БЛОННИЦЬКИЙ Іаков
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Богослов, священик, філолог, перекладач. У чернецтві – Іаков (1729).
З родини священика.
Народився 27 січня 1711 р. в с. Орлівці Єлизаветградського повіту Херсонської губернії Російської
імперії (нині – Казанківський район Миколаївської області України).
Помер 14 квітня 1774 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Закінчив Києво-Могилянську академію.
Був ченцем лубенського Мгарського монастиря (1735-1741), учителем Тверської семінарії (1741-
1743), Московської слов’яно-греко-латинської академії (1743-1748), ченцем білгородського
Миколаївського (1748-1751), грецького Зографського (1751-1761), київського Богоявленського
Братського (1761-1774) монастирів.
Б. – автор короткої грецької граматики.
Переклав церковнослов’янською «Єнхірідіон» Єпіктета (1744), ухвали Єрусалимського собору
1672 р. проти кальвіністів книгу Діонісія Ареопагіта про небесну і церковну ієрархію (усі – 1748-
1750).
Залишилися незакінченими лексикони елліно-словенський і словено-елліно-латинський, граматика
церковнослов’янської мови. Остання нині зберігається в архіві московського Св. Синоду.
Працював в комісії з виправлення слов’янського перекладу Біблії (1745-1748).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – І. Григорович, С. Тодорський, М. Семенов, Ф.
Лопатинський, І. Горленко, Г. Слонимський, С. Ліхуда, Ф. Полікарпов, В. Лящевський, І. Ліхуда,
Р. Заборовський та ін.
***
ГЕТЬ КУМИРІВ
, з релігійного кредо І. Блонницького
Не створи собі кумира.
ПРИМІТКИ СКЛАЛИ ЦІЛИЙ ТОМ, з розділу «Переклади Біблії церковнослов’янською
мовою» в «Бібліологічному словнику»
Першою в Росії книгою, що вийшла з-під друкарського верстата, було Євангеліє 1553-1554. Потім
з’явився «Апостол» диякона Федорова і низка видань в західноросійському краї: заблудовські
Євангелія і Псалтир (1569-1570), львівський «Апостол» (1574), віленські Євангеліє і Псалтир
(1575-1576). Працями кн. Острозького і Федорова була видана церк.-слов. першодрукована Біблія
(див. ст. Острозька Біблія). На цьому виданні ґрунтувалася «Московська Біблія» 1663. Вона
готувалася за дорученням царя Олексія Михайловича групою зах.-рос. учених на чолі з Єпіфанієм
Славінецьким. Справа «була виконана по-учнівському погано, представляючи у всьому точний
передрук острозького видання». Перекладачі усвідомлювали всі вади своєї праці: не хапало
хороших грецьк. рукописів і фахівців. Тому робота над перекладом продовжувалася.
... Примітки склали цілий том, майже рівний самій Біблії.
УМІЛІ МУЖІ З КИЄВА, з розвідки П. Юнгерова «Вступ до Старого Завіту»
Зважаючи на труднощі з виправленням слов’янського перекладу, яке тривало занадто довго, Св.
Синод від 2 серпня 1745 року ухвалив: «умілим мужам (між якими були і природні греки, і учені)
Біблію прочитати, і які речення в ній ...виявляться несхожими або скороченими, ті звірити з
грецькими Бібліями.»...і якщо вони виявляться схожими хоч з одним з читань LXX тлумачників, їх
залишити, а якщо ніде не виявиться ніякої паралелі, то їх виписати в особливий зошит і подати на
розгляд Синоду.
Аби уникнути помилковості їх донесень, велено їм вести щоденний журнал своїх робіт і «читань»,
який і почався «21 серпня 1745 р. в середу об 11 годині після полудня» і акуратно вівся до кінця
діяльності – початку 1747 року.
РЕВНА УЧЕНІСТЬ, з статті М. Глубоковського «Бібліологія»
Це, звичайно, дорогоцінний пам’ятник російської літератури і з цього боку справедливо і ретельно
вивчається фахівцями-філологами. Але він є ще виразником відомого грецького прототипу і
певним тлумаченням біблейського змісту, тому підлягає науковому дослідженню вже з
текстуально-екзегетичної точки зору.
Роботи цього роду мають три найголовніші стадії в історії слов’янської Біблії: а) якнайдавніший
слов’янський текст до кінця XV століття – за прагнення відновити первинний Кирило-
Мефодієвський вигляд, який служив би свідком тодішнього грецького біблейського тексту в
Константинопольській Церкві; б) друкована Острозька Біблія 1581 р., перевидана в Москві 1663
року з незначними виправленнями, переважно в правописі («першодрукована Біблія»), а істотніше
покращувана в 1671 г.; в) Єлизаветинська Біблія, котра готувалася ще з епохи Петра Великого (з
1712 р.) і яка різночасно переглядалася (особливо з 1741 року працями архімандрита Фадея
Какуйловича і ієромонаха Кирила Флоринського, архім. Іларіона Григоровича, ієром. Іакова
Блонницького, ієром. Варлаама Лящевського, ієром. Гедеона Смолінського), але випущена лише
18 грудня 1751 р. і досі друкована з незначними змінами...
