Моисеенко Федор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Моисеенко Федор [Справочник-дайджест] 23 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МОЙСЕЄНКО Федір Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мінералог, хімік, перекладач. Першим висунув ідею про наявність олова на Уралі та в Сибіру.

З родини козацьких старшин.

Народився 11 (22) листопада 1754 р. в м. Лебедині Харківського намісництва Російської імперії

(нині – районний центр Сумської області України).

Помер 24 вересня (5 жовтня) 1781 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).

Навчався в Харківському колегіумі (1771-1776), Петербурзькій академічній гімназії (1766-1774), Фрейберзькій гірничій академії (1774-1779), Лейпцігському університеті (1774-1779).

Працював ад’юнктом з хімії та мінералогії російської Академії наук (1779-1781), викладачем

Петербурзького гірничого училища (з 1780).

Член Петербурзької академії наук (1779).

Член Лейпцігського економічного товариства (1779).

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Мінералогічний твір про олов’яний камінь»,

«Про тяжкий шпат», «Про первинні гори», два трактати про руди срібла, один – про барит, а

також «Комедія Екіра, або Свекруха».

Переклав декілька праць Теренція, «Основи хімії» І. Еркслебена, «Скорочену грецьку та римську

історію» В. Патеркула (1774), «Про втіху» Цицерона (1775), «Датську історію» (1777-1786),

«Хімічний словник» П.-Ж. Макера (1778), «Вступ до історії датської, в якому розмірковується про

віру, закони, вдачу і звичаї стародавніх данців» П.-А. Малле (1785).

Разом з І. Хемніцером і О. Нартовим редагував виконаний студентом Гірничого училища О.

Пікароном переклад «Мінералогічної звістки про саксонський рудний кряж» (1780).

М. склав класифікацію мінералів, що містять олово, і вказав деякі пошукові ознаки олов’яних руд.

На основі огляду відомих родовищ вперше висловив припущення про наявність олова на Уралі і в

Сибіру.

Познайомив жителів Російської імперії зі скандинавською міфологією.

Раптово помер на шляху до Криму, куди виїхав на чолі експедиції Академії наук.

Нашому землякові присвятили свою книгу «Федір Петрович Моїсєєнко» М. Раскін та І.

Шафрановський (1974).

Серед друзів та близьких знайомих М. – В. Крамаренков, І. Хемніцер, Г. Брайко, К.-Ф. Вольф, К.

Лаксман, Ф. Соймонов, О. Нартов та ін.


***

МЕРТВОМУ КАДИЛО

, з перекладацького кредо Ф. Мойсеєнка

Нелегко пояснювати нашою мовою все те, що на чужоземній і мертвому велику красу робить.


ВИДАТИ ПО СТО РУБЛІВ, з розпорядження по Російській академії наук від 28 квітня 1777 р.

Федору Мойсеєнкові і Микиті Соколову на їх прохання на вчені подорожі, які вони мають намір

нинішнім літом здійснити для здобуття собі великих знань в їх науках, а саме перший –гірським

Саксонським округом і суміжною з ним частиною Королівства Богемського, а інший – в

полуденну частину Франції, Швейцарії і нижній Палатінат, видати кожному по сто рублів із

статної Академічної суми.

НЕ СПОТВОРЮВАТИ ДУМКУ, з статті М. Фундамінського «Мойсеєнко Федір Петрович»

У «Попередженні» перекладачі наголошували, що вони, «прийнявши в пошану старовину комедій

і стислість вигадника, до слів не прив’язувалися, а прагнули лише зобразити ясніше сенс і силу

самого письменника». Комедію «Екіра» супроводжує переклад дидаскалія (довідки про перші

постановки) і резюме змісту п’єси, почерпнуте у французького філолога XVI в. М.-А. Мюре.

У 1774 вийшла в світ у перекладі М. книга римського письменника Веллея Патеркула « Скорочена

грецька та римська історія» У «Попередженні» перекладач вказував на необхідність критичного

підходу до списків творів стародавніх авторів, як правило неповних і зіпсованих переписувачами.

Для перекладу він вибрав паризьке видання, підготовлене абатом Павлом (Поль Аман-Лоран).

Звідси ж узяв передмову і частину приміток (інші почерпнуті з інших джерел).

М. прагнув не тільки «відобразити точно думки письменника», а й «не віддалитися від його

складу».


РОЗВИВАВ МІНЕРАЛОГІЮ, з книги М. Корнілова і Ю. Солодової «Ювелірні камені»

Перші описи багатьох мінералів і порід наведені в книзі «Сан-Хей-дін», написаній в

Стародавньому Китаї в XX ст. до н.е. Деякі відомості про деякі мінерали і руди містять індійські

Веди (кінець II – перша половина I тисячоліття до н.е.).

