Боднарский Богдан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

БОДНАРСЬКИЙ Богдан Степанович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Бібліограф, книгознавець, перекладач. Перший директор Російської центральної книжкової палати

(1920).

З міщанської родини.

Народився 23 червня (5 липня) 1874 р. в м. Радивилові Кременецького повіту Волинської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Рівненської області України).

Помер 24 листопада 1968 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив юридичний факультет Московського університету (1896-1901), археологічний інститут

(1905-1910).

Працював редактором «Бюлетеня книжкових новин» (1909-1910), «Бюлетеня книжкових і

літературних новин», очолював бібліографічний відділ «Бюлетеня літератури і життя» (1911-

1917), редагував «Бібліографічні вісті» (1913-1929), був директором Російської центральної

книжкової палати (1920-1921), директором Російського бібліографічного інституту (1921-1922).

Член Бібліографічного товариства при Імператорському Московському університеті (1909).

Заслужений діяч науки РРФСР (1945).

Друкувався в журналі «Бібліологічні вісті».

Головний доробок Б. – «Бібліографія російської бібліографії», який являє собою детальний огляд

літератури за 1913-1925 роки.

Відомі серед спеціалістів також книги «Довідковий покажчик книг та журналів, які були

заарештовані з 17 жовтня 1905 р.» (1904-1910), « Бібліографія творів Л. М. Толстого» (1910),

«Міжнародна десяткова класифікація та десяткова класифікація Дьюї» (1919).

Переклав з французької «Скорочені таблиці десятинної класифікації Міжнародного бібліотечного

інституту».

Стаття про нашого земляка увійшла до ««Всесвітнього біографічного енциклопедичного

словника» (1998).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – Б. Борович, П. Отлє, М. Мацуєв, Ю. Меженко, М.

Машкова, С. Лісовський та ін.

***

ЗНАННЯ ЗАРАДИ ЗНАНЬ

, з професійного кредо Б. Боднарського

Вивчати книги заради самих книг, одержувати знання заради знань.

ПОВЕДІНКА – ОБУРЛИВА, з листа Б. Боднарського М. Машковій

Дуже вдячний Вам за інформацію про вихід 1-го тому бібліографії періодики. Роздумую про те, де

б і як би відзначити обурливу поведінку по відношенню до Ю. О. Меженка.

СТАТТЮ НАДРУКУЄМО ПІЗНІШЕ, з листа редакції журналу «Радянська бібліографія» Ю.

Меженкові

Кілька днів тому Б. С. Боднарський передав Юрію Володимировичу (Григор’єву – авт.) Вашу

статтю «Методика бібліографічної роботи»...

…На жаль, в план її не включили...

Так чи інакше обставини, щ склалися, не можуть перешкодити публікації статті в 2-у науковому

збірнику Бібліотеки АН УРСР.*

*На жаль, перешкодили: через партійні гоніння наступні числа журналу не вийшли.

БОДНАРСЬКИЙ ТУРБУЄТЬСЯ, з листа М. Мацуєва Ю. Меженкові

Богдан Степанович (Боднарський – авт.) говорив мені, що ти лягаєш о п’ятій годині ранку –

стільки у тебе роботи.

ДОРОБОК МОЖУТЬ СВІДОМО ЗНИЩИТИ, з листа Б. Боднарського Ю. Меженкові від 11

липня 1948 р.

З моменту Вашого від’їзду до Києва справа зупинилася, оскільки Міліца Венедиктівна (Сокурова

– авт.) могла працювати тільки під Вашим керівництвом...

Якщо 2-ий том не буде свідомо знищений, то чого доброго коли-небудь за іншої дирекції... і

з’явиться в світ.

ВАРТО ІТИ НА БУДЬ-ЯКІ ЖЕРТВИ, з листа Б. Боднарського Ю. Меженкові від 11 липня 1948

р.

Складно йде справа з 3-м томом. ...Сама ідея бібліографії 3-го ступеня така висока, що варто піти

на будь-яку жертву, аби її реалізувати.

БІБЛІОГРАФ МІЖНАРОДНОГО РІВНЯ, з розвідки В. Ящука «Завоював Москву»

Серед відомих людей, яких дав науці наш край, був і Богдан Степанович Боднарський,

книгознавець, бібліограф. Через фінансові проблеми сім’ї за систематичну освіту зміг узятися з

деяким запізненням.

Але так склалося життя, що найбільш повно його здібності розкрилися не в юриспруденції і не в

археології, а в книгознавчій справі, педагогіці. Причому працьовитість, енергія, аналітичний розум

дуже швидко допомогли радивилівцеві завоювати книгознавчу Москву.

Він був пропагандистом міжнародної класифікації знань, яку вивчив, перебуваючи в

Міжнародному бібліографічному інституті в Брюсселі, – під керівництвом засновника цього

інституту Поля Отлє. Виступаючи з численними доповідями в різних товариствах, Богдан

Степанович ще на початку XX століття зумів переконати колег – учених і просто бібліотекарів –

у перспективності десятинної класифікації знань.

Педагогічні здібності нашого земляка проявилися в той період, коли він читав лекції з бібліографії

на курсах у Московському університеті ім. Шанявського, коли виступав у вузах Ленінграда.