Остання слов’янська редакція носить відбиток обізнаної і ревної ученості, гідної глибокого
історичного шанування.
БЛИЗКІСТЬ ДО ГРЕЦЬКОГО ВАРІАНТУ, з монографії В. Русака «Виправлення Біблії»
Джерелом освіти, як і раніше, вважався слов’янський текст Біблії. Недоліки Острозького видання,
надрукованого майже без змін в Москві 1663 року, були зрозумілі для багатьох. Крім того, це
видання мало майже бібліографічну рідкість. За словами святителя Димитрія, в Малоросії її важко
було знайти навіть в церквах.
...До 1747 року над Біблією працювали архім. Іларіон (Григорович) і ієром. Іаков (Блонницький).
У допомогу їм викликали з Київської академії Симона (Тодорського), ієром. Варлаама
(Лящевського) і Гедеона (Слонімського), яким і судилося закінчити багаторічну і важку роботу.
Основною характеристикою нового тексту служить його близькість до грецького варіанту.
Біблія, надрукована в грудні 1751 року, була пущена в продаж і миттєво розпродана. Потреба в ній
була настільки великою, що за першим виданням (1200 примірників) незабаром знадобилися інші
(1756, 1757, 1759).
ЄДИНА ЗНАЮЧА ЛЮДИНА, з кореспонденції «Історія виправлення слов’янської Біблії і
видання її в 1751 р» на sedmica.orthodoxy.ru
До 1747 р. над Біблією працювала лише одна знаюча людина, вчитель Московської академії ієром.
Іаков Блонницький. Нарешті вирішено було викликати на допомогу йому двох вчителів з київської
академії, де священна філологія знаходилася тоді в квітучому стані, яким і судилося закінчити
багаторічну і складну роботу. Блонницький працював з ними тільки до 1748 р.
У загальному плані вони ближче за всі колишні комісії зійшлися з першою комісією Феофілакта;
прагнучи триматися ближче до старого слов’янського тексту, вони враховували, окрім тексту
LХХ, й інші тексти грецькі, латинський і єврейський, за якими був здійснений старий
слов’янський переклад, знов переклали з грецького книги Товіту і Іудіфь, 3 Єздри виправили за
Вульгатою, зробили багато нових виправлень, перерахували всі виправлення в особливому
рукописі і частково в передмові до Біблії з історією всього виправлення і забезпечили свою працю
короткими викладами змісту кожної біблейської книги.
ЧАРІВЛИВІСТЬ РЕЛІГІЙНОЇ СВЯТИНІ, з книги І. Євсєєва «Нариси з історії слов’янського
перекладу Біблії»
Київська Академія того часу говорила і писала латиною; виступи на так званій народній мові
представляли суміш південноросійської, польської і латинської мов з додатком до них зрідка
церковнослов’янських речень і утворень; до програми навчання слов’янська мова включена не
був. Писання південноросійських учених того часу стилізувалися в Москві і Петербурзі стосовно
типу великоросійського наріччя.
Природно, що знавець грецької мови, ієромонах Іаков Блонницький, вчитель богослов’я, грецької і
єврейської мов ієромонах Варлаам Лящевський і вчитель філософії ієромонах Гедеон
Слонимський, котрі потрудилися у виправленні Єлізаветинської Біблії, не були знавцями і
прихильниками слов’янської мови в найчистішій формі. Вони дали, що могли дати, і з повним
правом могли сказати: fecimus, quod potuimus: meliora facient potentes!
Продукт настроїв і скромних традиційних знань XVIII століття в сфері Слов’янської Біблії,
Єлізаветинська виправлена Біблія 1751 року як побутове явище вищого порядку відразу після
виходу в світ проявила себе в незрозумілому для строгої свідомості науки впливі на навколишню
атмосферу, в стихійному зростанні цього впливу до ступеня непохитної твердості, до чарівливості
релігійної святині.
Як снігова грудка при обертанні поступово збільшується в своєму об’ємі, так і наявність такого
предмету самим фактом свого перебування на очах у всіх піднімає його значення, освячує його
форму до ступеня обов’язкового шанування з набагато більшим і дотиковим ступенем поваги
несхильним до цього шанування, ніж за невизнання очевидних наукових доводів строгого
дослідження.
Последние комментарии
13 часов 32 минут назад
22 часов 24 минут назад
22 часов 27 минут назад
3 дней 4 часов назад
3 дней 9 часов назад
3 дней 10 часов назад