Андреев Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

АНДРЄЄВ Микола Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Фізик, перекладач. Фундатор гідроакустики на теренах СРСР; автор теорії розповсюдження звуку

в рухомих середовищах.

З чиновницької родини.

Народився 16 (28) липня 1880 р. в с. Курманах Полтавської губернії Російської імперії (нині –

Недригайлівський район Сумської області України).

Помер 31 грудня 1970 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Навчався в 5-й Московській гімназії (1890-1893), закінчив Московський кадетський корпус (1893-

1898), навчався в Московському технічному училищі (1898-1899), слухав лекції в Московському

(1900-1902), Гетінгенському (1904-1906) університетах, закінчив Базельський університет (1909).

Працював креслярем в управлінні Києво-Воронезької залізниці, рахівником Московської міської

управи, учителем низки навчальних закладах (1909-1912), лаборантом (1912-1914), викладачем

(1914-1917) Московського університету, Омських сільськогосподарського і політехнічного

інститутів (1918-1920), науковим співробітником Всесоюзного експериментального

електротехнічного інституту (1920-1926), Ленінградської фізико-технічної лабораторії (1926-

1940), Фізичного інституту академії наук СРСР (1940-1954), завідуючим відділом Акустичного

інституту академії наук СРСР (1954-1963).

Наш земляк – фундатор і редактор першого на теренах СРСР науково-популярного фізичного

журналу «Лелітка» (1922-1927).

Член Французького фізичного товариства (1908).

Член Міжнародної комісії з акустики (1953).

Академік академії наук СРСР (1953).

Академік Польської академії наук (1955).

Почесний доктор технічних наук дрезденської Вищої технічної школи (1959).

Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1960).

Герой Соціалістичної Праці (1970).

Спеціалізувався з проблем біологічної, фізичної, архітектурної і технічної акустики; теорії

коливань; розповсюдження звукових хвиль; шуму літаків; архітектури акустики; акустичних хвиль

кінцевої амплітуди; п’єзоелектрики, теорії телефону, фізичних основ акустики музичних

інструментів.

Друкувався в журналах «Питання фізики», «Журнал прикладної фізики», «Лелітка», «Журнал

експериментальної і теоретичної фізики», «Вісті академії наук СРСР», «Журнал Російського

фізико-хімічного товариства», «Акустичний журнал», «Журнал технічної фізики».

Як вчений дебютував науковою статтею «Про застосування оптичних властивостей рідин для

вивчення полімеризації і аналогічних нею явищ» (1908).

Потім настала книг наступних доробків: «Про застосування оптичних властивостей рідин до

вивчення полімеризації і аналогічних з нею явищ» (1908), «До дисперсії затухаючих хвиль»,

«Теоретичне і експериментальне дослідження впливу температури на дисперсію світла» (обидва –

1909), «Грати, призма, резонатор» (1915), «Про вплив діелектрика на коливання конденсатора»

(1916), «Електричні коливання і їх спектри» (1917), «Гострота слуху» (1924), «Вступ до механіки»

(1922), «Технічний амплітудометр» (1925), «Аналогія між механікою і оптикою» (1927),

«Рівновага і коливання п’єзоелектричного кристала» (1928), «Сигналізація і розвідка за

допомогою інфрачервоних променів» (1931), «Акустика рухомого середовища» (1934), «Про

ковзання звуку уздовж поглинаючих меж» (1936), «Шум літака і чи можна його заглушити»

(1942), «Тепло і холод» (1948), «Про органи слуху у комах» (1955).

Перу нашого земляка також належать дослідження «Про наведене рівняння струни», «Основні

рівняння телефону», «Про дерево для музичних інструментів», «Дослідження одного звукового

приймача».

Перекладав А. Пуанкаре, А. Ейнштейна.

Особисте життя рожевим не було: А. рано втратив батьків (1885); його за участь в студентських

хвилюваннях заслали до Саратовської губернії (1899), а за відсутність атестату – відрахували з

Гетінгенського університету (1906).

Ім’я нашого земляка присвоєно Московському акустичному інститутові.

