Крептюков Даниил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Крептюков Даниил [Справочник-дайджест] 10 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КРЕПТЮКОВ Данило Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник.

З селянської родини.

Народився 11 (23) грудня 1888 р. в м. Сквирі Київської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Київської області України).

Помер 22 жовтня 1957 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Навчався в Сквирському землемірному училищі.

За царату засланий до Архангельської губернії.

Учасник Першої світової війни (1916-1917).

Член Мурманського губернського комісаріату.

Виключений з ВКП(б) (1921).

Член правління Товариства московських письменників.

Друкувався в журналі «Вогник».

Як літератор дебютував збірником віршів «Лісові музи» (1914).

Потім настала черга оповіданням «Микитка» (1925), книг «Попи і підпопки» (1925),

«Підпалювачі» (1926), «Мамзер», «Часи» (обидві – 1928), роману «Пух-перо» (1929),

книги нарисів «Степові сходи» (1930), «Степ кличе» (1931).

Залишив багато рукописів, серед яких – «Про чорну пані і чекіста Кеппі» (1919),

«Ваганава» (1924), «Карльсон і Гольбергша» (1920), «Щастя» (1934), «Молочні фабрики»

(1930), «Від м'язів до машини «(1931).

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Юргін, І. Батрак, Є. Левицька, О. Воронський

та ін.


***

ТАКИ ЗРОБИЛИ

, з роману Д. Крептюкова «Старт»

Хитаючись, увійшов до кімнати. З втомленою посмішкою сказав Каті: «Ми все-таки його

зробили, ...Катюшо...»

І повалився навзнак, навіть не дійшовши до ліжка – все з тією ж дивною, гарячковою

посмішкою.


***

ГЕРОЇ – ПЛАКАТНІ

, з статті В. К. «Крептюков Данило Олександрович»

Для Крептюкова характерна увага до побутових проблем, при цьому в нього показ

процесу руйнування старого світу яскравіший за показ будівництва нового. Образ

міщанина, готового на злочини заради задоволення своїх ницих інстинктів, розкрито в

романі «Пух-перо» в усьому його відразливому неподобстві. Однак роман цей

позбавлений ідеологічної цілісності і витриманості. Нові ж люди – комсомолець Дмитро

Свєрчков в «Мамзере», відповідальний працівник Квасников в романі «Пух-перо» –

плакатні; автор всіляко рекламує їх гідності, використовуючи примітивний прийом

прямого опису (про Квасникова – «це був проста, сердечна і мила людина»).

Механістичність розкриття образів більшовиків дозволяє говорити про попутницьку

природу творчості К.

Романи і повісті його страждають великими недоліками щодо форми. Вони завжди

розтягнуті, композиція їх слабка. Мова позбавлена смаку і претензійна, рясніє

неологізмами.


***

ЗАЧИТУВАЛИ ДО ДІРОК

, з огляду Р. Каца «Історія радянської фантастики»

Підготовка космічного старту (в романі Д. Крептюкова) показана лише як буденна

«частина загальнопролетарської справи»: побут заводу «Місячний скороход»,

змальований автором з великим знанням реалій, «фантастично» пізнаваний, а сама мета

(досягнення поверхні супутника Землі) надавала важкій виробничій праці високий сенс, дрібним конфліктам – принципову багатозначність, неосмисленому і кострубатому

залізяччю – облагороджений вигляд майбутніх частин ракетоплана.

Сергій Корольов, котрий в юності жадібно читав кожен випуск «Селени», пізніше

згадував про те, що тоді «був абсолютно упевнений: ракета для польоту на Місяць вже

практично готова. І мріяв хоча б учнем потрапити на «Місячний скороход «і встигнути до

старту подивитися на корабель «Стрімкий», і, якщо пощастить, доторкнутися рукою до

ребристого стабілізатора…»

Данило Крептюков справді зумів захопити читача відчуттям роботи-подвигу, поетизацією

цієї чи не рабської праці у три зміни, без інструментів, з «треба!» замість відпочинку, коли

після робочого дня сил вистачає лише дістатися ліжка.

...Дуже цікаві повідомлення під рубрикою «На місцях». Тут можна, наприклад,

ознайомитися з роздумами астраханського бібліотекаря про те, що і як читають каспійські

рибалки. «Книга тов. Пільняка припадає пилом на полиці новенька, ніхто її не бере. Зате

роман Д. Креп тюкова «Старт» зачитаний мало не до дірок.


***

СУСІДА ПОНЕСЛО

, з книги В. Шаламова «Двадцяті роки»

Письменницьке життя йшло в літературних об'єднаннях. Ніякого організованого

спілкування з діячами науки чи інших мистецтв письменники не мали.

Вже пізніше, з початку тридцятих років, отримав я запрошення з Будинку письменників

на зустріч працівників науки і мистецтва.

Я пішов. Головував Семашко. Вересаєв жваво наводив на виступаючих свій слуховий

ріжок.

З учених були брати Завадовські, ще молодий тоді математик Гельфонд.

Усі діячі науки були вищими за письменників на цілу голову в загальнокультурному сенсі.

Вони всі читали, всі знали з тих предметів, які потрібно знати письменникові.

Письменники ж виглядали убого. Вересаєв пробурмотів кілька слів про користь

перекладів Гесіода і Вергілія і сів.

Мій сусід, письменник Данило Крептюков (був такий), відзначивши важливість союзу

науки і художнього слова, став чомусь розповідати про свою дореволюційну, навіть

довоєнну службу в лейб-гвардії, про те, як він стояв на варті в саду, а великі князі чинили

розпусту, втішаючись з балеринами.