Пулюй Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ПУЛЮЙ Іван Павлович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: австро-чеський.

Фізик, електротехнік. Фундатор світової науки про Х-промені, які не зовсім заслужено у всьому

світові іменують «рентгенівськими».

З селянської родини.

Народився 2 лютого 1845 р. в с. Гримайлові Скалатського повіту Австрійської монархії (нині –

Гусятинський район Тернопільської області України).

Помер 31 січня 1918 р. в м. Празі (Чехія). Похований на Мальвазінкському цвинтарі. За заповітом

мав бути похований в рідному селі.

Закінчив Тернопільську класичну гімназію (1856-1864), теологічний (1864-1869) і філософський

(1869-1873) факультети Віденського університету, Страсбурзький університет (1875-1877).

Працював асистентом Віденського університету, асистентом-викладачем Військово-морської

академії у м. Фіуме (нині – м. Рієка в Хорватії), технічним директором Віденського

електротехнічного бюро, викладачем, деканом празької Німецької вищої технічної школи,

викладачем Празького політехнічного інституту (1884-1916).

Державний радник з електротехніки Чехії і Моравії.

Дійсний член наукового товариства ім. Т. Шевченка.

Кавалер австрійського Лицарського Хреста Цісаря Франца-Йосифа.

Друкувався в журналах «Повідомлення Віденської Імперської Академії Наук», «Рhysical

Memours».

У світі широко відомі його праці в галузі молекулярної фізики (дані про коефіцієнти внутрішнього

тертя та дифузії газів і пари є вихідними, коли обчислюють середню довжину вільного пробігу

молекул, їхню кількість в одній грам-молекулі тощо), електротехніки (українець удосконалив

технологію виготовлення розжарювальних ниток для ламп накалювання, першим дослідив

неонове світло), телефонії (низка промислово розвинених країн Європи запатентували

запропоновану ним конструкцію станцій та абонентських апаратів, зокрема застосування

розподільчого трансформатора). За участі нашого земляка запущено ряд електростанцій на

постійному струмові в Австро-Угорщині, а також першу в Європі на змінному струмові.

Лампи нашого земляка були визнані кращими за лампи Едісона, вони демонструвалися на

всесвітній виставці в м. Штаєр (1884).

Він виступав за створення національного університету у Львові, друкував статті на захист

української мови. У роки першої світової війни наголошував на відродженні нашої державності.

Перу П. належить наступні наукові доробки: «Про нерухомі зірки і планети», «Про тертя газів, які

утворюються з пари», «Вияснення явищ у повітряно-порожній лампі», «Непропаща сила»,

«Сяюча електронна матерія і четвертий стан речовин».

Він також написав українською мовою книги «Молитовник» (1870) й «Україна та її міжнародне

політичне значення» (1915).

Всього на рахунку вченого – близько 50 наукових праць українською, німецькою, англійською

мовами, насамперед з проблем катодного випромінювання та Х-променів, які він відкрив (1892).

Першим у світі зробив «рентгенівський» знімок скелета.

Один з співавторів першого перекладу українською мовою «Псалтиря» і «Євангелія» (1903).

П. і його дружина Катерина-Марія Стозіцька народили п’ятнадцятеро дітей, проте живими

залишилося тільки шестеро

Нині пам’ятник видатному землякові споруджено в с. Гримайлів, де він народився, а погруддя – в

м. Тернопіль.

Його ім’я носять Тернопільський державний технічний університет (1994), вулиця в м. Київ.

На честь П. встановлено меморіальні дошки у містах Відень (Австрія) і Прага (Чехія).

На сесії відділення фізики і астрономії НАН України прийнято рішення про запровадження премії

імені П. для студентів та аспірантів.

На честь 150-річчя з дня народження вченого в Україні випущено ювілейні марку та конверт

(1995).

Серед друзів та близьких знайомих П. – А. Ейнштейн, В. Барвінський, І. Нечуй-Левицький, В.

Форман, П. Куліш, А. Кундт, М. Чайковський, Ґ. де Метц, І. Горбачевський, В. Рентген, Ф.

Кржіжік та ін.

***

БЕРЕГТИ НАЦІОНАЛЬНУ ЧЕСТЬ

, з життєвого кредо І. Пулюя

Нема більшого гонору для чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно

працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю.

СІЛЬ ЗЕМЛІ, афоризм І. Пулюя

Інтелігенція у кожного народу, то «сіль землі», а коли вона «звітріє», то чим солити?

СТАТИ В ОБОРОНІ РІДНОГО СЛОВА, з статуту таємного учнівського товариства «Громада»,

розробленого І. Пулюєм

Жити в чистоті моральній, пильно вчитися у школі, ознайомитися з історією свого народу і його

літературою, стати в обороні рідного слова проти ворожих заходів москвофілів та поляків,

говорити всюди рідною мовою, допомагати бідним учням.

ТИСЯЧУ РАЗІВ ВАМ СПАСИБІ, з листа Г. Барвінок І. Пулюєві

Тяжко було б подумати, що чоловік бився 50 літ і так і слід його почез без Вашої підмоги великої.

Казав один дуже освічений науковий чоловік: «Не було б Куліша, не було б і Біблії». А я тепер

скажу: «Не було б Пулюя, не було б Біблії». Так у нас рідкі доглядачі добра і честі другого.

Тисячу разів Вам спасибі!

НАЙКРАЩА РУРКА – ПУЛЮЯ, із свідчення Е. Фроста

Коли я прочитав про відкриття Рентгена, то відразу продивився всі Круксові рурки і серед них

знайшов таку, що виділяла значні Х-промені. Детально оглянувши її, я констатував, що це рурка

конструкції Пулюя...

