Лазурский Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ЛАЗУРСЬКИЙ Олександр Федорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Психолог. Фундатор наукової характерології. В психології існують поняття «соціальний

характер»; науковий термін «метод природного експерименту Лазурського».

З родини священика.

Народився 31 березня (12 квітня) 1874 р. в м. Переяславі Пирятинського повіту

Полтавської губернії Російської імперії (нині – м. Переяслав-Хмельницький, районний

центр Київської області України).

Помер 27 лютого (12 березня) 1917 р. в м. Петрограді Російської імперії (нині – м. Санкт-

Петербург РФ). Похований на Смоленському цвинтарі.

Закінчив Лубенську чоловічу гімназію (1892), Петербурзьку військово-медичну академію

(1892-1897), стажувався в Європі (1901-1902).

Працював завідувачем спеціальної психологічної лабораторії Петербурзької клініки

душевних і нервових хвороб (1897-1901), викладачем Петербурзької військово-медичної

академії (1903-1917).

Дійсний член Петербурзького товариства психіатрів і невропатологів (1899).

Учений секретар Російського товариства нормальної і патологічної психології.

Спеціалізувався з проблем анатомії мозку, психології індивідуальності.

Друкувався в журналах «Неврологічний вісник», «Питання філософії і психології»,

«Огляд психіатрії».

Як вчений дебютував в журналі «Неврологічний вісник» статтею про анатомію мозку

(1895).

Потім настала черга наступних доробків: «Про вплив м’язових рухів (пересування) на

швидкість психічних процесів» (1896), «Сучасний стан індивідуальної психології» (1897),

«Нарис науки про характери» (1906), «Програма дослідження особистості», «Шкільні

характеристики» (обидва – 1908), «Нарис науки про характери» (1909), «Психологія

загальна і експериментальна» (1912), «До вчення про психологічну активність» (1916),

«Класифікація особистостей» (1924).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – В. Бехтєрєв, І. Андрієвський, М. Вагнер, В.

Вернадський, Т. Россолімо, І. Павлов, С.Франк, В. Вундт, М. Ланге, Г. Журавіков, О.

Введенський, Е. Крепелін, М. Басов, В. М’ясищев, Л. Філософова, О. Неклюдов, О.

Нечаєв, К. Штумпф та ін.

***

ОКРЕМЕ І ЦІЛЕ,

з наукового кредо О. Лазурського

Окремі основні здібності є... нічим іншим, як лише сторонами чи частинами однієї

загальної нервово-психічної організації даної людини.

СПРАВА ЗОВСІМ НЕ ЛЕГКА, з книги О. Лазурського «Нарис науки про характери»

Найближчою метою систематичного вивчення індивідуальних характерів є... складання

природної і загальноприйнятої класифікації, яка, з одного боку, давала б можливість

зарахувати будь-яку особу, що вивчається, до відомої певної групи, а з іншого боку – була

б достатнім початковим пунктом для подальшого вивчення людських різновидів.

...Ми бачимо, що складання природної класифікації характерів, яка, з одного боку,

охоплювала б всю складність людського характеру, яким він спостерігається в житті, а з

іншого – давала б можливість розподіляти за групами ці складні характери, уявляється

справою зовсім не легкою.

ПСИХОСОЦІАЛЬНІСТЬ, з книги О. Лазурського «Класифікація особистостей»

Ідеальною класифікацією повинна вважатися така, яка в кожному з своїх типів давала б не

тільки суб’єктивні особливості даної людини, але також і її світогляд та соціальну

фізіологію, оскільки, звичайно, вони пов’язані з характером: іншими словами,

класифікація особистості повинна бути не лише психологічною, але й психосоціальною в

широкому сенсі цього слова.

МІЙ КУРС – ЄДИНИЙ НА ЗЕМНІЙ КУЛІ, з листів О. Лазурського братові

Я відчуваю, що не можу з любов’ю займатися цими дослідженнями, що мені потрібне

щось більше... література, музика, науки моральні... Предмет, що я одержав (медицина) на

іншому боці. Мені потрібна діяльність державна, серед людей, а не серед жаб.

