Пастухов Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Пастухов Борис [Справочник-дайджест] 16 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ПАСТУХОВ Борис Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З міщанської родини.

Народився в 1894 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер в 1974 р. в м. Лондоні (Великобританія). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Загребську академію мистецтв.

Член Київського товариства художників (1916).

Брав участь у виставках групи «Кільце» (1914), Київського товариства художників (1916),

Товариства діячів українського пластичного мистецтва (1918), виставці Об’єднання російських

художників в Королівстві сербів, хорватів і словенців (1928), Великій виставці російського

мистецтва в Белграді (1930). Виставлявся в Лондоні і Нью-Йорку.

Експонував свої твори в Загребі, Любляні, Римі (1927), Парижі (салон Товариства французьких

художників – 1928; галерея G. Petit – 1932).

Писав натюрморти, портрети, пейзажі, багатофігурні композиції. Йому позували як члени

королівських родин, так і відомі кінозірки.

Серед найвідоміших доробків нашого земляка – «Портрет дружини» (1927), «Портрет жінки»

(1927), «Портрет жінки» (1931), «Натюрморт» (1930), «Світська пані в пурпурно-червоному

капелюшку» (1935), «Квіти» (1939), «Натюрморт» (1947), «Білі півонії» (1947).

Полотна майстра нині зберігаються в музеях Мадрида, Белграда, Загреба.

Емігрував по смерті О. Мурашка, якого знічев’я застрелили червоноармійці. Мешкав спочатку в

Королівстві сербів, хорватів і словенців (1920), потім – Франції (1937), а пізніше переїхав до

Великобританії (1960-і).

Серед друзів та близьких знайомих П. – О. Мурашко, М. Дитріх, К. Гейбл, М. Ванк та ін.


***

ДЖЕРЕЛО НАТХНЕННЯ,

з творчого кредо Б. Пастухова

Джерело натхнення – особисте духовне життя.

НАПИСАВ МІЙ ПОРТРЕТ, зі спогадів Г. Смірнової-Марлі

Ксенії Дараган я зобов’язана тим, що за її порадою взяла участь в конкурсі «Міс Росія», де

потрібно було продемонструвати талант і якесь прагнення до мистецтва і культури. Журі було не

просте – художник Коровін, письменник Немирович-Данченко, балетмейстер Сергій Лифар, Тефі, журналісти Андрій Сивих і Марк Вейнбаум. Про цей конкурс багато писала газета «Ілюстрована

Росія», називаючи мене «молодою поетесою».

...У балеті я не затрималася. Почала співати в ультраелегантному кабаре «Шехерезада» в стилі

«Тисячі і однієї ночі», щось подібне до великого грота з інтимними затемненими куточками, з

різноколірними ліхтарями, килимами, чарівливою музикою. Гарсони в черкесках, в опереткових

костюмах з палаючими шашликами на шампурах, блискуча публіка йшли до самої зорі. Виступала

я в елегантному, середньовічного крою вбранні. Ніхто і подумати не міг, що гроші на нього

збиралися по сантиму.

Успіх! Художник Борис Пастухов пише мій портрет.

Я стаю відомою, проходжу по конкурсу в «Товариство Композиторів і Авторів», з яким до цього

дня зв’язує тісна співдружність. Співак Моріс Шевальє просить написати для нього пісні...


ОКЕАНОМ НАТХНЕННЯ БУЛИ КВІТИ, з розвідки О. Козинкевич «Пастухов Борис Іванович»

Хрещеним батьком у мистецтві для майбутнього художника став його вчитель Олександр

Мурашко. Школа вимогливого педагога, дала можливість молодому Б. Пастухову знайти свою

мистецьку манеру і мала визначальний вплив на його подальше творче життя.

Після більшовицького перевороту в Київ прийшли голод, розруха та свавілля «революційних

мас». Як писав Микола Бурачек, навіть Олександр Мурашко, обіймаючи посади ректора Академії і

художнього керівника Держвидаву, аби якось вижити, на початку 1919 року був змушений

поратись по господарству, доїти корову, косити сіно...

Останньою краплею в чаші терпіння Б. Пастухова стала трагічна смерть улюбленого учителя. О.

Мурашка біля власної садиби заарештував нічний патруль, згодом було знайдено тіло вбитого

художника.

Талант молодого художника був високо оцінений мистецькою критикою. Б. Пастухов заслужив

репутацію чудового портретиста. Замовити йому портрет вважали за честь представники місцевої

аристократії.

