Чекановский Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">ВПАДАВ У ВІДЧАЙ, з експедиційних нотаток З. Венгловського

Подули північні вітри. На величезній річці лютували безперервні бурі. Плавання було виняткове

важким і небезпечним.

Чекановський впадав у відчай: у ніч з 22 на 23 травня все покрилося інеєм, листя забарвилося в

осінні кольори.

НАВІТЬ ПРОВІДНИКИ ЗІЙШЛИ З ДИСТАНЦІЇ, розвідки В. Андрєєва «Сибірський слід

Чекановського»

Ґрунтуючись на своїх відкриттях, О. Л. Чекановський висловлює нові геоморфолочні уявлення.

Він вважає, що сучасні гірські споруди півдня Сибіру і Прибайкалля сформувалися в післяюрські

часи, передбачаючи ідею неотектонічного розвитку рельєфу.

25 травня 1873 р. експедиція рушила в плавання. Її супроводжували досвідчені місцеві лоцмани і

провідники. Через три тижні дісталися села Єрбогачен, а 19 липня перетнули межі Іркутської

губернії. Провідники залишили дослідників, і Чекановський 1000 км рухався без карт по

абсолютно не вивченому фарватеру річки.

Експедиція тривала три місяці, за цей час подолавши близько 2500 км. В процесі досліджень були

зібрані колекції гірських порід і палеонтологічних знахідок, вперше складена інструментальна

топографічна карта річки Нижня Тунгуска. Особливою заслугою дослідника слід вважати

виявлення мінеральних багатств обстеженої ним долини річки. Це соляні джерела, сірчановодневі

озера, ісландський шпат, аметисти, магнетит, гіпс, графить, сидерити, вугілля, графіт, гірський

кришталь, галеніт, сфалерит та інші корисні копалини.

Друга експедиція Чекановського річкою Оленьок тривала майже рік. Головний її підсумок –

відкриття на Нижній Тунгусці і від неї на північ до Оленьока великі зони траппів, а також

визначення віку мезозойських відкладень півночі Сибіру.

15 травня 1875 р. почалася третя експедиція Чекановського, остання. Здійснювалася вона на гроші

друзів і знайомих і тривала понад сім місяців.

...Експедиції складали колекції комах, хребетних, інших представників біосфери (18000

екземплярів). Зібрані на величезній площі ботанічні колекції склали 9000 екземплярів.

Всі вони були передані до музею Імператорської Російської академії наук.

Картографічний матеріал експедиції увійшов до великої карти азіатської Росії і опублікований

німецькою мовою.

Велике значення мав лінгвістичний матеріал. На його основі в Санкт-Петербурзі видрукували

«Словник наріч конфгірських тунгусів» (1878).

ВАБИВ ЦЕНТР ШАМАНІЗМУ, з нарису «Чекановський Олександр Лаврентійович» на

інтернет-сайті zoohall.com.ua

Чекановський рушив на острів Ольхон. Його увагу вже давно привертав цей шматочок суходолу,

оточений водами Байкалу. Першим з європейців декілька десятків років назад там побував

відомий сходознавець і дослідник первісних релігійних вірувань Юзеф Ковалевський.

Ольхон – найбільший з шести байкальських островів – лежить біля західного узбережжя озера і

має близько 72 кілометрів довжини і приблизно 22 кілометра ширини. Грізні масиви гір,

нагромаджені навколо вод озера, нагадували дослідникові бурятські легенди про всесильні

божества, котрі насилають буревії на «Священне море», і про пригоди нещасних дослідників, що

викликають гнів всезнаючих духів, – онгонів.

Острів вабив Чекановського не лише як геолога. Це був стародавній центр шаманізму. Предки

бурятів, що населяють прибайкальські землі, прийшли сюди, як говорить їх переказ, в період

походів Чингізхана. Збереглося бурят-монгольське плем’я, яке відрізняється косоокими очима,

плоским носом і широким обличчям, майже позбавленим поросту. Вони звели на острові юрти і,

не боячись відвідин чиновників, обману купців і переслідування жандармів, відчували себе цілком

вільними.

Не вивчений острів у той час був населений шаманами, які в своїх несамовитих танцях нібито

з’єднувалися з божествами. Життя на острові, танці шаманів, неймовірні хороводи в урочищах,

фантастичні обряди на честь Дзаяга – божества, що ототожнює долю, – все це привернуло увагу

мандрівника.

ВИПИВ ВЕЛИКУ ДОЗУ ОТРУТИ, з статті «Дослідники Байкалу» на zooex.baikal.ru

За участь у польському повстанні був арештований, засуджений і відправлений пішки етапом з

Києва до Тобольська. Дорогою зустрівся з І. Д. Черським, теж засланцем, і переконав його, що

Сибір і заслання недуже страшні, якщо знайти собі заняття до душі.

Сам він захопився сибірською природою. Не раз рив землю лопатою, ретельно досліджуючи