Носов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

НОСОВ Микола Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Письменник, кіносценарист.

З акторської родини.

Народився 10 (23) листопада 1908 р. в м. в Київ Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 26 липня 1976 р. в м. Москва СРСР (нині – столиця РФ). Похований Кунцівському

цвинтарі.

Навчався в Київському художньому інституті (1927-1929), закінчив Московський інститут

кінематографії (1929-1932).

Працював робітником Ірпінського бетонного заводу (1924-1925), Бучацького цегельного заводу

(1925-1927), режисером-постановником мультиплікаційних, науково-популярних і навчальних

фільмів (1932-1951).

Лауреат Державної премії СРСР (1952), Державної премії РРФСР ім. Н. Крупської (1969).

Друкувався в журналах «Ікс», «Багаття», «Барвінок», «Мурзилка», газеті «Піонерська правда».

Як літератор дебютував оповіданням «Витівники» (1938).

Потім настала черга збірки оповідань «Тук-тук-тук» (1945), повістей «Весела сімейка» (1949),

«Щоденник Колі Синицина» (1950), «Вітя Малєєв у школі й удома» (1952), казкової трилогії

«Пригоди Незнайка та його друзів» (1953-1954), «Незнайко в Сонячному місті» (1958), «Незнайко

на Місяці» (1964-1965).

Перу Н. також належать збірки фейлетонів «Іронічні гуморески» (1969), автобіографічні доробки

«Повість про мого друга Ігоря» (1971-1972), «Таємниця на дні колодязя» (1976).

За його книгами знято 9 художніх фільмів, серед яких «Пригоди Толі Клюквіна» (1964), «Двоє

друзів», «Фантазери» (1965), «Дружок» (1966), мультфільми «Бобик в гостях у Барбоса»,

«Незнайко на Місяці», а за книгами «Незнайко вчиться», «Незнайко-мандрівник», «Незнайко в

Сонячному місті» – поставлені спектаклі.

На слова Ю. Ентіна і музику М. Мінкова звучить «Гімн незнайка та його друзів», на слова О.

Бабкіна і музику К. Костіна – «Пісня Незнайка», на слова Є. Салманова і музику Т. Музикантової

– «Незнайко».

Російська пошта випустила марку «Незнайко» (1992).

З нагоди 100-річчя з дня народження нашого земляка Центральний Банк РФ викарбував срібну

монету (2008).

Серед друзів та близьких знайомих Н. – О. Лаптєв, Б. Чалий, А. Каневський, Г. Вальк, Є.

Афанасьєва, І. Семенов, Д. Бісті, В. Горєв та ін.

***

ВЧИТИСЯ, ДОЛАЮЧИ ТРУДНОЩІ,

з життєвого кредо М. Носова

Долаючи труднощі, всі ми чогось вчимося.

***

ОЧИМА ДИТИНИ, з творчого кредо М. Носова

Маючи справу з дитиною, дорослий повинен стати на його точку зору, спробувати поглянути на

світ очима дитини.

***

НЕ ВІДРИВАЮЧИСЬ ВІД ЗЕМЛІ, афоризми М. Носова

Не повзати, а літати треба, але літати треба, не відриваючись від землі.

Книга лежить у нього на полиці – чекає, коли він порозумнішає.

***

ГАЗЕТА ДЛЯ ДУРНІВ

, з повісті М. Носова «Незнайко на Місяці»

– А хто такі ці поліцейські? – Запитав оселедчик.

– Бандити! – Роздратовано сказав Колосок. – Чесне слово, бандити! По-справжньому обов’язок

поліцейських – захищати населення від грабіжників, насправді ж вони захищають лише багатіїв.

…Зміст фільмів було занадто безглуздим, щоб давати якусь поживу для розуму. Дивлячись день у

день, як герої всіх цих кінокартин бігали, стрибали, падали, перекидалися і стріляли з пістолетів, можна було лише стати ще дурнішим.

…Кожен, хто купував «Газету для дурнів», говорив, що він купує її не тому, що вважає себе

дурнем, а тому, що йому цікаво дізнатися, про що там для дурнів пишуть. До речі, газета ця велася

дуже розумно. Все в ній навіть для дурнів було зрозуміло. В результаті «Газета для дурнів»

розходилася величезними накладами.

