Книга його була замовчана, з ним перестали вітатися.
НАПИСАВ, ТА ЩЕ Й ЯК, з заміток «В’язень концтабору французький письменник Петро
Равич» на блозі mankurty.com
«Нотатки контрреволюціонера» відразу зацікавили. У мене до шістдесятих – давній особистий
інтерес на ґрунті музики: «літо кохання», «паризький травень». Розшукую і читаю все про той час.
А тут, виявляється, був такий львів’янин, який все це бачив і описав!
Та ще як!
...Це зараз можна знайти достатньо багато зваженої критики тих подій, але публікацію в 1969 році
«Нотаток контрреволюціонера», напевно, можна порівняти із спробою в 2005-му чесно
проаналізувати «помаранчеву революцію».
...Нині у Франції покоління 68 року поступово відтісняють від влади молодші. На зміну людям
Міттерана прийшли люди Саркозі. Від ідей «паризького травня» відрікся навіть один з його
лідерів Даніель Кон-Бендітт, «Червоний Дані», сьогодні – депутат Європарламенту від «зелених».
А 40 років тому люди вірили йому, на барикади за ним прямували.
У травні 1968 Равичу було майже 49 років, за плечима – життя в окупації і концтабори. Якими
дурними, напевно, здавалися йому ці «бунтуючі хлопчаки», однією з головних вимог яких
залишалися «вільні відвідини жіночих студентських гуртожитків».
Доля Петра Равича дає привід поміркувати ще над одним питанням. Філолог або культуролог міг
би написати роботу про письменників з мультикультурного середовища і про те, наскільки умовна
їх національна приналежність. ...Справжньому художникові життя на перехресті культур – лише
на користь. Те, що він бере з них, потім утілюється в його творчості.
А в пам’яті й історії залишається там, де створені його кращі твори.
ПЕРЕКЛАДАЧЕМ ЗАЦІКАВИЛОСЯ КДБ, зі спогадів К. Єршової-Кривошеїної «Російська
рулетка»
Збігло літо, наступила осінь, відділ віз і реєстрації іноземних громадян мовчав. І ось знову
пролунав телефонний дзвінок, голос «миколи івановича». Прохання зустрітися на тому ж місці.
Побачення відбувалося вдень, кінець вересня стояв сонячний і теплий. Ми піднялися на ліфті, пішли сходами, мені здалося, що це інше крило готелю «Європейський» і інший номер. Вікна
зашторені. Знову коньяк, кекси, а «микола іванович» у веселому настрої базікає про вудіння риби.
Виявляється, це його пристрасть. Що означає ця зміна настрою? Тактика поведінки? Сама питань
не ставлю, розмови про поїздку не починаю.
– Дивіться, що я Вам приніс, – дістає з свого портфеля журнал «Континент», – зазирніть до змісту.
Поки я гортаю журнал і вдивляюся в тексти, він розливає коньяк у склянки. Бачу прізвище, мені
не знайоме – Петро Равич, а перекладач М. Кривошеїн...
– І що Ви хочете цим сказати? – питаю, – адже МК тут як перекладач, це його спеціальність, він
цим гроші заробляє.
– Е-е, ні... Ви не думайте, що все так просто. По-перше, хочу сказати – текст дуже цікавий за своїм
змістом і, мабуть, погляди автора співпадають з думкою перекладача. А потім нам відомо, що
вони дружать і перекладач тут працював з великим старанням.
– Може, він працював із старанням, аби гроші за переклад одержати? Ось і весь інтерес, –
відповідаю.
– ...Дуже тенденційна компанія виходить. Хоча зрозуміло, що подібні тексти добре оплачуються.
Адже вони направлені на підрив нашої країни, і хто їх фінансує, нам зрозуміло...
– ...Ви ж самі говорили, що сім’я Кривошеїних героїчна, а зараз виходить, що вони вороги і
вигодованець американських спецслужб?
ТРАПЛЯЄТЬСЯ, ТЕЛЕФОНУЄ ГОСПОДЬ, з статті А. Наймана «Погляд приватної людини»
Ні, ми неможливі люди. Я маю на увазі – євреї. Який народ – після того, що про нього сказав Бог,
– не мені говорити. Прекрасний, такий-сякий, вибраний, недовибраний, малий, очманілий і так
далі...
Однак окремий єврей! Окремий єврей – кожен! – знає, що вірно, що помилково, що добре, що
погано. Для всіх. Бо те, що він знає, це, по-перше, головне, по-друге, істина, по-третє, знає тільки
він. Тому що він єврей.
Як повинна видаватися газета «Єврейське слово» – як вона не повинна видаватися. Як правильно
він, цей єврей, живе – як неправильно живуть інші євреї. Як неправильно вони думають – на тлі
того, як правильно думає він. Якщо ж не виходить сказати, що, думаючи не так, як він, вони
(наприклад, Спіноза, Фрейд, Пастернак) не того, то у запасі завжди є довід неспростовний: «Вони
не євреї». Тобто не сьогодення. Він – справжній, тому вони – ні.
…Книга Рут
Последние комментарии
7 часов 13 минут назад
9 часов 47 минут назад
10 часов 15 минут назад
10 часов 22 минут назад
4 часов 38 минут назад
13 часов 25 минут назад