Афанасьев-Чужбинский Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

віконце?

Осліпнеш, а дивишся все на нього!

ПИЛ ВИЇДАЄ ОЧІ, з нарису О. Афанасьєва-Чужбинського «Поїздка до Південної Росії»

Я пам’ятаю Катеринослав 12 років тому, коли його ще можна було назвати містечком і досить

непривабливим, як за його будовами, так і за страхітливою непролазною багнюкою...

Років дев’ять тому я знову відвідав його. За три роки Катеринослав не змінився і, стоячи над

Дніпром майже біля порогів, не мав і натяку на значну торгівлю...Та ж багнюка, мертва тиша на

вулицях і той же дрібний, білуватий пил, що виїдає очі...

Тепер, через дев’ять років, мені довелося кілька разів побувати в Катеринославі, і я знайшов в

ньому невелику зміну: вишикувалися декілька будинків на головній вулиці, і уздовж цієї широкої, майже як Невський проспект, вулиці, протягнулося шосе зверху до казенного саду... Шосе це

обведене з двох боків тротуарами, обсадженими акаціями, бузком і деякими іншими деревами.

Інших змін не помітно. На пристані – колишня сонливість, життя ніякого, а якась млява робота.

Здається, що в ньому хорошого, так це – сади, особливо потьомкінський, який розрісся на крутому

березі Дніпра і спускається до ріки.

НЕ ПІДХОДЬТЕ, зі спогадів О. Афанасьєва-Чужбинського

Ми побачилися (з Т. Шевченком – авт.) рівно через чотирнадцять років... Увійшовши до

майстерні Тараса Григоровича в академії, я застав його за роботою: він гравірував. На запитання

моє, чи впізнає мене, Шевченко відповів заперечливо, але сказав, що з голосу, здається, не

помилився і назвав мене на ім’я. Я кинувся був обійняти його, але він зауважив російською:

– Не подходите – здесь вредные кислоты…

Хвилина ця для мене була надзвичайно тяжкою. Тарас Григорович постарів, лице змінилося, але в

очах його променилося те саме тихе світло думки і чуття, якого я не міг забути після довгої

розлуки.

ДОМОВИЛИСЯ З ЧУЖБИНСЬКИМ, з листа М. Салтикова-Щедріна О. Островському від 14

березня 1863 р.

Петербург

Даруйте, шановний Олександре Миколайовичу, що досі не виконав Вашого доручення. Був двічі у

Чужбинського і насилу застав удома: Чужбинський говорить, що ніяк не може домогтися від

Кушелєва позитивної відповіді; нарешті, порадившись зі мною, Чужбинський учора знову був у

Кушелєва, проте не застав його вдома і рушив до Благосвєтлова, якому Кушелєв, разом з

журналом, передав усі свої видання, у тому числі і Ваше.

...Ми з Чужбинським умовилися таким чином: завтра він знову поїде до Кушелєва, і якщо вже

нічого з цього не вийде, то в неділю я до нього поїду і постараюся якось вирішити справу. Про

наслідки у будь-якому випадку повідомлю Вам не далі понеділка.

Прощайте, будьте здорові.

Увесь Ваш

М. Салтиков.

СПРАВЖНІЙ ПАТРІОТ УКРАЇНИ, з інтернет-сайту orthodoxy.org.ua

Про цю людину Тарас Шевченко розповідав так: «Я знав його як найшаленішого і невичерпного

віршописця». Поет і етнограф Олександр Степанович Афанасьєв, а саме про нього річ, обрав собі

псевдонім Чужбинський. Його творча спадщина дуже велика – вірші і оповідання, романи, етнографічні і лінгвістичні праці, публіцистика, літературно-критичні статті та переклади.

Здебільшого Олександр Степанович писав російською мовою, а в українській літературі став

відомим як поет-романтик, автор кількох прекрасних зразків романсової лірики («Скажи мені

правду, мій добрий козаче», «Ой у полі на роздоллі» та ін.).

…Перша зустріч Чужбинського з Т. Шевченком відбулася влітку 1843 року на Полтавщині. З того

часу вони заприятелювали: разом мандрували Чернігівщиною, після повернення Шевченка з

заслання зустрічалися в Петербурзі. Чужбинський заходив на квартиру до Шевченка напередодні

його смерті.

…Особливу цінність має наукова праця О. С. Чужбинського на ниві української культури. Бо в

той же час він укладає словник української мови, який був частково надрукований. Цією працею

він заявив про себе як справжній патріот своєї Батьківщини.

До цього слід долучити ще й літературно-критичні виступи та філологічні студії письменника, якими він відстоював право самобутнього розвитку української літератури. Це мало особливе

значення за тих історичних умов.

…Наслідком наукової подорожі була капітальна двотомна праця «Поїздка до Південної Росії».

Звідси починається розвиток української етнографії як науки. ...В ній автор заперечує офіційну

тезу про те, що Україна ніколи не була незалежною, а отже й надалі не може мати своєї