Григоровича Краснокутського, жорстоко хворого, паралізованого, котрий міг
пересуватися лише за допомогою коляски. За ним віддано доглядала його тітка, що
поїхала за племінником-декабристом до Сибіру. І ще був один, вірний, нескінченно
відданий друг, красноярський городничих. Коли Краснокутського перевели до Тобольська
ця дивовижна людина (на жаль, прізвище не відоме) залишила службу і поїхала услід на
ним. Семен Григорович помер у нього на руках.
...Краснокутський знав і пам’ятав багато чого. Він був досить близький до Сергія
Петровича Трубецького і часто бував у нього в будинку на Мийці, просто як гість, і на
нарадах правління Північного товариства.
Трубецькой дуже уважно прислухався до думки Краснокутського: обер-прокурор сенату
відмінно знав законодавство і давав немало корисних порад в розробці нових,
революційних законів.
Якось – це було вже напередодні повстання – Трубецькой наодинці запитав:
– А вам не здається, Семене Григоровичу, що, оскільки ви служите тепер в Петербурзі, то
й слід перейти до Північного товариства? Навіть членом Управи...
Краснокутському було відоме, що Трубецькой підозрює Пестеля в «бонапартизмі» і
звинувачує в диктаторських замашках. Втім думки своєї Трубецькой не приховував, що не
робило підозру менш безглуздою. Тому пропозицію делікатно відхилив.
– Сергію Петровичу, я справді перейшов би до Північного товариства, оскільки останнім
часом пов’язаний з вами тісніше, проте навіщо це зараз? Адже є рішення про злиття
товариств. Я це розумне рішення вітаю: об’єднання армій – завжди сила.
Додав декілька стривожено:
– І з об’єднанням не слід тягнути: з чуток – має відбутися незабаром коронація. А присягу
війська і сенат даватимуть все-таки не старшому братові, Костянтину, а Миколі
Павловичеві. Для виступу, мені здається, це – найзручніший момент...
...Пізно увечері Краснокутський примчав до Трубецького з важливими відомостями, але
не застав його вдома. У відчаї погнав екіпаж на квартиру Рилєєва. Увійшовши, дещо
розгубився: там зібралася велика компанія. Були і відомі члени Товариства і майже
незнайомі люди. По блідих, схвильованих, рішучих обличчях зрозумів: тут йде не
застільна бесіда.
Сказав відразу, твердо, не встигнувши до ладу привітатися:
– Присяга призначена на завтра, чотирнадцяте грудня. Вранці, о сьомій годині, збирається
сенат. Буде здійснена чистісінька формальність; Микола, по суті, вже вступив на трон, хоча офіційного зречення Костянтина немає.
Рилєєв підійшов до Краснокутського.
– Спасибі, Семене Григоровичу! Ми всі дуже раді, що в сенаті є наш однодумець, людина
чесна, віддана святій справі Свободи!
І вже без тіні коливання, рішуче змахнув рукою, обернувшись до товаришів.
– Рубікон перейдений!
Краснокутський, який до цієї хвилини що не уявляв, що справа зайшла так далеко і який
відстоював наполегливо ідею реформ, а не озброєного повстання, раптом абсолютно
несподівано для себе запитав:
– Що належить робити мені, Кондратію Федоровичу?
– Вам, Семене Григоровичу, належить бути в сенаті. Саме ви зможете ознайомити сенат з
нашою справжньою програмою.
...Імператор Микола не пробачив «зраду» обер-прокурора сенату: знаючи про тяжкий стан
Краснокутського, він не дозволив йому виїзду для лікування навіть під наглядом поліції...
...Незабаром, услід за Краснокутським, до Красноярська були переведені спочатку
Фонвізін, а потім Михайло Матвійович Мітьков.
Ледве влаштувавшись, Фонвізін поспішив до тяжко хворого Семена Григоровича. Той,
вислухавши гостя, похитав головою:
– А все-таки ми поквапилися, Михайле Олександровичу... Не знаходьте? Навіть у далеких, глухих Єнісейську і Мінусінську є люди, котрі протидіють самодержавству і деспотії.
Потрібно було накопичувати сили, розвивати громадську думку по всій Росії. І
підніматися разом...
ЖВАВІСТЬ РОЗУМУ І РУЙНУВАННЯ ТІЛА, зі спогадів А. Розена
Очі його (Краснокутського С. – авт.), блискучі й живі, і пергаментний колір шкіри
підкреслили жвавість розуму і руйнування тіла.
Последние комментарии
5 часов 5 минут назад
7 часов 38 минут назад
8 часов 7 минут назад
8 часов 13 минут назад
2 часов 29 минут назад
11 часов 16 минут назад