Грецький філософ-натураліст Аристотель вперше спробував класифікувати камені. Його увагу

привертали черепашки, прозорі кристали кварцу, походження яких він пояснював випадковою

«грою природи». Гірський кришталь він назвав «кристаллос», тобто лід. Аристотель вважав, що

вода через певний період перетворюється на твердий камінь.

Учень Аристотеля Теофраст в книзі-трактаті «Про камені» вперше спробував систематизувати

матеріал про мінерали, який накопичився на той час. Він навів відомості про 16 мінералів, котрі

розділив на метали, камені і землі.

Видатний учений старовини Аль-Біруні описав понад 50 мінералів і руд, навів дані про прийоми

обробки каменів, про ціни на них і найголовніші родовища. У праці «Правила знаходження

питомої ваги мінералів» навів ряд числових даних, близьких до сучасних. Це перші цифрові

константи мінералів, встановлені експериментальним шляхом.

Інший видатний учений – Авіценна (Ібн-Сіна). Це був природодослідник в широкому розумінні

цього слова – філософ, лікар, геолог. У своїй праці «Зібрання відомостей для пізнання

коштовностей» він описав властивості гірських порід і руд. Всі мінерали розділяв на чотири

групи: 1) камені і землі; 2) плавкі тіла (метали); 3) сірчані (пальні) речовини; 4) солі (розчинні

речовини). Класифікацією Авіценни в мінералогії користувалися до середини XVIII ст.

...У Росії мінералогія почала інтенсивно розвиватися з моменту створення на початку XVIII ст.

гірничозаводської промисловості. Фундатором її був М. В. Ломоносов.

Надалі цю науку розвивали К. Г. Лаксман, Ф. П. Моїсєєнко і особливо академік В. М. Сєвєргін.

У 1773 р. в Петербурзі було створено перше в країні Гірське училище (нині Гірський інститут), що

зіграло виняткову роль в становленні вітчизняної мінералогії.

Широке впровадження мікроскопічних методів дослідження в мінералогію, розробка (після

відкриття в 1912 р. явища дифракції рентгенівських променів при проходженні їх через кристали) рентгено-структурного аналізу і методів розшифровки структур мінералів дозволили по-новому

пояснювати багато властивостей мінералів, виходячи з особливостей їх складу та структури.


ВИСОКА ЗНАЧУЩІСТЬ, з автореферату Г. Смагіної до дисертації «Санкт-Петербурзька

академія наук і освіта в Росії XVIII століття: розповсюдження знань»

Високу інформаційну значущість мають видавані з 1933 р. «Огляди архівних матеріалів» (вийшло

в світ 8 томів), а також спеціальні випуски наукових описів рукописних матеріалів, присвячених

життю і діяльності М. В. Ломоносова, Л. Ейлера, Ф. П. Моїсєєнка, І. П. Кулібіна, хімікам другої

половини XVIII ст., вченій кореспонденції за 1766-1800 рр.


КАМІННЯ ЗА КОЛЬОРОМ, з сучасної класифікації

Безкольорове та біле

Авантюрин, агальматоліт, адуляр, алофан, альбіт, амблігоніт, апатит, апофіліт, арагоніт, аугеліт, білоречит, берил, берилоніт, брусит, бурштин, бустаміт, вілеміт, воластоніт, гамбергіт, геміморфіт, гіалін, гіаліт, гідрофан, гіпс (алебастр), гросуляр, данбурит, датоліт, діамант, єрємєєвіт, жадеїт, кальцит, кахолонг, кварц (гірський кришталь), кіаніт, корнерупін, корунд, мармур, нефрит, онікс

мармуровий, опал, перли, пірофіліт, сепіоліт, скаполіт, сподумен, топаз, турмалін, фіаніти, флюорит, халцедон, хризоберил, циркон, шпінель.

Жовте та жовтогаряче

Авантюрин, агальматоліт, діамант, амблігоніт, андалузит, андрадит, апатит, арагоніт, аугеліт, білоречит, берил, берилоніт, бурштин, вілеміт, гаюїн, гердерит, гіпс, гросуляр, данбурит, датоліт, дерево закам’яніле, епідот, єрємєєвіт, жадеїт, кальцит, кіаніт, клиногуміт, корал, корунд, кремінь, обсидіан, олівін, онікс мармуровий, опал вогняний, перелівт шайтанський, рутил, сингаліт, скаполіт, спесартін, сподумен, топаз, турмалін, фенакіт, флюорит, халцедон, хризоберил, циркон, цитрин, шпінель, яшма.

