Россинский Кирилл [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Россинский Кирилл [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РОССИНСЬКИЙ Кирило Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик, педагог. Перший просвітник Чорноморії.

З родини священика.

Народився в 1774 (1776?) р. в м. Новомиргороді Єлизаветградського повіту Херсонської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Кіровоградської області України).

Помер 12 грудня 1825 р. в м. Катеринодарі Російської імперії (нині – м. Краснодар,

адміністративний центр однойменного краю РФ). Похований в місцевій військовій соборній

Воскресенській церкві.

Закінчив Новомиргородську семінарію.

Був військовим протоієреєм Чорноморського козацького війська (1803-1825), директором

Катеринодарської військової гімназії (1820-1825).

Член Харківського товариства наук (1817).

Член-кореспондент петербурзького Імператорського людинолюбного товариства (1821).

Почесний член петербурзького Вільного товариства любителів російської словесності.

Кавалер ордена св. Ганни II ступеня з діамантами.

Фундатор перших десяти шкіл на Кубані, викладання в них латини і нотного співу.

Перший директор Катеринодарської гімназії (1820).

Друкувався в газетах «Змагальник освіти», «Український вісник».

Перу Р. належить підручник «Короткі правила російського правопису» (1815), чотири томи

промов і проповідей (1810-1821), низка творів з історії і етнографії Чорноморії.

Під кінець життя впав в крайню бідність, був обмовлений недоброзичливцями в привласненні

казенних коштів.

Ім’я нашого земляка носить Краснодарський інститут міжнародного права, економіки,

гуманітарних наук і управління.

В краснодарському Першотравневому гаю заплановано звести пам’ятник Р.

Серед друзів та близьких знайомих Р. – Я. Кухаренко, С. Дубоніс, М. Попов, В. Золотаренко, Я.

Мишковський, В. Івченко, Г. Гречинський, Ф. Бурсак та ін.


***

СЛУГУВАТИ ІНШИМ,

з життєвого кредо К. Россинського

Слугуючи іншим, витрачаю себе.


ДОПОМОГТИ УЧИТЕЛЕВІ, з рапорту К. Россинського

Призначений в Темрюківське парафіяльне училище вчителем, підканцелярист Яків Мишковський,

звернувся до мене з проханням отримати з Університету повний розрахунок і свої атестати для

того, аби він, продовжуючи вчителювати, міг стати до Чорноморської військової служби,

перебуваючи в якій, він може залишатися вчителем парафіяльного училища, де буде потрібний, і

просить про резолюцію повідомити.


ЗАРАДИ СУСПІЛЬНОЇ КОРИСТІ, з клопотання О. Єрмолова перед обер-прокурором

Святійшого Синоду від 9 червня 1825 р.

Спрямував усі свої прагнення на користь суспільну і на справи богоугодні...

Про такі корисні і людинолюбні протоієрея Россинського подвиги... честь маю донести до уваги

Вашого високопревосходительства.


ПРАЦЮВАВ БЕЗОПЛАТНО, з розвідки І. Кияшка «Військовий протоієрей отець Кирило

Россинський»

6 вересня 1805 р. за відмінні старанність і працю на користь церкви отримав фіолетову оксамитову

скуфію. За зібрання за короткий час значної суми на користь народної освіти і за згоду прийняти

на себе посаду доглядача Катеринодарського училища, турботи з облаштування цього училища,

роботу на цій посаді без платні впродовж 3-х років, яку пожертвував на утримання бідних учнів

цього ж училища, отримав камілавку.

На відзначення відмінної і ревної служби нагороджений 8 вересня 1810 р. хрестом.

За довготривале і доброчесне служіння, а також за чесну поведінку нагороджений

Високопреосвященним Архієпископом палицею для богослужіння.


