Макаров Степан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Макаров Степан [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МАКАРОВ Степан Осипович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військово-морський теоретик, флотоводець, гідролог, полярний дослідник, океанограф. Фундатор

теорії нетонучості кораблів на теренах Російської імперії. У мореплавстві існує науковий термін

«ковпаки Макарова».

З військової родини. Батько, О. Макаров, – морський офіцер.

Народився 27 грудня 1848 р. (8 січня 1849 р.) в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської

імперії (нині – адміністративний центр однойменної області України).

Загинув 31 березня (13 квітня) 1904 р. поблизу м. Порт-Артурі Квантунської області Російської

імперії (нині – м. Люйшунь провінції Ляонін КНР), коли броненосець «Петропавловськ»

підірвався на японській міні.

Віце-адмірал (1896).

Закінчив Миколаївськ-на-Амурі морехідне училище, прирівняне до штурманського (1858-1865).

Рідкісний випадок: перед генерал-адміралом великим князем Костянтином Миколайовичем було

порушене клопотання про випуск М. «не в приклад іншим» не кондуктором, а в гардемарином

нарівні з вихованцями Морського корпусу. З 15-річного віку ходив на низці суден в якості

штурманського кадета.

Служив спеціалістом з забезпечення нетонучості броненосців (1872-1876), головним інспектором

морської артилерії (1891-1894), молодшим флагманом ескадри Балтійського моря (1894),

командуючим ескадрою в Середземному морі (1894-1895), командуючим ескадрою Балтійського

моря (1896-1898), головним командиром Кронштадського порту і військовим губернатором м.

Кронштадт (з 1899), командуючим Тихоокеанською ескадрою (1904).

Кавалер орденів Георгія 4-го ступеня, Станіслава 3-го ступеня, Анни 3-го ступеня.

Удостоєний золотої шаблі з написом «За хоробрість».

Лауреат Макр’ївської премії, золотої медалі Російського географічного товариства.

Здійснив дві навколосвітні подорожі: на корветі «Витязь» (1886-1889) та зі своєю ескадрою (1894-1896), а також – арктичні експедиції на криголамі «Єрмак» (1899; 1901).

Учасник російсько-турецької війни (1877-1878),

Друкувався в журналах «Морський збірник», «Нотатки Петербурзької академії наук».

Як військово-морський теоретик дебютував в «Морському збірнику» роботою «Інструмент

Адкінса для визначення девіації в морі» (1867).

Потім настала черга двотомника «Про обмін вод Чорного та Середземного морів», доробків

«Дослідження з нетонучості кораблів», «Броненосний човен «Русалка», «Про припинення

підвідної течі на суднах», «Трюми дводонних суден», «Засоби проти затоплення суден», «Витязь»

і Тихий океан», «Єрмак» в льодах», «Розгляд елементів, які складають бойову силу кораблів»,

«Про непотоплюваність суден», «Розмірковування з питань морської тактики», «Без вітрил».

Всього на його рахунку – понад 50 наукових робіт в різних галузях військово-морської справи:

тактика, артилерія, міни, океанологія и т.д.

Наш земляк – винахідник низки пристроїв для відкачування води, рейкового пластиру для швидкої

ліквідації пробоїн, системи вирівнювання крену і диференту, ковпаків для бронебійних снарядів, основоположник теорії нетонучості кораблів, один з організаторів побудови міноносців і

торпедних катерів.

Він першим у світі застосував торпеди проти турецьких броненосців (1877).

Іменем нашого земляка названо місто в Сахалінській області РФ, Миколаївський національний

університет суднобудування, Санкт-Петербурзька державна морська академія, вулиця в Москві, а

також рейковий пластир і ковпаки для бронебійних снарядів.

Пам’ятник М. встановлений в російському м. Владивосток, меморіальна дошка прикрашає

будинок в українському м. Миколаїв, де він народився.

А на будинку Міжнародного океанографічного музею в Монако серед інших знаменитих кораблів

є й ім’я «Vitiaz».

Серед друзів та близьких знайомих М. – Ф. Врангель, М. Міклухо-Маклай, Д. Менделєєв, О.

