Шиллингер Иосиф [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Шиллингер Иосиф [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ШИЛЛІНГЕР Йосип Мойсейович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американо-російський.

Композитор, музикознавець, поет, художник, скульптор, фотограф, математик. Псевдонім –

Джозеф Шиллінгер. Світовий фундатор наукової теорії мистецтв.

З міщанської родини. Батько, Шиллінгер М., – дрібний крамар.

Народився 19 серпня (1 вересня) 1895 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 23 березня 1943 р. в м. Нью-Йорку (США).

Закінчив Харківську класичну гімназію (1914), науково-композиторський факультет

Петроградської державної консерваторії (1918).

Був викладачем Харківського музично-драматичного інституту (1919-1920), керівником

Українського симфонічного оркестру (1920-1921), консультантом Наркомосвіти (1921-1926), віце-

президентом Ленінградського відділення Міжнародного товариства сучасної музики, членом

правління Ленінградської асоціації сучасної музики (1926-1928), лектором при Першому

джазовому оркестрі Росії (1926-1928), членом президії Комітету сучасної музики при

Ленінградському державному інституті історії мистецтв (1928), викладачем Нью-Йоркської Нової

школи соціальних досліджень (1932-1933), учительського коледжу Колумбійського університету

(1934-1936), Нью-Йоркського університету (1936).

Член Берлінської Genossenschaft Deutscher Tousetzer.

Член Нью-Йоркського товариства музикознавства.

Член Американського Національного географічного товариства.

Один з фундаторів Асоціації сучасної музики СРСР (1923).

«Батько» перших академічних творів для терменвокса (з оркестром).

Друкувався в журналах «Життя мистецтва», «Модерн м’юзик», «Вісник зарубіжної літератури».

Ш. – автор симфонічної рапсодії «Жовтень» (1927), лібрето для опери «Гра в волан» (1928),

«Танцювальної сюїти», «Першої аерофонічної сюїти», «Електрико-патетичного руху», «Сонати-

рапсодії» (усі – 1929), «Траурного маршу», «Симфонії Великороса», фортепіанних творів

«Танець», «Пісенька», «Гротеск», «Ексцентріада» (1930), «Хода Сходу» (1931), балету «Люди і

пророк» (1931).

Нашому землякові також належать філософська поема «Скрижаль Теурга» (1921), книга

містичних поем «Світла новина» (1922), теоретичний двотомник «Системи музичної композиції

Шиллінгера» (1946), «Математичні основи мистецтв» (1948), статті «Симфонічна драма»,

«Музика і електрика», «Калейдофон», «Сучасна поліфонія».

Розчарувавшись у Радянській владі, емігрував до США (1928).

У США засновано Товариство Шиллінгера (1945).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – Л. Теплицький, Л. Термен, Д. Шостакович, М.

Слонимський, Р. Нобл, М. Рославець, Л. Термен, Г. Міллер, О. Мосолов, Б. Гудмен, Г. Попов, В.

Горовіц, Н. Мільштейн, Л. Стів, Д. Гершвін, В. Щербачов, Т. Дорсей, М. М’ясковський, Д.

Малліган, В. Шебалін та ін.


***

ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ ЗАГАЛЬНОЇ СХЕМИ,

з професійного кредо Й. Шиллінгера

Усі музичні процеси – це лише особливі випадки загальної схеми створення моделей.


ВІДТЯВ ЛЯЛЬЦІ ГОЛОВУ, зі спогадів Й. Шиллінгера

Виявляючи ще в ранньому дитинстві велику творчу обдарованість в різних областях мистецтва,

разом з цим і, мабуть, ще раніше того мене болісно цікавила механічна суть біологічних і

естетичних явищ. Мій перший спогад стосується півторарічного віку, коли я розбив голову ляльки

для того, аби дізнатися, яким чином вона відкриває і закриває очі.

...Творіння музики з десяти років стало для мене біологічною необхідністю. Це було відчуття,

подібне до відчуття голоду. Музичні образи стали супроводжувати мене дуже рано. З

семилітнього віку я вже був здатний запам’ятовувати і відтворювати в точності низку арій з

одного прослуховування опери. Я вивчився нотам самоучкою і виключно з метою складати

музику.