...Мрії були широкі і неймовірні: в останніх класах гімназії я з однаковою цікавістю читав

біографії великих учених і соціальні романи Шпільгартена, житія святих і історію

французької революції. Мені здавалося, що я придатний до всього.

...Сміливо можу сказати, що це перший і єдиний на сьогодні на земній кулі систематичний

курс характерології, заснованою на сучасних даних.

ВИПЕРЕДИВ УСІХ, з статті Д. Райгородського «Фрагменти історії характерології»

За 46 років до М. Д. Левітова ця думка вже була висловлена О. Ф. Лазурським і визначила

напрям вітчизняної характерології.

Не можна не вражатися психологічній інтуїції О. Ф. Лазурського. Насправді, в історії

психології він першим сформулював поняття «соціального характеру» – ще за 18 років до

Е. Фрамма.

ІДЕАЛ БЕЗКОРИСЛИВОСТІ, з розвідки Б. Братуся «До проблеми людини в

психології»

Те, що етична орієнтація не є лише зовнішній тиск, а вона є суть, дороговказна нитка

нормального розвитку, є критерієм і віддзеркаленням особового здоров’я, можна

визначити не лише в теоретичних міркуваннях, але й на конкретно-психологічних,

клінічних даних. Ще у О. Ф. Лазурського знаходимо ми побудований на ретельних

спостереженнях висновок, що здоров’я особистості найбільшою мірою забезпечує ідеал

безкорисливого ставлення до іншого. «Альтруїзм, – писав він, – в тому чи іншому вигляді

уявляється формою і засобом, і показником якнайкращої гармонії між особистістю і

середовищем. Тут збочених немає».

Сучасні автори, використовуючи іншу термінологію, приходили до схожих висновків.

Наші дані також показують, що відхилення, неврологічний розвиток особистості тісно

пов’язані з егоцентричною орієнтацією людини, тоді як найсприятливіші умови для

розвитку особистості забезпечує протилежна егоцентричній просоціальна орієнтація.

ГЕНЕТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ – НЕ ВИРОК, з дослідження В. Петухова «Типологія

індивідуальності»

Побудова типології характерів, котрі не зводяться до переважання певних психічних

функцій, є виділення загальних способів поведінки людей, їх ставлення до світу,

самовизначення. Але оскільки становлення характеру тісно пов’язане з розвитком

особистості, виникає можливість розглядати різні способи існування людини в світі, як

рівні його особистісному розвитку.

Наведемо лише один класичний приклад використання цієї можливості – генетичну

«класифікацію особистостей», запропоновану ще в 1920 р. О. Ф. Лазурським. Наповнена

багатющим емпіричним матеріалом, ця класифікація містить чіткі принципи розділення

індивідуальних типів і груп людей, а також критерії, оцінки рівнів їх особового розвитку.

Таких критеріїв існує чотири. У них поєднуються ознаки розвитку пізнавальної і

мотиваційної сфер людини, їх багатоплановість і визначеність.

Першим критерієм є загальна кількість і ступінь різноманітності психічних проявів, тобто

перехід від «смутності» основних питань до їх широти і диференційованості.

Другий критерій – інтенсивність цих проявів, ступінь розвитку відповідних здібностей.

Третій – ступінь їх усвідомленості, тенденції до свідомого визначення свого ставлення до

навколишнього світу і орієнтації в ньому.

Четвертий, підсумковий критерій складає координацію всіх (або більшості) окремих

психічних якостей, які створюють індивідуальність людини, їх концентрація у напрямі

визначеного, але широкого і всебічного виду діяльності.

Зрозуміло, що класифікація О. Ф. Лазурського будується не лише дедуктивно, але й

емпірично. Проте, головному своєму принципові – аналізу індивідуальності людини через

розвиток її особистості – автор слідує строго і до кінця, заперечуючи буквальні розуміння

власних результатів. Насправді, якби виділені рівні особистості лише описували

реальність «як вона є», то чому не прийняти їх назви – нижчий, середній і вищий – як

морально-етичні оцінки цієї реальності?

Подібну, «спокусливу», за словами Лазурського, точку зору він рішуче відкидає: місце в

тому чи іншому «рівневому» осередку не може бути закріплене за людиною раз і

назавжди. Тому етичним критерієм є не сама приналежність до рівня, а постійна тенденція

до його підвищення, тобто зусилля людини до продуктивного розвитку власної

індивідуальності, її прагнення до самовдосконалення.