Його пам’яті Г. Гльокін присвятив книгу «Микола Миколайович Андрєєв (1880-1970)» (1980).

Серед друзів та близьких знайомих А. – Л. Вельський, М. Бугайов, П. Лєбєдєв, Н. Рябініна, Б.

Введенський, К. Теодорчик, О. Предводителєв, Є. Бедер, С. Ржевкін, Г. Горелік, Е. Маєр, І.

Угольніков, В. Рейхардт, І. Славік, Е. Гільм, А. Іоффе, Ю. Сухаревський, І. Русаков та ін.

***

УНИКАТИ ЗВИЧНОГО,

з професійного кредо М. Андрєєва

Ядро таланту – в умінні вийти за межі самого себе, відмовитися від звичного шляху міркувань.

ВИМІРЮЙ БЕЗ ФАНАТИЗМУ, заповіді кожного фізика за версією М. Андрєєва

1. Берися за завдання, які тобі під силу.

2. Вдавайся до досліду лише тоді, коли за його допомогою сподіваєшся одержати відповідь на

питання, які перед тобою поставила природа.

3. Пам’ятай, що єдиною точною мовою для запису явищ природи є мова математики.

4. Кожній теорії, особливо своїй, вір від щирого серця, чекай тріумфу при перевірці її на досвіді; радій, якщо досвід виправдовує теорію, радій, якщо він її спростує: це теж крок вперед в пізнанні

природи.

5. Життя коротке: поспішай і не проводь своїх вимірювань з точністю більшою, ніж це тобі

потрібно для твоєї мети.

6. Не лінуйся вивчати роботи інших і не ухиляйся від спілкування з ученими протилежних

поглядів. Це необхідно для успіхів твоєї роботи і твоєї теорії.

ВИЙТИ ЗА МЕЖІ САМОГО СЕБЕ, зі спогадів М. Андрєєва

Сирота з чотирьох років, я жив тоді у дядька. Якось за обідом, одержавши тарілку з неабиякою

кількістю гречаної каші, такої розсипчастої і гарячої, я почав розкладати її в один шар. Дядько,

Іван Федотович, невисокий, щільний, з невеликою бородою і в пенсне, завжди добродушний до

мене, з цікавістю подивився на мою кашу і запитав: «Коля, навіщо ти це робиш?». – І одержав

відповідь: «Щоб вона остигнула, а то, якщо я її розкладу в два шари, верхній нагріватиме нижній,

а якщо потім поміняти верхній на нижній, то знову вийде те ж і каша ніколи не остигне».

Дядько розширив очі і надув щоки, як він робив завжди, коли дивувався: «Як же так, адже вона

все-таки остигає?». Я був уражений справедливістю зауваження і густо почервонів від сорому

перед власною дурістю, і це збентеження я запам’ятав на все моє життя.

...Інший повчальний для мого наукового життя випадок стався зі мною у віці 14 років, коли я

вчився вже в 4-му класі кадетського корпусу. ...Перша геометрична теорема про рівність суми

двох суміжних кутів сумі двох прямих поставила мене в безвихідь. Не те, щоб в цьому був винен

вчитель, – викладання математики в корпусі було поставлене на значну висоту. Можливо, я був на

уроці неуважний... Якийсь стрижень міркування від мене вислизав і не з’явився і тоді, коли я

завчив теорему напам’ять.

Як я не трудився – я два вечори витратив на це, – я не рухався вперед: скрізь, на прогулянках, за

обідом, на уроках інших предметів, висіло наді мною відчуття моєї дурості – а я був одним з

кращих учнів класу з усіх предметів!

Я розумів, що, якщо я не подолаю цього першого кроку, я повинен буду попрощатися з своїм

становищем кращого учня.

Нарешті на третій чи четвертий день моїх мук (уроки геометрії були рідкими, двічі в тиждень, і у

мене був час подумати), на прогулянці я раптом відчув, що мені все ясно і розуміти, власне

кажучи, нічого! Я побіг в клас, сподіваючись, але все ще не вірячи собі, схопив підручник – і, о,

диво! Труднощів просто немає! Та й не було!