***

БЕЗ ГОЛОВИ,

з оповідання М. Носова «Фантазери»

– А я якось купався в морі, – каже Мишко, – і на мене напала акула. Я її бац кулаком, а вона мене

хап за голову – і відкусила.

– Брешеш!

– Ні, правда!

– Чому ж ти не помер?

– А навіщо мені вмирати? Я виплив на берег і пішов додому.

– Без голови?

– Звичайно, без голови. Навіщо мені голова?

– Як же ти йшов без голови?

– Так і йшов. Ніби без голови ходити не можна?

– Чому ж ти тепер з головою?

– Друга виросла ...

***

ТОВАРИШУВАВ З МУХАМИ

, уривок з пісні «В траві сидів коник» на слова М. Носова (музика

В. Шаїнського)

В траве сидел кузнечик,

В траве сидел кузнечик,

Совсем как огуречик,–

Зелененький он был.

Представьте себе,

Представьте себе,

Совсем как огуречик.

Представьте себе,

Представьте себе,

Зелененький он был.

***

СВІДОМО НЕ ПОГЛИБЛЮЮ ХАРАКТЕРИ ГЕРОЇВ

, з листа М. Носова Ю. Пухову

Цим персонажам я вільно міг надавати ті рисочки характерів, які були потрібні за задумом.

Малюки ці, яких я називав коротунами, були зручні тим, що я міг не розвивати і не поглиблювати

їх характери, завантажуючи розповідь непотрібними деталями, а забезпечувати їх окремими

рисками, відображати якусь одну рису характеру, що цілком в’язалося з їх мікроскопічністю і

водночас загострювало, узагальнювало образ, типізувало його.

***

ВІДЧУТТЯ ЗУСТРІЧІ З ДОБРИМИ ЛЮДЬМИ

, з оцінки творчості М. Носова В. Горєвим

Якщо вам не пишеться, візьміть улюблену книгу. Намагайтеся відчути настрій автора ... От

візьміть, наприклад, веселі розповіді Миколи Носова. Читайте для себе. Для задоволення. І ви

відчуєте, що посміхаєтеся. На душі — таке приємне почуття зустрічі з добрими людьми.

***

БЕЗ НУДНОГО МОРАЛІЗАТОРСТВА

, з оцінки творчості М. Носова сайтом orthodoxy.org.ua Микола Носов ввів у дитячу літературу нового героя. Наївний і розумний, веселий і цікавий

Незнайко часто потрапляє у комічні ситуації. Жива, динамічна мова, чудове знання дитячої

психології дозволили Миколі Миколайовичу стати автором казок, що навчали і виховували без

нудного моралізаторства.

…Казки Миколи Носова перетворились на справжню дитячу енциклопедію.

***

ДАЛЕКО НЕ ВСІ ЙОГО РОЗУМІЛИ

, зі спогадів Б. Чалого

З Миколою познайомилися у Мінську 1952-го, куди дитячі письменники з усього СРСР з’їхалися

відзначати ювілей Якуба Коласа. Якось увечері після святкових заходів компанія, в якій був і

Носов, зібралася в одному з готельних номерів. Заспівали «Ой зацвіла ружа край вікна», але далі

першого куплету слів не пам’ятали. Тоді згадали про мене й послали гінця. Співали усю ніч, причащалися «чим Бог послав», розмовляли.

У нас з Носовим виявилося безліч спільних інтересів. І хоча він був замкненим, зазвичай на

контакт ішов неохоче, ми не могли наговоритися.

…Микола чудово розмовляв українською... Дуже вболівав за долю батьківщини. Вважав, що

кожен з нас — характерник. А ще був справжнім казкарем: таємничим, схильним вірити у містику.

Далеко не всі його розуміли. Дещо полюбляв самотність. А зовні наслідував класиків світової

літератури з їхніми неодмінними атрибутами — жилетом, краваткою, капелюхом.

***

ЯПОНСЬКА КОНДИТЕРСЬКА «НЕЗНАЙКО»

, з статті «Незнайко родом з Києва» в газеті

«Хрещатик» за 23 серпня 2004 р.

Першу частину знаменитої трилогії Миколи Носова надрукували російською й українською

мовами в журналі «Барвінок».

