Тимченко Иосиф [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Тимченко Иосиф [Справочник-дайджест] 19 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ТИМЧЕНКО Йосип Андрійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Механік-винахідник. Фундатор світового кіно (1893); винахідник першого у світі електричного

годинника.

З селянської родини. Батько, Тимченко А., – кріпак.

Народився 15 квітня 1852 р. в с. Окіпі Харківської губернії Російської імперії (нині – Золочівський

район Харківської області України).

Помер 20 травня 1924 р. в м. Одесі УРСР (нині – адміністративний центр однойменної області

України). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався у механічних майстернях Харківського університету.

Працював механіком Одеського суднобудівного заводу, завідуючим механічними майстернями

Новоросійського університету (1880-1924).

Лауреат 4 золотих і 3 срібних медалей Міжнародних виставок.

Завдяки апаратам – кінознімальному і для кінопроекції – сконструйованими під керівництвом Т., відбулися зйомка та демонстрування двох перших стрічок – «Вершники, що скачуть» та

«Метальники списів» (1893).

Що стосується особистого життя нашого земляка, то встеленим трояндами воно не було. Так, його

мало не позбавили виплеканої упродовж десятиріч майстерні, запропонувавши переїхати до

тісного непристосованого приміщення на околиці Одеси. Аби віднайти кошти для подальшого

існування майстерні, мусив виконувати приватні замовлення.

У м. Одеса нашому землякові встановлено пам’ятник (2008).

Серед друзів та близьких знайомих Т. – М. Любимов, О. Едельберг, К. Тімірязєв, М. Фрейденберг, М. Гроссман, К. Борисов, М. Харитонов та ін.


***

ТРИМАТИСЯ РОЗУМУ,

з життєвого кредо Й. Тимченка

На Бога покладайся, а розуму тримайся.

СЕРЕД ЗАСНОВНИКІВ ОДЕСЬКОЇ ГЕОФІЗИЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ, з кореспонденції «155

років від дня народження Й. А. Тимченка, українського механіка-винахідника» на

sofiynist.donntu.edu.ua

Традиційно шлях у науку пролягає через отримання вищої освіти. Втім, Йосипу Андрійовичу

Тимченкові, щоб ступити на нього, достатньо було закінчити початкову школу й кілька років

попрацювати в університетській майстерні.

Потім, волею долі опинившись у незнайомій йому Одесі, юнак влаштувався механіком на завод й

невдовзі сконструював цілу низку приладів та пристроїв: масляний манометральний прес, що

дозволяв здійснювати перевірку манометрів пароплавних котлів; електричний сигналізатор для

телеграфних проводів на залізниці; електричний апарат для паровозів, що визначав пошкодження

колії, електричний годинник, який діяв без головної пружини та висячого маятника.

Поворотним моментом у житті Й. Тимченка стало виконання замовлення воєнного відомства: виготовлення партії астролябій. Прилади молодого механіка викликали водночас і здивування, і

захоплення спеціалістів; їх визнали бездоганними.

Звістка про золоторукого механіка, якого газета «Одеський вісник» 1876 р. навіть назвала вченим, дійшла до фізиків Новоросійського університету. За їхнім клопотанням, пройшовши процедуру

закритого балотування, Йосип Тимченко навесні 1880 року був зарахований механіком

університетської майстерні.

Наприкінці ХІХ ст. створена й обладнана ним (здебільшого власним коштом) та зажила слави

найкращої не тільки в Одесі, а, мабуть, й в усій країні.

Йосип Андрійович не лише давав друге життя зіпсованим приладам, а й за власною ініціативою

створював нові унікальні пристрої та механізми для дослідницьких робіт. Серед його численних

винаходів були: анеморумбограф, який автоматично записував силу і напрям вітру, ртутний

барограф, сейсмограф, дощограф, астрограф, фотометр, спектрогеліограф, лекційний електрометр, ваговий прилад для пояснення студентам закону Паскаля, прилад для вимірювання проміжку часу

між моментами одержання відчуття і рухом, викликаним свідомістю в організмі людини.

Завдяки спільним зусиллям професора О. Косовського і механіка Й. Тимченка було засновано

Одеську геофізичну обсерваторію й започатковано всебічне вивчення клімату і магнетизму півдня

України.


«ЗАКРУТКА» ТИМЧЕНКА, з повідомлення на sofiynist.donntu.edu.ua

Окремою сторінкою творчої діяльності Йосипа Андрійовича є його величезний вклад у розвиток

кінематографа. Восени 1893 року за участю професора М. Любимова він виготовив «снаряд для

аналізу стробоскопічних явищ» із стрибковим слимаковим механізмом, який забезпечував

переривчасту зміну зображень (так звана «завитка»). Водночас у співавторстві з М.

Фрейденбергом Йосип Андрійович винайшов кінетоскоп, що являв собою прототип кінокамери.

Демонстрація зображень на екрані за допомогою апарата Тимченка відбулася у січні 1894 року на

IX з’їзді російських природознавців та лікарів.

На засіданні секції фізики даного з’їзду К. Тімірязєв назвав цю подію «святом науки». Незабаром

про кінематограф, як про справжнє чудо, заговорив увесь світ, а ім’я одного з його

найталановитіших винахідників – Йосипа Тимченка – забули на довгі роки, хоча прилюдна

демонстрація апарата відбулася на кілька місяців раніше від показу кінетоскопа Едісона в Нью-

Йорку і майже на рік із чвертю від сеансу братів Люм’єр у Парижі.

