Ган Елена [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

- Ган Елена [Справочник-дайджест] 20 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

років, коли в неї вперше з’явилися знайомі чоловіки поза родиною, і

приблизно тоді ж вона почала перші юридичні кроки проти свого чоловіка, які

закінчилася розлученням. Ган могла домогтися – відповідно до правових умов в Росії і її

власними моральними уявленнями – тільки тимчасового роз’їзду з чоловіком. Свідчень

тому, що до смерті вона знайшла себе в емоційно-еротичній сфері, немає.

Обидві письменниці пишуть під псевдонімами... Загальним для обох є і те, що вибір

псевдонімів тісно пов’язаний з тими чоловіками, яких треба розглядати, як свого роду

ініціаторів їхньої письменницької діяльності. О. Ган, наприклад, взяла псевдонім Зенеїди

– персонажа з твору свого «ментора» Сенківського.

…Романи Санд, як і розповіді Ган , – любовні історії. По своїй структурі, однак, вони

можуть вважатися виховними романами…

…Мені здається, що Ган вважає – і в цьому її вирішальна відмінність від Санд –

неможливим становлення жіночого «Я» узагалі.


ПРИСТРАСНІСТЬ ПЕРЕКОНАНЬ, зі спогадів І. Тургенєва

У цієї пані було справді гаряче російське серце, і досвід життя жіночого, і пристрасність

переконань, і не відмовила їй природа в тих «простих і солодких» звуках, в яких щасливо

виражається внутрішнє життя.


В БІШКЕКУ ЖИВЕ СИН, з кореспонденції В. Кульової «Хто Ви, пані Блавацька?»

Після святкування 160-ліття Блаватської і трансляції вечора по телебаченню в Центр

«Олена Блавацька та її родина» надійшов лист від якогось чоловіка. Писав, що знає її

нащадків. Олена Аліванцева, завідувачка літературного відділу Дніпропетровського

історичного музею, помчала в Бішкек.

У тому, що це родич, сумнівів не залишалося: Петро Ган був дуже схожий на Олену

Петрівну. Він і розповів, що виріс у дитбудинках, бо маму в двадцятих роках

заарештували. Перед тим вона сховала деякі свої речі в кравчині. Сімейні реліквії

зберігалися на горищі. Коли по смерті Сталіна жінка вийшла з в’язниці, то знайшла сина.

Повернули раритети.

У той візит Ган подарував Аліванцевій портрет для майбутнього музею.