Ця рурка виділяє сильні промені. 3 нею я поводився дуже обережно, бо усвідомлював, що в ті часи

ця рурка була однією з найкращих ламп в Америці.

Тепер вона зберігається в Дермонтському музеї, США.

В ІСТОРІЇ ЗАЙНЯВ ЦІЛУ ЕПОХУ, з дослідження В. Шендеровського «Він належав до тих, хто

формував світ»

Ця людина – великий вчений світового масштабу. Він був фізиком, математиком, астрономом,

теологом, філософом, електротехніком, видатним популяризатором і блискучим педагогом, знав

п’ятнадцять мов.

Батьки віддали його до класичної гімназії у місті Тернополі. …Під час навчання найбільший хист

юнак виявив до фізики та математики, легко запам’ятовував формули, мав феноменальну пам’ять

на цифри. Охоче вивчав астрономію.

…Пантелеймон Куліш запропонував перекласти разом з ним та Іваном Нечуєм-Левицьким

українською мовою «Святе Письмо Нового Завіту», що вони і зробили. Проте російська цензура

всіляко перешкоджала виходові літератури українською мовою… Про цей переклад неодноразово

писав Іван Франко, відзначаючи, що «отсю книгу (вона дуже дешева) повинна мати кожна

читальня і кожний поодинокий чоловік».

Закінчивши університет, Іван Пулюй мав намір стати викладачем у Києві. Однак йому як

неблагонадійному царська поліція не дала на це згоди. До списку «неблагонадійних» Пулюй був

занесений за науково-популярну працю «Про нерухомі зірки і планети», в якій навів відомості про

нові і змінні зорі, познайомив читача з предметом, стверджуючи, що в явищах природи не має

нічого надприродного і, нарешті, зробив висновок, що всі космічні процеси підпорядковані тим же

законам, які панують і на землі. Вона була кваліфікована як така, що спрямована проти російської

монархії.

Іван Пулюй увійшов у науку в період розвитку кінетичної теорії газів, яка була першим кроком до

пізнання мікроструктури речовини. Зазначимо, що 29 листопада 1891 р Ґ. Ґ. де Метц виступив на

засіданні Новоросійського товариства дослідників природи з доповіддю, на якій продемонстрував

прилад Пулюя і відзначено високу точність міряння за його допомогою. Згодом в підручниках з

історії фізики стверджувалось, що найточніше значення механічного еквіваленту теплоти в XIX

ст. було отримано американським фізиком Ґ. Ровлендом і дорівнювало 426 2 кгм/ккал. Проте цей

результат наш земляк отримав раніше.

В галузі електротехніки Іван Пулюй удосконалив виготовлення розжарювальних ниток для

освітлювальних ламп і одержав патент. Ще один винахід – переносна охоронна лампа, яка була

запатентована 1881 року і тривалий час використовувалася у шахтах.

Велика його заслуга полягає у створенні вперше в Європі електростанції, що працювала на

змінному струмі (в Празі), і запуску низки електростанцій на постійному струмі в Австро-

Угорщині. Завдяки енциклопедичним знанням Іван Пулюй користувався великим авторитетом

серед промисловців і громадських діячів. Спектр його дослідницької, педагогічної, публіцистичної

та громадської праці був настільки широким, що в історії культури він зайняв цілу епоху.

Згадаймо ще раз: професор заповів, щоб його поховали в Україні. Це було б справедливим щодо

його пам’яті.

КОЛЕГА СКОРИСТАВСЯ ДОВІРЛИВІСТЮ, з розвідки М. Волкова «Історія відкриття

«рентгенівських» променів»

Російський (так в оригіналі – авт.) професор Іван Павлович Пулюй за десять років до В. Рентгена

почав цікавитися розрядами у вакуумних трубках, і помітив, що промені, проникаючи через

непрозорі предмети, відображаються на світних екранах. До 1890 року він одержав фотографії

кістяка жаби й дитячої руки, які тепер називають рентгенограмами. Знімки були навіть

опубліковані в європейських журналах.

Пулюй, розуміючи, що має справу з серйозним відкриттям, фіксував результати, проте,

займаючись будівництвом електростанцій в Австро-Угорщині, не був розторопним з патентом. В.

Рентгену роботи Пулюя були відомі: він не тільки з ним один період працював, а й продовжував

листуватися.

В автобіографічних нотатках І. Пулюя є місце, де вчений скаржиться своєму землякові –

біохімікові Івану Горбачовському: наука карає його за повільність.

Розповідають, що він важко переживав славу В. Рентгена не стільки тому, що втратив першість: Іван Павлович не міг навіть подумки допустити, що вчений (!) може так невдячно поставитися до

колеги – навмисне не згадати його імені у своїх повідомленнях.

Між іншим, німецький вчений Г. Лінднер у книжці «Картини сучасної фізики» пише, що загадкою

у цій справі є той факт що, відповідно до заповіту В. Рентгена, після його смерті були спалені

численні документи, серед яких і його наукове та особисте листування.

Як би там не було, а В. Рентген став першим фізиком, який одержав Нобелівську премію.

У деяких джерелах стверджується, що лауреат навіть не виголосив промови при

одержанні нагороди. Дехто пов’язує це з дещо запізнілими докорами сумління.

Document Outline

YANDEX_50

YANDEX_99

YANDEX_61

YANDEX_63

YANDEX_66

YANDEX_69

YANDEX_71

.D0.92.D1.88.D0.B0.D0.BD.D1.83.D0.B2.D0.