Стойко-Радиленко Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

радіосигнали

всесвітнього часу різних станцій відрізняються один від одного на кілька секунд. Тоді французи у

1912 р. звернулися до урядів ряду країн з пропозицією створити міжнародну службу часу.

Попередньо її заснували у 1913 р. при Паризькій обсерваторії…

…Повертаючись до Міжнародного бюро часу, зазначимо, що протягом більш як 20 років його

роботою керував Микола Стойко. Він багато зробив для вдосконалення міжнародної служби часу,

уточнивши методи обчислення всесвітнього часу на основі астрономічних спостережень різних

обсерваторій. Йому належить відкриття сезонної нерівномірності обертання Землі, спричиненої

багатьма геофізичними, але переважно метеорологічними факторами. На початку 60-х років він

ввів у практику інтегрований атомний час, який базувався на найкращих атомних стандартах

багатьох лабораторій і який став основою нинішнього Міжнародного атомного часу – TAI.

М. М. Стойко під керівництвом О. Я. Орлова вивчає теоретичну астрономію, небесну механіку і

геодезію. На прохання студентів він відредагував курс сферичної астрономії, який читав О. Я.

Орлов і який призначався для публікації. Для цього йому довелося прослухати цей курс вдруге.

…Він обчислював елементи повного сонячного затемнення 21 серпня 1914 р. для України.

Одночасно він виконав гармонічний аналіз спостережень з горизонтальним маятником у Юр’єві і

Томську з метою пошуку місячно-сонячних припливних коливань виска. Крім того, він визначив

елементи орбіти метеорного потоку Лірид, провів обчислення орбіти малої планети Ахіл і комети

1914. Ці обчислення у той час були дуже громіздкими через відсутність будь-яких

обчислювальних машин. Довелося використовувати звичайну рахівницю. Загалом було виконано

величезну роботу. Тому не дивно, що в 1916 р. його праці були відзначені премією Одеського

університету.

У 1931 р. він захистив у Сорбонні докторську дисертацію на тему «Про вимірювання часу і

проблеми, які цього стосуються». Однак, як зазначала співробітниця Паризької обсерваторії

Сюзанна Дебарба, Стойко як іноземець не міг розраховувати на швидку й блискучу кар’єру.

Тільки у 1939 р. його призначили керівником досліджень у Національному фонді наук, котрий

згодом став Національним центром наукових досягнень. Цю посаду він обіймав до 1945 р.,

одночасно працюючи у Паризькій обсерваторії і очолюючи МБЧ.

Як учений, Микола Стойко був добре підготовлений для вирішення завдань, які стояли перед

МБЧ. Він також брав участь у багатьох міжнародних дослідженнях, пов’язаних з визначенням

довгот, рухами материків.

Коли у 1939 р. розпочалася Друга світова війна, співробітники Паризької обсерваторії були

евакуйовані зі столиці. У Парижі залишилися тільки служби, які мали міжнародні зобов’язання.

Серед них було і МБЧ. Його маятниковий годинник перенесли в укриття на глибину 28 м. Як

згадує С. Дебарба, М. Стойко як керівник забезпечував чітку роботу МБЧ і був душею цієї

організації до самого виходу на пенсію у 1964 р.

…Під час обчислення всесвітнього часу він враховував рух полюсів, для чого створив при МБЧ

термінову службу широти, щоб оперативно визначати координати полюса у так званій системі О.

Я. Орлова (система середнього полюса епохи спостережень). Він ввів поправки, врахувавши

відкриту ним сезонну нерівномірність обертання Землі. Всесвітній час, що визначається

нерівномірним обертанням Землі навколо своєї осі, є також нерівномірним, а для багатьох

наукових і прикладних завдань необхідна шкала рівномірного часу. Метод обчислення

всесвітнього часу, розроблений М. Стойко-Радиленком, який враховував відомі фактори, що

спричиняли нерівномірність земного обертання, дав змогу створити так звану шкалу квазі-

рівномірного часу, котра широко використовувалася в науці і техніці до створення рівномірної і

високостабільної атомної шкали часу.

Давньогрецький філософ Аристотель писав: «Серед невідомого у навколишній природі

найневідомішим є час, бо ніхто не знає, що це таке і як ним керувати». Однак людство навчилося

його вимірювати і зберігати з допомогою годинників, взявши для цього за еталон період

обертання Землі навколо своєї осі. З’ясувавши, що це обертання нерівномірне, вчені створили

фізичний еталон – атомний час. І тут чимала заслуга нашого співвітчизника Миколи Стойка –

паризького, а точніше, всесвітнього хранителя часу другої половини ХХ століття.

УКРАЇНСЬКІ АСТРОНОМИ ВІДЗНАЧИЛИСЯ І НИНІ, з