З десяти до п’ятнадцяти років я написав неймовірну кількість фортепіанної і вокальної музики.

Причому до п’ятнадцятирічного віку у мене не було ніякого музичного інструменту...


ЛЕГКО ЖИТИ ЧИСЛОМ, чотиривірш Й. Шиллінгера

Напившись утром вдоволь солнца,

Набравшись сочного здоровья,

Легко вернуться к механизмам,

Легко творить и жить числом.


НАСТУП МУЗИЧНОЇ РЕАКЦІЇ, з рецензії М. Коваля в журналі «Музика і революція» в №№5-6

за 1927 р.

Вступне слово говорив композитор Й. М. Шиллінгер, який висунув низку наступних положень:

1) «Фокстрот і джаз – формула, еквівалентна свідомості сучасної людини»;

2) «Від симфонії до джазу»;

3) «Класики необхідно поставити дибки, виконуючи їх на сучасний лад»;

4) «Джаз – засіб омолодження Європи»;

5) «Джаз конкурує з вокальною музикою».

Ця «ґрунтовна доповідь» була перервана вигуками «досить», і доповідач, зім’явши кінець, на

закінчення лякав композиторів, що перебували в залі, «електрифікацією музики», завдяки якій

композиторам буде «нічого робити».

...Ми розглядаємо цей факт як наступ музичної реакції, яка знайшла собі місце в умовах НЕПу, і

вважаємо необхідними підняти голос проти пропаганди подібних експериментів

«омолоджування».


ПЕРША ТЕОРІЯ МИСТЕЦТВ, з оцінки діяльності І. Шиллінгера К. Рейз

Йосип Шиллінгер ... створив першу наукову теорію мистецтв (а саме, індивідуальних і загальних

форм мистецтва, заснованих на п’яти відчуттях, просторі і часі).

Серед його творів – роботи в жанрах художнього, індустріального і сценічного дизайну;

оформлення інтер’єру; інкрустація (з Олександром Виноградовим) по дереву в Архітектурній лізі

Нью-Йорка; фотографія; випалювання і гравюри по дереву; роботи з дзеркалами, що

відображають; експерименти в мультиплікації; синхронізація (з М. Б’ютом і Л. Джекобсом);

абстрактна кольорова композиція (з Д. Голдбергом, М. Б’ютом і Е. Кацом).


МАТЕМАТИЧНЕ КОНСТРУЮВАННЯ ГАММ, з «Щоденника» Кінга Крімсона

Вівторок, 28 квітня, 1981; Хортон-Інн; 11:15.

Моя власна робота зараз розвиває у мене знання гамм. Струнні квартети Бартока вели мене

спочатку. У 70-і різні гамми популяризували гіганти джаз-року, в основному Mahavishnu Orchestra

і Weather Report.

Персичетті, Шиллінгер і стаття Джозефа Кіпрані в «Гітар Плеєрі» про «Екзотичні гамми» дуже

допомагають. Два головні шляхи знаходження нових гамм – опора на традицію, наприклад,

синтетичні гамми, узяті в основному з європейської фолк-музики; і конструювання їх

математично, як у Шиллінгера.


РАЦІОНАЛЬНЕ ТВОРЕННЯ МЕЛОДІЇ, з листа Г. Лідена О. Дубинець від 25 січня 1997 р.

Випередивши свій час, Йосип Шиллінгер зрозумів, що музика – це природна наука. Він

неупереджено і без емоцій встановив її властивості і складові частини та зобразив їх графічно.

Шиллінгер першим розробив метод, котрий дозволяє генерувати нескінченну кількість ритмічних

фігур, а також науково аналізувати моделі минулого.

Це дозволило нам прослідкувати походження мови і музики до небувалих ступенів. Шиллінгер

також учить нас раціонально створювати мелодію.


НЕ ЗРОЗУМІЛИ, з листа Л. Пайна О. Дубинець від 15 лютого 1997 р.