ОСОБЛИВІ РИСИ, з реферату Г. Печонкіної «Психологічні особливості окремих

категорій злочинців»

Злочинна поведінка зумовлена взаємодією особистості із соціальним середовищем.

Політичні, соціально-економічні, духовні сторони суспільства справляють зовнішній

вплив на формування механізму злочину, а психічні особливості формують механізм

злочину зсередини. Важливо підкреслити, що будь-які соціальні, зовнішні умови

проявляються в злочині, переломлюючись через особистість, тобто через її внутрішній

світ. Тому особистість злочинця не просто відображає зовнішні умови життєдіяльності,

але є активною стороною взаємодії з тим чи іншим середовищем.

У психіці людини не існує якихось особливих «злочинних рис». Ще видатний психолог

ХІХ-ХХ ст. О. Лазурський у своїх працях підкреслював, що викривлений розвиток

людської особистості пов’язаний не з відсутністю або недостатністю тих чи інших

психічних якостей (розуму, волі, емоцій), а більшою мірою з невідповідністю між

особливостями психіки і тими зовнішніми умовами, в яких відбувається розвиток людини.

Виходячи з цього, вчений запропонував класифікацію особистостей злочинців, яка

включає 4 типи:

I. Пасивний

а) апатичний;

б) безвольно боязкий.

II. Обачно-егоїстичний.

III. Афектно-збочений кримінальний.

IV. Активно-збочений кримінальний

а ) безладний насильник

б) зосереджено жорстокий.

ВИЗНАЧИВ ПРЕДМЕТ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ, з монографії З.

Криничного «Психологічні переконання Олександра Федоровича Лазурського»

1. О . Ф. Лазурський створив «Програму дослідження особистості», котра стала першим

планом психологічних досліджень в Росії. За своїм обсягом вона була об’ємнішою і

методологічно більш здійсненою, ніж аналогічні схеми за кордоном.

2. Природний експеримент О .Ф. Лазурського був задуманий для застосування в умовах

педагогічної практики і мав вищий рівень аналізу в порівнянні з лабораторним

експериментом.

3. О. Ф. Лазурський сформулював вимогу виділення із загальної психології індивідуальної

психології, визначивши її предмет, завдання. Аналіз особистості проводився вченим на

базі застосування категорій «здатності» і «відношення» з метою створення класифікації

типів особистості, відповідно реаліям.

4. «Класифікація особистостей» О. Ф. Лазурського була найкращою з тих, які існували на

початку століття у вітчизняній науці і використовується донині.

МЕТОД ПРИРОДНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ, з довідника «100 великих психологів»

У своїй науковій діяльності Лазурський займався не лише прикладними

характерологічними дослідженнями, а й розробляв загальнопсихологічні проблеми. Так,

велику частину свого життя він присвятив проблемі методу в психології. Спочатку вчений

визнавав наявність трьох можливих методів: експерименту, спостереження і

самоспостереження. Для вирішення загальних психологічних завдань він визнавав

корисність методу самоспостереження, а в характерології пропонував використовувати

спостереження і експеримент, які є об’єктивнішими.

Аналізуючи можливості, достоїнства і недоліки кожного методу, прийшов до створення

нового методу – «природного експерименту», який поєднував достоїнства систематичного

спостереження і лабораторного експерименту. Особливе значення для цього методу має

вивчення умов і така їх організація, щоб в цих умовах виявлялися саме ті схильності

людей, які цікаві спостерігачеві.

...Вважав психіку закономірним етапом еволюції. На його думку, психологічне і

фізіологічне – це дві сторони єдиного біологічного процесу. Місцем, де розгортається цей

процес, Лазурський вважав кору головного мозку.

Дуже важливими поняттями в характерології Лазурського є поняття «ендопсихіки» і

«екзопсихіки». Під ендопсихікою він розумів внутрішні механізми особистості, котрі

об’єднують характер, розумову обдарованість і темперамент. Екзопсихіка – це ставлення

особистості до зовнішніх об’єктів і середовища в цілому.