МІСІОНЕР ВІД БОГА, з монографії С. Раздольського «Монастирі Кавказької єпархії та їх роль в

культурному розвиткові Північного Кавказу»

На початку XIX ст., коли на Північний Кавказ від переслідування влади тікали розкольники і

сектанти, з козачого середовища виокремлються справжні носії духовної ідеї. Виникає внутрішня

місія, звернена до православного населення. Одним з перших місіонерів, котрі внесли значний

внесок до справи освіти краю, був протоієрей Кирило Россинський.

...У 1821 р. Россинський звертається з проханням до князя Олександра Миколайовича Голіцина, який відав у той час духовними справами і народною освітою, а також був президентом

Російського Біблейського товариства, на дозвіл відкрити в «м. Катеринодар і в розташуваннях

Чорноморського війська філій Біблейського товариства для сприяння в постачанні книгами

Священного писання». Дозвіл було одержано, і Россинський розпочинає активну роботу,

залучаючи до неї все більше своїх однодумців.

Таким чином, Россинський ніби створював духівництво, тісно пов’язане з своїми прихожанами, яке могло задовольнити релігійні потреби населення в освіті і культурно-етичній поведінці.

Одночасно з управлінням духівництвом всього війська Россинський збирав навколо себе людей, які прагнули освіти і культури.

Внесок Россинського в місіонерську діяльність в Чорноморському війську і серед корінного

населення Кубані безцінний. Недаремно 15 квітня 1901 р. в замітці «Кубанських обласних

відомостей» висловлюється бажання більшості катеринодарців назвати одну з проектованих

початкових училищ ім’ям протоієрея Россинського.


НЕ БУЛО РІВНОГО, з дослідження Ф. Щербини «Історія Кубанського козачого війська»

Протоієрей Россинський був рідкісною для свого часу особою. Він, можна сказати, цілою головою

стояв вище за те адміністративно-службове середовище, в якому йому довелося обертатися все

своє життя. За освітою і розумом не було рівного у війську. За енергією і безкорисливістю він був

також єдиним у своєму роді громадським діячем.

Будучи духовним пастирем, він все своє життя і кошти поклав на справу народної освіти і помер

ніким не оцінений, відвертим бідняком.


ПРОСВІТНИК ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА, з офіційного сайту Краснодарського

інституту міжнародного права, економіки, гуманітарних наук і управління

Відкриття першої катеринодарської школи співпало з приїздом на Кубань Кирила Васильовича

Россинського. Новий військовий священик згодом став однією з найулюбленіших і поважаних

персон Чорноморії. Россинський був особистістю неабиякою, його вирізняли різнобічні інтереси: він багато читав, писав вірші і навіть славився як вправний лікар.

Россинський мав кипучу енергією: він відкрив на Кубані 27 церков, на будівництво багатьох

храмів жертвував власні кошти.

За його пропозицією створили військовий хор, який став прекрасним творчим колективом,

хранителем народних пісень.

Він цікавився природними науками, описував такі рідкісні природні явища, як, наприклад,

вулканічне виверження в Азовському морі, поблизу Темрюка, в результаті якого утворився

острівець.

Россинський не лише сам прагнув знань, а й запроваджував нові школи, розповсюджував

письменність серед козацтва. Цій світлій справі було присвячено все його життя.

За його участю першу катеринодарську школу трансформували в училище, аби «можна було юні

серця освічувати». Це училище займало окремий дерев’яний будинок, увінчаний надбудовою...

Залізний дах, вкритий червоною фарбою, здалека привертав погляд, і тому городяни називали

училище повіту «червоним».

Незабаром цей навчальний заклад вважався єдиним у всій Чорноморії, де, як говорили козаки,

«вчили тямущо». Тут викладали граматику, основи геометрії і природних наук, географію,

історію, а також «настанови людей і громадянин» (так два століття тому називалися правила

моралі, обов’язку і честі громадянина Росії).

Пізніше Россинський відкрив церковнопарафіяльні училища в Тамані, станицях Щербинівська,

Брюховецька, Гривенська, Роговська і Темрюці.