Стрибковий черв’ячний механізм Тимченка, що застосовувався у кращих закордонних моделях

кіноапаратів, на жаль, донині описувався безіменно.

На початку XX століття Й. А. Тимченко та кращі його учні (адже він був не тільки винахідником і

конструктором, а й вчителем багатьох механіків), брали найактивнішу участь в обладнанні

першого радянського кінотехнічного підприємства – Одеського заводу «Кінап».


НІЧОГО НЕ ВАРТА ДРІБНИЦЯ, з відгуку Миколи II на першу демонстрацію фільму в 1894 р.

Все це нісенітниці, жодного значення таким дрібницям надавати не варто.


КОТРА ГОДИНА, з статті С. Воротюк «Брати Люм’єр були опісля»

Нещодавно, коли світ відзначав століття кінематографу, по всіх усюдах знову згадувалися імена

братів Люм’єр – Луї та Оггоста, яким приписується винахід «живої фотографії», та день 28 грудня

1895 р., коли в «Гранкафе» на бульварі Капуцинів у Парижі вони продемонстрували свій перший

фільм – вихід робітників з фабрики.

Насправді ж кінематограф майже на два роки старший, бо ще 9 січня 1894 року перший в світі

кіносеанс продемонстрував учасникам IX з’їзду природодослідників Російської Імперії у Москві

механік Новоросійського (тепер Одеського) університету Йосип Андрійович Тимченко.

Механік університетських майстерень, а згодом судноремонтних заводів, він уславився як

талановитий винахідник. Ще б пак! Адже саме йому належить авторство першого в Україні (та й

тодішній Росії) електричного годинника, унікальних манометрів, автоматичної телефонної станції.


ПРО ПАТЕНТ НІХТО НЕ ПОДУМАВ, з замітки «Одеська кіностудія зняла перший за 20 років

повнометражний дитячий фільм «Сезон відкриття» на NEWSru.ua

Винайшли кіно і запатентували свій апарат 13 лютого 1895 року французи – брати Луї Жак і

Огюст Люм’єри. Так вважає весь світ.

Деякі дослідники, а з ними і історик кіно Островський, стверджують, що кіно винайшов Йосип

Андрійович Тимченко, механік-самоучка Новоросійського (Одеського) університету.

Свій апарат для показу рухомих фотографій (прообраз кіноапарату) він продемонстрував 9 січня

1894 року лікарям і природодослідникам на їх IX з’їзді. Делегати з’їзду побачили «кіно», склавши

при цьому протокол, де висловили панові Тимченко захоплення і подяку за його оригінальну

роботу.

Про патент тоді ніхто не подумав.


КІНЕСКОП ВКРИВАЄТЬСЯ ПИЛОМ У МОСКОВСЬКОМУ ПОЛІТЕХНІЧНОМУ МУЗЕЇ,

з статті «Тимченко Йосип Андрійович» на uk.wikipedia.org

Автор багатьох оригінальних винаходів – передусім автоматичних метеорологічних, фізичних і

астрономічних приладів, деякі з яких неодноразово були відзначені золотими та срібними

медалями на світових виставках.

Брав участь у створенні першої моделі автоматичної телефонної станції Фрейденберга.

Влітку 1893 р. (за два роки до відкриття братів Люм’єрів) – разом з фізиком М. Любимовим

розробив стрибковий механізм «слимак», який було використано для удосконалення стробоскопу.

Принцип дії цього механізму став основою для нового апарату «кінескопу», у створенні якого

брав участь винахідник М. Фрейденберг.

У листопаді 1893 р. в одеському готелі «Франція» (на розі вул. Дерибасівської та Колодязного

провулку) відбулася публічна демонстрація двох кінофільмів, знятих «кінескопом» на Одеському

іподромі: «Вершник» та «Метальник списа».

У січні 1894 р. на IX з’їзді дослідників природи та лікарів Російської імперії Тимченко за

допомогою свого апарату демонстрував зображення на екрані. Учасники з’їзду схвально

сприйняли цей факт й висловили подяку винахідникові.

Все це сталося за рік до появи кінематографу в Західній Європі. Таким чином Й. Тимченко

випередив західноєвропейських винахідників Л. Люм’єра, Ж. Демені, С. Складовського. Але його

апарат ніколи не був запатентований.

«Кінескоп» Й. Тимченка досі зберігається в запасниках Політехнічного музею в Москві.


НОВАТОРИ ДУМКИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНІ, з розвідки С. Тищенка «Гуллівери, ліліпути і...

економічна свобода»

Нам би зараз не просто відзначати дати якихось осіб, а міцно замислюватися ось над чим. Будь у

того ж Йосипа Тимченка така ж економічна свобода, як у братів Люм’єр, кіно в світ пішло б не з

Парижа, а з Одеси. Не будь свого часу гонінь на генетиків, кібернетиків, фізиків-атомників і

багато інших новаторів наукової думки, не довелося б нам зараз з жадібною заздрістю дивитися на

техніку так званого світового стандарту.

Адже якщо розібратися що до чого, то знайдемо в ній дуже багато чого, що зачерпнуте з досягнень

наших вітчизняних розумів, загнаних в клітки догм або викинутих закордон за непотрібністю.

Врешті-решт сама інноваційна модель розвитку, яка охопила нині світ, була в своїй основі

закладена ще на початку минулого століття українським ученим-економістом Туган-

Барановським, оголошеним буржуазним «захисником капіталізму». А скільки зараз неспокійних

розумів стукаються з своїми розробками у високі кабінети, проте зустрічають або байдуже

«прийдіть завтра», або безпорадне «немає грошей в скарбниці».