Попов, І. Єндогуров, М. Скобелєв, П. Чихачов, Г. Бутаков, О. Свердруп, Ф. Керн, В. Козакевич, К.

Якимов, С. Тиртов та ін.


***

ДЕНЬ, МОВ ЖИТТЯ

, з життєвого кредо С. Макарова

Проводь кожний день так, буцімто це – все твоє життя.


ДУРНІ КОМАНДИ, з професійного кредо С. Макарова

Ступінь старанності особового складу човна залежить від розумності самої роботи.

ГРОШОВІ ВИНАГОРОДИ НЕ ПОТРІБНІ, з щоденника С. Макарова

Яка жалюгідна індикаторна сила і швидкість для неброньованого судна в 3000 т. Корвет можна

вважати невдалим щодо руху, проте не моя справа це розголошувати. Справа командира – дати

ім’я своєму судну і змусити офіцерів полюбити його і вважати незрівнянно вищим за інші кораблі.

…Визначення морськими призовими правилами грошової винагороди військовим чинам за

здійснені ними військові подвиги не підходить духу російського воїнства. Призове право занесене

до нас із заходу, і корінь його не відповідає ґрунту.

Кожен військовослужбовець під час війни покликаний…бити ворога всіма залежними від нього

засобами…Начальство знайде, яким чином винагородити тих, хто відзначився.

Російський воїн йде на службу не заради грошей, він дивиться на війну як на виконання свого

священного обов’язку…і не чекає грошових винагород за свою службу…

Я завжди дивився на справу таким чином, і в минулу війну я захопив біля ворожих берегів 9

вітрильних суден… Я всі 9 знищив…, хоча не було ніякого утруднення привести їх у російський

порт.

Мої дії мали на меті справити враження на турецьких каботажних моряків і пригальмувати

перевезення вантажів між турецькими портами. Цих результатів я досяг швидше, спаливши

кораблі на виду у турків, ніж аби відвів їх до російських берегів для отримання призових

грошей…

Усе вищевикладене не потребує міжнародного схвалення. Ми повинні оголосити ці правила з

початком війни і чи погодиться з цим ворог чи ні, – байдуже. Треба його розбити, тоді він,

напевно, з усіма нашими правилами погодиться.


НЕ ГУБИТИСЯ, з книги С. Макарова «Розмірковування з питань морської тактики»

Моральність за військовим тлумаченням це:

1) спритність, доведену до того, що людина не губиться за будь-якої несподіванки;

2) рішучість і завзятість;

3) здатність холоднокровно обмізкувати своє становище в найкритичніші хвилини.


З ДВОХ ЛИХ ВИБИРАЮ МЕНШЕ, з листа С. Макарова управляючому справами Морського

міністерства Росії Ф. Авелану

З розмов з людьми, котрі повернулися з Далекого Сходу, я зрозумів, що флот планують тримати

не у внутрішньому басейні Порт-Артура, а на зовнішньому рейді. Якщо це так, то невдовзі ми

втратимо всі запаси вугілля, і тоді флот буде приречений на повну бездіяльність.

Перебування суден на відкритому рейді дозволяє ворогу організовувати нічні атаки… Тобто, це

вимагає посиленої пильності щоночі… Що, і це загальна думка, вкрай стомлюватиме екіпажі і

послаблює їхні моральні сили…

Розумію, що перебування флоту на внутрішньому рейді Порт-Артура є зло, але ще більше зло –

розташування на великому рейді з величезною витратою вугілля, з крайнім стомленням команди і

можливістю великих втрат від мінних атак ворога.

З двох лих вибирають менше… Якщо ми не поставимо тепер же у внутрішній басейн флот, то

будемо змушені зробити це після першої ж нічної атаки, дорого заплативши за помилку.


ВІДВІДУВАВ УСІ ЛЕКЦІЇ, зі спогадів А. Шторре

День адмірала починався о 6 1/2 годин ранку; о 7 годині, найпізніше о 7 1/2, він уже сидів за

робочим столом. Дуже часто в цей час я вже отримував від Степана Осиповича розпорядження чи

запит по телефону. До 9 1/2 чи 10 години ранку звучали доповіді правителя канцелярії у справах

військового губернатора і поліцмейстера.