Другою стихією творчої натури художника були квіти, які він завжди писав з темпераментом і

насолодою. Квіти були для нього океаном натхнення, вічно рухомою стихією, що втілювала

динамічний розвиток людських почуттів.

...Паризьке мистецьке середовище не могло не вплинути на вже зрілого майстра, змінилась його

творча манера, тут він по-новому відчув казку світла, форми та кольору.

...Географія виставок Б. Пастухова сягала далеко за межі Франції, починаючи з Італії та Іспанії і

закінчуючи Еквадором.

Творчий період майстра з початку 1960-х років і до кінця його життя ще потребує глибокого

дослідження.


АКТИВНИЙ ПАРИЗЬКИЙ «ФЕРМЕНТ», із звіту Л. Білякової «Свій портрет Марлен Дитріх

замовила «бурлаці» Пастухову»

Час уже відійти від слова «діаспора», адже українська культура поняття цілісне, сказав на

відкритті виставки «Повернення» директор Національного художнього музею Анатолій

Мельник.

Він назвав експозицію творів відомих у світі «українських парижан» Миколи Вакера, Олекси

Грищенка, Бориса Пастухова та Василя Хмелюка знаковою подією. Восени минулого року

картини були виставлені у Львівській галереї мистецтв, і вони стали справжньою сенсацією, адже завдячуючи зусиллям наших співвітчизників, передусім родини збирачів Цвенгрошів, твори

великих митців повернулися з Європи на Батьківщину. Тепер їхньою творчістю можуть

насолодитися кияни й гості столиці.

...Українські художники-бурлаки, як їх називають, – повернулися додому вчасно, коли нам щодня

агресивно нав’язується культура відеокліпів, рекламних «історій», кінострічок із розряду екшн, які

треба дивитись не думаючи, щоб відразу забути.

...Відзначаючи українських художників, талант яких мужнів і виокремлювався, на жаль, за

межами України у 20-30 рр. ХХ ст., ми передусім з’ясовуємо для себе роль і значення мистецького

Парижа, джерелом творчого мислення якого була концепція вільного розвитку творчої

особистості. Мистецький Париж мав активний фермент у малярській діяльності українських

художників.


ХТО У КОГО ВКРАВ ТАЛАНТИ, з кореспонденції О. Рибакової «Вони були в Парижі»

Підтекст виставки у результаті вийшов цілком виразний – в класичній тональності «ми вам

покажемо». Вам – це Києву, який забув своїх уродженців (полотна киян Бориса Пастухова і

Миколи Вакера, давно оцінені в Європі і США, в українські музейні зали потрапили вперше).

Хоча головний месидж проекту, зрозуміло, антиросійський – саме Росія, якщо дотримуватися

львівської версії історії мистецтва, «вкрала» наші таланти як мінімум двічі. Спочатку заманила в

університети, одурманила «Бубновим валетом» й іншим авангардом, потім влаштувала революцію

(авангард до революції має деяке відношення, однак в такі тонкощі не кожен любить

заглиблюватися), примусила емігрувати, і навіть в благословенній Франції не могла залишити

волелюбних синів України у спокої. У результаті на сучасних аукціонних торгах їх знають як

художників російсько-паризької школи, і лише в деяких випадках найдобросовісніші менеджери

(наприклад, в московській галереї «Вулик») дозволяють собі сказати щось про українську лінію в

мистецтві російської еміграції.

...Про Бориса Пастухова відвідувачам встигли повідомити, що він писав в основному членів

королівських династій, а також Марлен Дитріх і Кларка Гейбла. Показали, правда, портрети

дружини (цілком традиційні, у дусі ХIХ століття) і натюрморти – значно сміливіші, з жорстким, виразно-лаконічним мазком.


В КОЖНОМУ НОМЕРІ – ПОЛОТНО РОБОТИ ПАСТУХОВА, з рекламного буклету

«Паризький готель «Lancaster»

У готелі всього 60 номерів і особливою популярністю у гостей користується королівський номер

Еміля Вольфа, названий на честь засновника «Ланкастера».

Або, можливо, Ви захочете пожити в номері Марлен Дитріх, яка зупинялася тут неодноразово?

Основною особливістю всіх номерів є присутність в кожному картин художника Бориса

Пастухова, який жив тривалий час в готелі, починаючи з 1930 року. Вони, щоправда, дісталися

господарям в якості оплати за проживання.