Андрусов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Гатуєв та ін.

***

ЄДИНЕ БРАТЕРСТВО

, з життєвого кредо М. Андрусова

Прообраз братерства всіх народів, яке складає нашу вічну мрію – єдине братерство.

ЧОРНЕ МОРЕ БУЛО ІНШИМ, з розвідки О. Шмакова «Скалки давніх цивілізацій»

Наприкінці ХIХ в. відомий геолог Микола Іванович Андрусов довів, що в сиву давнину рівень

Чорного моря неодноразово мінявся, збільшуючись часом на декілька сотень метрів під впливом

численних повеней-потопів. Великий водний басейн, який існував на цьому місці, те пересихав, перетворюючись в автономне озеро, то знову ставав внутрішнім морем.

Точну дату останньої з повеней, що сформувала сучасний вигляд Чорного моря, вирахувати

складно. Серед учених немає єдиної думки щодо даної проблеми – в своїх працях вони наводять

суперечливі цифри, відносячи цю подію то до третього, то до восьмого тисячоліть до Різдва

Христового.

Тепер же, з великою часткою ймовірності, можна стверджувати: останнє об’єднання вод Чорного і

Середземного морів сталося приблизно 7150-7500 років тому.

УПЕРШЕ, з «Книги рекордів Криму»

Перший геологічний опис Керченського півострова належить М. І. Андрусову, який присвятив

вивченню Криму понад 30 років. Він також перший детально охарактеризував тектоніку,

стратиграфії і геоморфологію Керченського півострова, вперше в науці на матеріалах своїх

досліджень виділив меотичний, кіммерійський, тарханський, чокракський, караганський і

чаудинський яруси геологічних відкладень.

ДОВІВ ЦІЛЮЩІСТЬ ОЗЕРА ЧОКРАК, з статті Є. Абраменко «Чи бути Курортному

курортом?»

Колискою грязелікування в Російській імперії були Кримський півострів та колишня Астраханська

губернія. Здавна славилися своєю цілющістю …лимани на берегах Чорного й Азовського морів.

Пізніше були вивчені грязі Криму: Сакські, Куяльнику...

Не можна оминути і озера Чокрак. Академік М. І. Андрусов, дослідивши підземні мінеральні

ключі, грязі, ропу, сказав, що все це має велику цілющу силу, що це – унікальна водойма.

Відомі лікарі Добровольский, Филимович, котрі довгий час прожили на Керченському півострові, відзначали ста років тому: «Води в Керченській бухті влітку тепліші, ніж біля берегів Ялти...

Узбережжя півострова може служити прекрасною санаторною станцією для хворих на легені, ревматизм, подагру».

МАНГИШЛАЦЬКИЙ ЗВІТ ВИДАВ ВЛАСНИМ КОШТОМ, з дослідження Н. Задерецької

«Історія освоєння нафтового Мангістау»

Невимірний і непорівнянний внесок у вивчення Мангишлаку невтомного вченого Миколи

Івановича Андрусова , який з юнацтва мріяв організувати велику експедицію в далекі краї. І ось, ставши відомим ученим, приват-доцентом Новоросійського університету, зміг її здійснити.

У 1887 році, переборюючи труднощі довгої дороги, він уперше ступив на землю Мангишлаку.

Основний напрямок геологорозвідувальних робіт був пов’язаний з родовищами нафти.

Незважаючи на складнощі природнокліматичних умов, побутову непристосованість, вчені склали

першу геологічну карту.

…Микола Іванович через двадцять років знову відвідав Мангишлак, узявши з собою надійних

попутників: М. О. Клера, М. В. Баярунаса і свого сина, Леоніда Миколайовича, які склали

стратиграфічну схему з даними основних рис тектонічної побудови регіону.

Андрусова знали і любили місцеві жителі і з нетерпінням чекали його наступного приїзду. М. О.

Клер, професор, один з засновників уральської школи геологів, згадував: «Начальником

Мангишлацького повіту був полковник Михайлов. За ліберальне мислення сам був, власне

кажучи, засланим. Культурна, освічена людина, він гостинно зустрів Андрусова. Провідник, що

добре знав район, уже супроводжував Андрусова». Завдяки підтримці начальника повіту,

експедиція змогла безперешкодно об’їхати Мангишлацьку низовину й Устюрт і зібрати великий

обсяг інформації.

…Андрусов, не знайшовши підтримки в чиновницькому середовищі, видав на особисті кошти звіт

про результати тієї експедиції.

У 1908 році Андрусов знову приїхав на Мангишлак у складі нечисленної експедиції. З ним був

тільки його вірний і відданий учень, гордість і опора, М. В. Баярунас. Вчені виконали колосальну

роботу. Результати експедиції узагальнили в книзі «Мангишлак» (1915), яка й нині вважається

настільною книгою геологів.

В експедиції Геологічного комітету під керівництвом В. В. Мокринського їздив на Мангишлак

третій син Андрусова – Дмитро Миколайович.

Зауважу,