Згодом в Катеринодарі на пропозицію Россинського і за його участю створюють військову

гімназію. Тут він збирає велику бібліотеку, відкриває кабінет мінералогії, археологічний музей.

При гімназії К. В. Россинський створив «сирітськоситний будинок» – своєрідний інтернат для

сиріт і дітей бідних батьків – і обладнає прекрасний фізичний кабінет; створює багату бібліотеку, оцінену в 6 тисяч рублів. За його ж наполяганням була придбана 8-томна «Історія Держави

Російської» М. М. Карамзіна.

Россинський віддавав усі сили і особисті кошти на справу розвитку освіти, допомагаючи дітям-

сиротам. Щороку на його утриманні перебувало10-12 безбатченків.

Він їздив всією Кубанню і переконував багатих давати гроші на розвиток народної освіти, на

утримання і навчання бідних дітей. Красномовство, жар душі, щирість Россинського знаходили

відгук: його зусиллями створюється капітал училища в 45 тисяч рублів, куди увійшли

пожертвування спроможних людей і його особисті засоби.

Россинському, за свідченням сучасників, ще за життя була «вдячна вся Чорноморія».


ГЛИБОКИЙ СЛІД, з статті Високопреосвященного Гедеона, митрополита Ставропольського і

Бакинського «Історія християнства на Північному Кавказі до і після приєднання його до Росії»

Перша чверть XIX століття в розвитку освіти і розповсюдження християнства на Північному

Кавказі була ознаменована низкою значних подій. Саме у цей період в Чорноморії широко

розвернулася освітня діяльність військового протоієрея о. Кирила Россинського. Його невтомна, повна кипучої енергії і сміливої ініціативи 20-річна діяльність залишила глибокий слід в краї.

Він сам, захоплюючи козаків своїми полум’яними промовами, збирав з книгою і кухлем в руках

добровільні пожертвування на релігійно-освітні потреби Чорноморського козачого війська,

заснував 10 парафіяльних училищ. Такої кількості їх в ту пору не мали навіть деякі внутрішні

губернії Росії.

Завдяки наполяганню Россинського в 1818 р. в Катеринодарі відкрилося духовне училище.

В ті часи серед Чорноморського духівництва не було осіб з середньою духовною освітою. Деякі

паламарі не лише писати, а й читати не вміли, правлячи церковну службу за псалтирем і

часословом напам’ять.

Россинський проявив себе як блискучий проповідник і грунтовний вчений.

Скульптор М. Мікешин, працюючи над пам’ятником Катерині II, якого поставили в Катеринодарі, включив фігуру протоієрея К. Россинского до видатних діячів Чорноморського козачого війська.

У цьому полягало посмертне визнання видатних заслуг першого просвітителя Чорноморії,

чудового духовного пастиря Північного Кавказу.


ДЛЯ ГАРНОГО СПІВУ, з інтерв’ю В. Захарченка Т. Козирєвій

Прийшовши до хору (Кубанського козачого – авт.), всерйоз узявся за його історію. Починається

вона двісті років тому.

Ще в 1810 році протоієрей Чорноморського козачого війська проповідник Кирило Россинський

погодився з проханням про створення Військового хору «для гарного богослужіння при місцевій

соборній церкві». А в 1811 році, на свято Покрови Божої Матері, козачий хор вперше співав в

Катеринодарі, у храмі. Цей день вважається днем народження нашого колективу.

Коли я про це дізнався, мені стало соромно. Говорю це поклавши руку на серце. Думаю: як же я, без Божого світла в душі, можу бути художнім керівником такого колективу?

...Відновлена історична справедливість. Ось вам і витоки моєї віри в Бога…


ТІЛО НЕ ВИТРИМАЛО, з книги В. Золотаренко «Россинський Кирило Васильович»

Знаючи його життя і палку душу, яка кипіла діяльністю, здається, ніби ця душа дуже багато жила

за рахунок тіла, і тіло не винесло роботи.