Донині я не можу пояснити собі цього психологічного перевороту. В подальшому моєму

науковому житті я кілька разів зазнавав подібних труднощі і також не можу пояснити, як я їх

подолав. Одному я, проте, навчився: потрібно сісти за стіл з пером і папером і плести, плести

логічну побудову, доки не прийде «осяяння».

ВСУПЕРЕЧ ТРУДНОЩАМ, з офіційної записки А. Іоффе, В. Міткевича і О. Чернишова про

наукові праці М. Андрєєва

Оскільки акустична промисловість в сучасному значенні і науково-дослідна робота в області

технічної акустики є продуктом техніки останніх 10-15 років не лише у нас, а й за кордоном, при

створенні вищезгаданих лабораторій Микола Миколайович міг лише частково користуватися

результатами чужого досвіду, а повинен був йти в основному самостійним шляхом.

При організації акустичних лабораторій проф. Андрєєву довелося зустрітися з відсутністю

відповідної вимірювальної апаратури на ринку лабораторного устаткування, оскільки такий

фактично до теперішнього часу не існує і окремі лабораторії за кордоном змушені самостійно

виготовляти таке для свого особистого вживання. Через це Микола Миколайович йшов цим же

шляхом...

Не зважаючи на всі вищезгадані утруднення і стислість терміну, Микола Миколайович не тільки

створив лабораторії технічної акустики, але й дав низку цінних робіт в цій області, як результат

своїх робіт і робіт своїх учнів.

ЗОНДУВАВ ПОЛЯРНЕ КОЛО, з розвідки Л. Чернова «Микола Миколайович Андрєєв»

Проблеми теорії коливань стали основним стрижнем наукової роботи М. М. Андрєєва в період

1909-1919 рр. З робіт цього періоду особливо слід зазначити виняткову за ясністю викладу і

глибиною аналізу роботу «Грати, призма, резонатор», в якій розглядаються спектри затухаючих

хвиль і вплив на такі хвилі дифракційних грат, заломлюючих призми і резонатори. У цій роботі

вперше правильно поставлені питання аналізу спектрів, актуальність яких була по-справжньому

оцінена лише багато років опісля. Робота зберігає своє значення до теперішнього часу.

М. М. Андрєєву належать ідея біморфного елементу; роботи з реверберації і звукоізоляції;

акустичні дослідження атмосфери, зондування стратосфери в полярних районах...

ДОСЛІДЖУВАВ АКУСТИКУ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ, з оцінки діяльності М.

Андрєєва С. Вавиловим

5 червня 1946 р.

М. М. Андрєєв – найбільший дослідник в області акустики в СРСР, який поєднує в своїй особі

глибокі знання теоретика і уміння організувати роботу в прикладних питаннях, важливих для

техніки.

...Микола Миколайович багато уваги приділяв дослідженням акустики музичних інструментів. У

Ленінграді він створив Інститут музичної промисловості, протягом низки років був ідейним

керівником всіх робіт з акустики цього інституту. В результаті ...в СРСР створена нова школа

акустики музичних інструментів, яка збагатила науку і техніку цінними дослідженнями і

протиставила точні знання заплутаним і необгрунтованим уявленням, що культивуються в цій

області музичними майстрами і музикантами.

З робіт інституту, виконаних за ініціативою і під особистим керівництвом Миколи Миколайовича,

заслуговують згадки дослідження з автоколивань гармонійних язичків (Б. П. Константинов), з

ладу духових інструментів (О. І. Бєлов, Б. П. Константинов), з динаміці клавішного механізму (О.

В. Римський-Корсаков), з удару фортепіанного молотка по струні, з об’єктивної характеристики

тембрів, а також значний як за об’ємом, так і за науково-технічним змістом цикл робіт з

спеціальної методики вимірювань ...досліджень музичних інструментів.

Сам Микола Миколайович багато працював над питаннями вибору дерева для резонансних дек

музичних інструментів, і в результаті цих робіт СРСР припинив імпорт дерева для музичних

інструментів з-за кордону.