Тут, в США, до роботи Шиллінгера ставилися одночасно і з шанобою, і з презирством. З 1930-х

років і аж до смерті він був найпопулярнішим викладачем музики в Нью-Йорку. Проте, навіть тоді

діяльність Шиллінгера вважалася полемічною.

Але після його смерті вона стала здаватися ще більш спірною, тому що він вже не міг редагувати

свої записники, які утворили його «Систему музичної композиції», і не мав можливості

удосконалити і захистити свій твір. Не зважаючи на доблесні зусилля місіс Шиллінгер і деяких

його колишніх учнів, ідеї цього теоретика поступово опинилися у немилості в музичному світі.


ЗАМІСТЬ СЕМИ НОТ – ВІСІМ, з статті Н. Шубенко «Два життя Йосипа Шиллінгера»

На початку 1921 р. в Харкові вийшла з друку невелика книга. Автор – професор Шиллінгер. Назва

– «Скрижаль Теурга». Не лише назва, але й присвята була незвичайною «Себу – Богові

Єгипетському, Людині – Андрію Білому». Загалом, не зрозуміли харків’яни, що білі вірші цієї

книги могли стати маніфестом нового мистецтва. Могли, але не стали.

У журналі «Художня думка» на книгу вмить з’явилася розгромна рецензія. Друкується і пародія.

...Шиллінгер став творцем незвичайного на ті часи колективу, відомого під назвою «Естрадно-

симфонічний оркестр України» (по суті, це були перші кроки симфоджазу в нашій країні). І,

найголовніше, – саме в Харкові він почав роботу над своєю новаторською музичною системою,

заснованою на переконанні: мистецтво раціональне, отже, може бути піднесено до рангу точної

науки.

У чому суть системи? Що можна було придумати нове з горезвісними 7-ма нотами, які, здавалося,

вичерпали всі можливі комбінації? Ідея Шиллінгера проста, як все геніальне. Замість звичної 7-

ступеневої гамми він пропонує нову. У ній 8 нот, і, на відміну від традиційного мажору і мінору,

остання звучить «об’ємно», оскільки в ній закладено тональне зрушення (Шиллінгер називає це

грою світлотіні).

Подібна музика якраз в цей час вже народжувалася в далекій Америці: необхідність змін в

традиційному мистецтві назріла. У Сполучених Штатах це були негритянські наспіви, які,

з’єднавшись з європейською традицією, власне, і народили джаз. Проте жодній людині в світі,

окрім харків’янина Йосипа Шиллінгера не прийшло в голову створити на цій основі наукову

теорію. Тепер зрозуміло, чому у найвідоміших американських джазменів консультації

Шиллінгера були нарозхват.


ЙОГО СИСТЕМА – УНІКАЛЬНЕ І ЦІЛІСНЕ ЯВИЩЕ, з нарису О. Дубинець «Переріс музику

як таку»

Шиллінговський підхід до музики був архітектурним. Він охоплював всі сходинки і стадії

«написання» твору, а не лише одну з його граней (як це буває в сучасних теоріях звукорядних чи

ритмічних перетворень). Шиллінгер прагнув раціоналізувати принципи мистецтва так, щоб за його

Системою можна було складати в будь-якому жанрі або навіть виді мистецтва.

В цілому теорія Шиллінгера достатньо послідовно і цілеспрямовано відображає його погляди –

про точну відповідність життєвих і художніх явищ і про математичні підмурки мистецтв.

Практика реалізації цієї теорії неоднозначна і полемічна, вона викликала і викликає багато

нарікань і подиви, проте Система Шиллінгера була і залишається унікальним цілісним явищем в

історії музики.

...1 липня 1932 року Шиллінгер подає документи на грант фонду Гуггенхейма, завдяки якому він

збирався написати книгу «Матеріали в одній частині, засновані на фізико-математичній теорії

музичної композиції, і додаток цієї теорії до творчості, синтезу звуку, світла і дії». Таким чином,

він виявився пророком: передбачив появу комп’ютерних технологій для творіння музики. Проте,

цю свою ідею він не лише не здійснив, але й не описав належним чином ніде, окрім згаданого

ескізу.