У 1915 р. Бібліографічне товариство зважило за необхідне випустити нарис «Богдан Степанович

Боднарський» С. Лісовського (увійшов до книжки біобібліографічних матеріалів, зібраних у 1913-

14 роках Е. Вольтером). Тут було вміщено й портрет нашого земляка.

НЕ ВИДАНИЙ ДОНИНІ, з монографії Н. Стрішенець «Бібліографічна спадщина Юрія

Меженка»

Як зазначає Ю. О. Меженко в передмові до роботи, при перекладі таблиць він користувався

працями Б. С. Боднарського, палкого прихильника і активного пропагандиста ідей децималізму в

Росії... Головною особливістю таблиць Ю. О. Меженка є те, що вони зорієнтовані на українську

практику… Так, вживання детермінант місцевості для дрібних територіальних одиниць подано

на прикладі містечок Борзна Чернігівської області та Великі Сорочинці Полтавської. Принципи

утворення індексів пояснено за допомогою таких прикладів: «Політика європейських держав на

Україні», «Історія української преси в XIX віці», «Підручник з ботаніки і зоології України»,

«Український роман за часів Переяславської умови», тощо.

...Більшість видатних книгознавців і бібліографів початку 20-х років, які мали значний вплив на

Ю. О. Меженка (М. М. Лісовський, М. М. Куфаєв, Б. С. Боднарський) не завжди відокремлювали

бібліографію від книгознавства, трактували її як частину книгознавства, як науку про книгу,

результатом якої є бібліографічні посібники. Невизначеність термінології була характерною…

...Робота посувалася досить швидко, і в квітні 1939 р. Меженко доповідав про її результати на

кафедрі бібліографії Московського бібліотечного інституту, ознайомивши з нею бібліографів

Москви та апробувавши таким чином перед науковою аудиторією. План роботи над покажчиком

було схвалено і рекомендовано до друку.

Особливо прихильно він був зустрінутий відомим російським бібліографом Б. С. Боднарським. У

тому ж 1939 р. за редакцією Ю. О. Меженка почалося видання покажчика у вигляді блоккартного

каталогу. На картках великого формату давалася дуже детальна характеристика кожного

періодичного видання. Каталог був високо оцінений бібліотечною і бібліографічною

громадськістю.

...У передвоєнні роки готувався до друку і 2-й том згаданої серії під назвою «Біобіліографічна

періодика XVIII-XX століть». Історія його не видання також заслуговує на окремий аналіз.

Досить детально її можна прослідкувати за листуванням Ю. О. Меженка з Б. С. Боднарським.

Машинопис тому, який зберігся у власному архіві Меженка, датований 1942 роком, хоча рукопис

2-го тому був переданий до видавництва ще напередодні війни.

В листі до Ю. О. Меженка від 19 квітня 1941 р. Б. С. Боднарський писав: «Дуже радий був

дізнатися, що Вам вдалося подолати тертя з 2-м томом». А в липневому його листі йдеться про

роботу з рукописом видавничого редактора. З цього ж листування довідуємось, що матриці 2-го

тому, на відміну від першого, не були зроблені. Готові матриці дали б змогу будь-коли приступити

до друкування, як і було вчинено з першим томом, надрукованим ще до закінчення війни, в 1944 р.

Рукопис другого тому після доопрацювання, згідно із зауваженнями видавничого редактора,

восени 1941 р., було передано видавництву, де він під час евакуації частини рукописів до

Куйбишева був загублений.

Б. Боднарському все ж вдалося відшукати його і 26 січня 1942 р. він пише Ю. Меженку:

«Рукопис 2-го тому, остаточно переглянутий мною, спокійно лежить в цьому видавництві в

очікуванні своєї черги на відправку до друкарні». Однак, черга все не підходила, і влітку 1942 р.

Меженко вирішив друкувати том у друкарні бібліотеки.

Проте лише після війни його випуск міг стати реальністю. Дізнавшись про запрошення Ю. О.

Меженка на роботу до Києва, стурбований Б. С. Боднарський пише до нього в лютому 1945 р.:

«Особисто я... хотів би лише одного: аби Ви випустили 2-й том «Бібліографії бібліографії».

Оскільки без Вас боюсь за нього». Турботи про другий том не полишали Меженка і в Києві.

Боднарський, зокрема, 7 серпня 1945 р. писав йому: «Серед справ, котрі навіть за Вашої

зайнятості вимагають особистої Вашої участі – видання 2-го тому «Бібліографії руської

бібліографії». Цей том, безперечно, треба випустити, я ж боюсь, що без Вас дирекція не зуміє

добитися випуску».

Меженко вже з Києва двічі надсилав до ДПБ ім. М. Є. Салтикова-Щедріна вступну статтю до

другого тому, машинопис її зберігся. Але там набирали впливу люди, далекі від інтересів

бібліографічної науки. Ю. О. Меженко, позбавлений на той час усіх посад, мало чим міг

допомогти.

Другий том був заново переглянутий, доопрацьований і фактично готовий до друку. Але без свого

натхненника та редактора і цей доопрацьований том так і не побачив світу…донині.

Наскільки вдалося з’ясувати за допомогою фахової періодики, картотека бібліографії третього

ступеня зберігається в особистому архіві Б. С. Боднарського в Російській державній бібліотеці в

Москві.