Ганский Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

хижка, де

продаються напої, кришталі, фотографії та різноманітні сувеніри…

…Коли ми вийшли за межі лісової рослинності зробилося до нестями спекотно; сонце стояло

високо і пекло немилосердно; небо було темно-блакитне, чисте; тільки над вершинами гострих

піків почали з’являтися невеличкі хмарки у вигляді кілець та вихорів, – вірна ознака швидкої

зміни погоди. Намилувавшись з «Pierro-Pointue» краєвидами на Шамоні, на льодяник «Des-Bossons» і поснідавши, ми, не чекаючи носильників, рушили далі.

До входу на льодяник йти весь час доводилося по стежці, пробитій в голих скелях, доволі крутій і

не цікавій; зате вхід на льодяник в цьому році виявив деякі особливості. Внаслідок дуже

спекотних останніх років льодяники Монблану значно зменшились, відступивши і знизу і з боків, так що між боковими моренами і льодяником утворилася величезна заглибина, наповнена

камінням та шматками льоду.

Щоб піднятися на льодяник, требу було спуститися з морени і потім іти по дуже стрімкій і брудній

льодяній стіні. Іти було настільки незручно по цьому твердому льоду, в якому ми змушені були

вирубувати східці, що гіди порадили нам зв’язатися вже на морені, аби перейти крізь лабіринт

невеликих тріщин та льодяних хребтів, серед яких навіть вони не відразу знаходили правильний

шлях.

…Біля входу на «Jonction» ми зупинилися на тривалий відпочинок перед тяжким переходом через

місця, сильно спотворені тиском, що був наслідком з’єднання двох льодяників.

…Гіди нас квапили. Внизу хмари темніли все і дужче; чутний був уже гуркіт грому; гроза

насувалася безпосередньо на нас; все небо затягло; повз нас почали мчали уривки хмар у вигляді

туману. А тут передбачався найтяжчий підйом між «Jonction» і скелями «Grands Mulets». Почав

накрапувати дощ. Нам залишалося тільки обійти високу льодяну стіну, що відділяла нас від «Gr.

Mulets».

Гучні вигуки змусили нас обернутися; один з наших носильників, намагаючись скоротити шлях,

…послизнувся на льоду, впав і почав швидко скочуватися вниз з тяжким ящиком на спині; перед

ним бовваніла широка тріщина.

Ми зупинилися, розгубившись й не маючи змоги йому допомогти; на щастя, він затримався біля

краю тріщини, де було багато свіжого снігу…

ПРИМІРЯВ СОНЯЧНУ КОРОНУ, з статті Д. Божка «Що видно на нашому світилі»

Ще 1897 року астроном Олексій Павлович Ганський з’ясував, що загальний вигляд сонячної

корони періодично міняється. Виявилось, що це пов’язано з періодичними циклами активності

нашого світила.

У зв’язку з цим періодом міняється як загальна яскравість, так і форма сонячної корони. У епоху

максимуму сонячних плям вона має порівняно округлу форму. Прямі і спрямовані уздовж радіусу

зірки промені спостерігаються як біля сонячного екватора, так і в полярних областях.

Коли ж плям мало, корональні промені виникають виключно в екваторіальних і середніх широтах.

Форма корони стає витягнутою.

Ретельні дослідження дозволили встановити, що між структурою корони і окремими утвореннями

в атмосфері Сонця існує певний зв’язок. Наприклад, над плямами і факелами зазвичай

спостерігаються яскраві і прямі корональні промені. У їх бік згинаються сусідні промені. У основі

корональних променів яскравість хромосфери збільшується. Таку її область називають зазвичай

збудженою. Вона гарячіша і щільніша за сусідні.

Над плямами в короні спостерігаються яскраві складні утворення. Протуберанці також часто

бувають оточені оболонками з корональної матерії.

Корона виявилася унікальною природною лабораторією, в якій можна спостерігати речовину в

найнезвичайніших і недосяжних на Землі умовах.

НА РУБЕЖІ СТОЛІТЬ, з путівника І. Неяченка «Симеїз»

Історія Сімеїзу наукового сходить до дореволюційного часу і початок її пов’язаний з іменами двох

людей – талановитого російського астронома Олексія Павловича Ганського і одного з власників

селища Миколи Сергійовича Мальцова – високоосвіченої людини, яка жваво цікавилася наукою, стала почесним членом Російської Академії Наук. На рубежі століть він побудував на горі Кішка

невелику астрономічну обсерваторію, звідки спостерігав зоряне небо.

...У Ганського була пристрасна мрія: побудувати обсерваторію в Криму, де прозоре повітря, ясне

небо, хороші кліматичні умови... У 1906 р. він прибув сюди для вивчення зодіакального світла.

Разом з Г. Тиховим, згодом відомим дослідником Марса, вони провели успішні спостереження на

горі Ай-Петрі. Дорогою назад з