Юрченко Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

кількості 40 осіб, до них

приєдналися колишні черниці, що проживали в місті. Така група при молитовному будинку

називалася сестринством.

Юрченко замінив колишню двадцятку особами з групи сестринства, залучив їх на різні посади в

молитовному будинку, розмістив на проживання в церковній сторожці і в квартиру, яка

знаходилася в одній будівлі з молитовним будинком, організував харчування для учасників хору і

посадовців, встановив в молитовному будинку служби, як в монастирській церкві. Учасники групи

одягалися в чорний одяг, щодня брали участь в службі, фактично це був неофіційний інститут тих,

хто чернечить при молитовному будинку.

ЗІГРІВАВ ГОСПОДЬ, зі спогадів П. Риндіна

У концтаборі, в Сарові, Варсонофій відмовлявся від будь-якої роботи в недільні і святкові дні, ні в

якому разі не давав змінювати свою зовнішність, його насильно стригли і збривали бороду. Він

ніколи не сумував, весь час присвячував молитві, знаходив сили утішати й підтримувати інших...

...Коли побитого о. Варсонофія залишили в сараї в п’ятдесятиградусний мороз, Господь сподобив

великої милості внутрішнього духовного осяяння, утішаючи й зігріваючи його.

ЗРАДІЛИ ЙОГО ПОЯВІ, зі спогадів Н. Чорнобиля

Якось святкового дня ми з батьком були на службі в Успенському соборі, бо мій батько й інші

члени нашої групи іноді відвідували обновленські храми, хоча й не причащалися там, побачили

незнайомого нам священика. Він був середніх років, привабливої натури, благовидної

зовнішності, високого зросту, з великою бородою, в окулярах, в чернечому одязі, з чотками в

руках.

Після служби ми підійшли до нього й запитали, хто він і звідки. Він сказав, що він ієромонах,

звуть його о. Варсонофій і що він належить до Тихонівської церкви. Ми дуже цьому зраділи, і

Миронов тут же запросив його до свого будинку.

На першу зустріч з о. Варсонофієм прийшли всі з нашої групи, і Варсонофій відкрив нам, що він

присланий в наше місто для боротьби з обновленством. Ми тут же вирішили організувати в місті

православну парафію й добитися, щоб нам повернули один з храмів, захоплених обновленцями.

ДУЖЕ ХВОРІВ, з статті В. Пасенка «Преподобний Варсонофій, сповідальник Херсонський»

Преподобний Варсонофій прожив в Харкові п’ять років – з 1926 р. по 1931 р. У 1927 році вийшла

декларація митрополита Сергія, багато віруючих з настороженістю поставилися до неї, і о.

Варсонофію з ще більшою старанністю доводилося трудитися на ниві Христовій, аби зберегти

стадо цілим і неушкодженим. У скрутних умовах, унаслідок посилення гонінь на церкву з боку

безбожної влади, о. Варсонофій, не втрачаючи ні хвилини, здійснював справу пастирського

служіння Церкви Христової: підтримував тих, хто слабів у вірі, укріплював немічних духом,

закликав до терпіння в сповіданні віри.

...Заліковувавши рани, одержані за десять років ув’язнення, він два роки пролежав в Магаданській

табірній лікарні і два роки – в лікарні бухти Находка. Звідки був перевезений в м. П’ятихатки

Дніпропетровської області.

У 1945 році о. Варсонофій переїхав до м. Харків на амбулаторне лікування. Ті, хто знав його

раніше, говорили, що отець зовні змінився, але внутрішньо залишився тим же.

З 1946 року о. Варсонофій проживав в м. Краматорську, продовжуючи харківський курс

лікування... Духовні чада, що відвідували його в той голодний час, говорили, що преподобний ще

не очуняв і виглядав дуже хворим. На ногах були, як і раніше, не заживаючі рани, які постійно

сочилися, ходив він на патерицях. Одна нога не згиналася, а другою ступав лише пальцями.

МОЛИТВІ ВІДДАВАВСЯ ЗОСЕРЕДЖЕНО, з кореспонденції Н. Овсянникової «Преподобний

Варсонофій (Юрченко ) в Краматорську»

Ішов 1946 рік. У Краматорську діяли чотири храми, відкритих під час окупації. Чада батька

Варсонофія не довіряли «німецьким» церквам і не відвідували їх. Після Перемоги серед кліру

з’явилися знайомі обличчя, деяких батюшок знали заочно як ревнителів Православ’я.

Після приїзду до міста єпископа Никона, нового правлячого архієрея, питання про довіру до

існуючої Церкви в регіоні відпало саме собою. Владику зустрічали за величезного зібрання

народу, урочисто й натхненно, як апостола. У Слов’янську і Краматорську пройшли архієрейські

літургії. Серед тих, хто служив їх був ігумен Варсонофій.

...Служби його тривали по-монастирськи довго. Ніяких скорочень він не допускав. Молитві

віддавався зосереджено і вимагав від