Рожеве та червоне

Авантюрин, аксініт, альмандин, анадалузіт, апатит, апофіліт, арагоніт, аугеліт, берил, брусит, бустаміт, гаюїн, гетит, гіпс, гросуляр, данбурит, датоліт, дерево закам’яніле, діамант, дюморт’єрит, евдіаліт, евколіт, епідот, жадеїт, кварц рожевий, кварцит шокшинський, корал,

корунд, кремінь малюнчастий, обсидіан, опал вогняний, орлець, переливт шайтанський, перли, піроп, родоніт, родохрозит, рутил, скаполіт, спесартін, сподумен, таафеїт, топаз, турмалін, фабуліт, фенакіт, фіаніти, флюорит, халцедон, циркон, цоїзіт, шпінель, яшма.

Зелене та жовто-зелене

Авантюрин, авгіт, актиноліт, алофан, амазоніт, андалузит, андрадит, апатит, арагоніт, берил, бірюза, бразиліаніт, вардит, варисцит, везувіан, вівіаніт, геліотроп, геміморфіт, гердерит, гіперстен, гросуляр, гросуляріт, датоліт, діамант, діопсид, діоптаз, дюморт’єрит, евклаз, евхроїт, енстатит, епідот, жадеїт, заратит, кварц, кіаніт, корнерупин, корунд, малахіт, обсидіан, олівін, опал, офіокальцит, серпентин, скаполіт, скородит, смітсоніт, сподумен, тектит, тремоліт, трилуміт, турмалін, уваровіт, флюорит, фуксит, халцедон, хризоберил, циркон, шпінель, яшма.

Блакитне та синє

Азурит, аксиніт, алофан, анатаз, апатит, арагоніт, бенітоїт, берил, бірюза, варисцит, везувіан, вівіаніт, вілеміт, гаюїн, діамант, діопсид блакитний, дюморт’єрит, жадеїт, кварц, кіаніт, кордиєріт, корнерупин, корунд, кремінь малюнчастий, лазуліт, лазурит, одонтоліт, опал, перли, родусит, сапфірін, сіліманіт, скородит, смітсоніт, содаліт, стелеріт, топаз, турмалін, фабуліт, флюорит, халцедон, хризокола, циркон, цоїзіт, шпінель.

Фіалкове та червоно-фіалкове

Аксиніт, альмандин, аметист, апатит, берил, гардерит, датоліт, діопсид, корунд, опал, перли, согдіаніт, сподумен, топаз, флюорит, чароїт.

Буре та коричневе

Авантюрин, андалузіт, андрадит, апатит, арагоніт, везувіан, вульфеніт, геміморфіт, гетит, гіпс, гросуляр, данбурит, дерево закам’яніле, діамант, жадеїт, кварц, корнерупин, кремінь

малюнчастий, нефелін, обсидіан, онікс мармуровий, сардонікс, сингаліт, скаполіт, спесартин, ставроліт, тефроїт, турмалін, фабуліт, фенакіт, фіаніти, флюорит, халцедон, хризокола, циркон, янтар, яшма.

Чорне

Гігіт, гематит, діамант, онікс, турмалін, шпінель.

СИНТЕТИЧНІ ЮВЕЛІРНО-ГРАНУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ ТА ЇХ ТВЕРДІСТЬ, з сучасної

класифікації

Назва сполуки

Твердість

А. Випускаються у промислових масштабах

Алюмінат ітрію


9,0

Аметист


7,0

Бірюза


5,0

Гадолінієво-галієвий «гранат»


6,5-7,0

Гринокіт


3-3,5

Ітрій-алюмінієвий «гранат»


8,0

Кварц безкольоровий


7,0


Кварц бурий


7,0

Кварц блакитний


7,0

Кварц серпанковий


7,0

Кварц зелений


7,0

«Лазурит»


4,5-5,5

Ніобат літію


5,5

Окисел ітрію


7,5-8,0

Опал


6,0

Періклаз


5,5

Рутил


6,5

Силеніт


4,5

Смарагд


7,5

Сфалерит


3,5-4,0

Танталат літію


7,0

Фабуліт


6,0

Фіаніт


8,5

Флюорит


4,0

Цинкіт


4,5

Цитрин


7,0

Шеєліт


5,0

Шпінель


8,0

Б. Отримані в лабораторних умовах

Азурит


3,5-4,0

Апатит


5,0

Берлініт


6,5

Бромеліт


9,0


Вілеміт


5,5-6,0

Ганіт


7,5-8,0

Гіденіт


6,0-7,0

Діамант


10,0

Евлітін


5,0-6,0

Ітрій-алюмінієвий борат


6,0

Канкриніт


5,0-6,0

Каситеріт


6,0-7,0

Малахіт


4,0

Муасаніт (карборунд)


9,5

Нефелін


5,5-6,0

Содаліт


5,5-6,0

Татанат барію


6,5

Татанат кальцію


6,0

Турмалін


7,0-7,5

Фенакіт


7,5

Хризоберил


8,5

Хризоліт


6,5-7,0

Циркон


7,5