З 10 години ранку адмірал виїжджав або в екіпажі, або в порт, або в спеціальні класи; усіляка нова

робота уникала догляду і керівництва адмірала…

Снідав він близько 1 години дня, після їжі ніколи не лягав, викурював сигару і півгодини

переглядав газету…

Доповідь начальника штабу порту, медичного інспектора й інших осіб тривали безупинно з 2

години до 6 1/2 годин вечора і з 8 до 10 години ранку.

Обід тривав лише годину: довго сидіти за столом адмірал не любив…

…Усі лекції в Морських зборах, у спеціальних класах, будь-де у Кронштадті адмірал обов’язково

відвідував і неодмінно брав особисту участь в обговоренні почутого.


НЕ ПОВІРИЛИ, зі спогадів О. Крилова

Частину пропозицій Макарова прийняли і здійснили, проте найважливіша з них – вирівнювання

корабля затопленням неушкоджених відділень – здалася Морському технічному комітетові

настільки великою єрессю, що знадобилися 35 років, загибель Макарова , Цусіма... , аби

переконатися в справедливості, практичній важливості й здійсненності ідей 22-літнього мічмана

Макарова.


ЙОГО КРЕЙСЕР ТРИМАВ У НАПРУЗІ ВЕСЬ ВОРОЖИЙ ФЛОТ, з статті «Макаров Степан

Осипович» на vokrugsveta.com

Потрапивши на Балтійський флот, перше своє призначення в званні офіцера Макаров одержав на

броненосний човен «Русалка», де дуже незабаром і заявив про себе. Справа в тому, що під час

плавання у важких для судоводіння прибережних водах Фінляндії судно отримало пробоїну. І ледь

не затонуло, встигнувши приткнутися на мілину: незважаючи на порівняно невеликі ушкодження і

наявність потужних помп.

Спостережливість і звичка Макарова до всього ставитися серйозно допомогли побачити причини

катастрофи. Він не тільки виявив грубі прорахунки в конструкції як «Русалки», так і взагалі

кораблів того часу, але і вніс ряд практичних пропозицій, спрямованих на поліпшення їх

плавучості. Можна собі лише уявити радість 22-річного винахідника, дітище якого одержало назву

«пластир мічмана Макарова»!

Нагадаємо, що згодом цей засіб був прийнятий більшістю європейських флотів.

У ніч на 16 грудня 1877 року вперше в світі Макаров застосував торпеди при атаці мінними

катерами турецьких бойових кораблів. Успішні дії небаченої до того зброї мали приголомшуючий

ефект. Особливо це було помітно після того, як в одній з перших атак був підірваний ворожий

броненосець. А наступні бойові операції Макарова принесли ще більшу славу його човну.

Неймовірно, але факт: всього один «мінний крейсер» тримав у постійній напрузі весь турецький

флот! Ворожі човни перестали почувати себе в безпеці. Таким чином, задача нейтралізації

супротивника на Чорному морі була вирішена. Завважте, «дідусю мінного флоту», як згодом

назвали Макарова , на той час не виповнилося ще й тридцяти…


НЕ ТИМ БОКОМ, бувальщина

Флотське керівництво вирішувало, броньовані плити якого виробника використовувати при

будівництві броненосців. Невразливими для набоїв будь-якого калібру вважалися загартовані за

способом американця Гарвея – то ж вибір, в принципі, був зумовлений. Проте, перш ніж укладати

угоду, С. Макаров забажав перевірити товар в умовах, наближених до бойових.

Встановили плити, вивели на вогневий рубіж гармати. Почалася стрілянина. Снаряди без зусиль

пробивали «невразливу броню».

Вогонь припинили і стали дошукуватися причини несподіваних результатів. Виявилося, що через

недогляд, одну з плит встановили не лицьовим, загартованим, а зворотним, незагартованим боком.

Помилку виправили і випробування поновилися. Після цього броню не пробив жоден снаряд.