвського, ідея показати вулик

на всесвітній виставці в Японії належить Президенту України.

Вулик із Чернігова – найдорожчий у світі. Він застрахований на 100 тисяч доларів США.

Наприкінці життя Прокопович мав чи не найбільшу у світі пасіку. Мед постачали до двору

російського імператора, а воскові свічки – до Парижа.

Петро Іванович дуже переймався своїми сонячними комахами і долею пасіки. Як розповідають

фахівці з Батуринського музею «Гетьманська столиця», бджоляр навіть добився, щоб змінили

шляхи залізниці від Москви до Курська. Вона мала пройти через Батурин. Прокопович

стривожився, адже шум від залізниці міг порушити спокій його крилатого царства. Тому він своїм

коштом переробив проект залізниці так, щоб вона пролягла за 30 кілометрів від Батурина – через

Бахмач.


МУЗЕЙ РЕМОНТУЮТЬ ЧОТИРИ РОКИ, з інформації Г. Травінцевої «Прокоповича не

шанують на Батьківщині»

Українець Петро Прокопович – батько сучасного бджільництва – майже 200 років тому винайшов

рамковий вулик, чим врятував життя мільйонам бджіл і зробив мед дійсно смачним. Втім, подяки

на Батьківщині всесвітньо відомий українець досі не отримав – його музей під патронатом

Президента ремонтують 4 роки і поки без особливого успіху.

Тож про батька наукового бджільництва гостям розповідають на вулиці – на показовій пасіці... з

трьох вуликів.