…Богдан Чалий вирушив до Москви — там готували до друку його книжку. З Носовим, котрий

жив у Білокам’яній, було по дорозі. Їхали в купе і бідкалися один одному про труднощі з виданням

дитячої літератури. Потім Микола Миколайович дістав з валізи кілька аркушів з надрукованим

текстом — мовляв, почав писати про Незнайка, але навіщо — де потім друкувати? Чалому задум

казки так сподобався, що він сам почав підкидати ідеї. А потім запропонував видати твір у

редагованому ним журналі.

Переговори на цю тему тривали рік, і 1953 року на шпальтах «Барвінка» з’явилися перші частини

роману-казки. На події, що розгорталися у ньому, маленькі читачі жваво реагували, надсилали до

редакції листи. Останні сторінки «Незнайка» вийшли у грудні 1954-го.

…Коли казку закінчили друкувати, застілля не влаштовували. За спогадами Чалого, надто

великого значення «Незнайкові» не надавав ні видавець, ні сам автор. Це вже згодом, як роман

вийшов у Москві з гарними ілюстраціями і став популярним серед дітлахів усього СРСР, усвідомили: твір таки надзвичайний.

Пригоди «коротульок» перекладені 68 іноземними мовами і припали до душі не лише радянським

дітям. Наші письменники, перебуваючи у відрядженні в Японії, бачили там кафе-кондитерську з

назвою «Незнайко».

***

ЛЕОНАРДО РАДЯНСЬКОЇ ЕПОХИ,

з статті О. Ямпольської «Миколі Носову – від вдячних

лунатиків»

Микола Носов – Леонардо радянської епохи. Дитина, прочитавши всі три книжки про Незнайка, могла здавати техмінімум.

...Але техніка застаріває миттєво, і як пояснити нинішньому першокласникові, що таке іграшковий

телефон, якщо у нього в кишені дзвенить мобільник? Кого сьогодні хвилює, звідки в батарейках

береться електрика і як самому зробити бенгальські вогні? Є ж китайська піротехніка. Шанс

залишитися без пальця чи без носа – аналогічний, а турбот набагато менше.

***

НАРОДИВСЯ НЕ ВЧАСНО

, з нотаток Б. Карлова «Чому Незнайко не став національним

героєм?»

Як тільки студія Діснея в 30-х роках «народила» Міккі Мауса, вся американська промисловість

стала працювати на зведення цього мишеняти в культ. Сувенірні фігурки, зображення на всіх

мислимих предметах, включаючи шкільні зошити, участь у парадах його ляльок тощо – все це

працювало на економіку, добробут і авторитет США.

Незнайко народився якщо і там, де треба, то точно не вчасно. Ніхто в СРСР не був зацікавлений у

популяризації свого, може бути єдиного, національного казкового героя. Ідеологічна

завантаженість і культ вождя були головним і чи не єдиним постулатом педагогічної науки.

***

ОБЛАШТУВАТИ БУДИНОК-МУЗЕЙ

, з кореспонденції П. Динця «Про Миколу Носова зовсім

забули?»

В Ірпінському музеї про іменитого письменника знають небагато. В наявності лише один стенд.

На ньому – передрук портрета Миколи Миколайовича, та ще старе фото будинку, де колись жив

письменник.

Як з’ясувалося, частина цього будинку збереглася і до наших днів. Зараз тут живе пенсіонер

Віталій Шосенко. Носових він вже не застав, а тому нічого цікавого розповісти не зміг.

– У місцевих ентузіастів начебто є плани облаштувати тут будинок-музей, – говорить Віталій

Олександрович. – Я не проти, хай тільки дадуть мені натомість квартиру чи будиночок.

– Ет, та хто ж дасть, – журиться місцева письменниця і краєзнавець Ніла Василівна Висоцька. –

Місцева влада зайняті дільбою портфелів – їм не до того. А в Києві, ймовірно, Носов нікому не

потрібен, бо писав російською.

До речі, більшу частину подвір’я і саду Носових за радянської влади забрали для письменницького

пансіонату. Кого тут тільки не було: Максим Рильський, Павло Тичина та багато-багато інших. А

тепер ходять чутки, буцімто глава Національної Спілки письменників збирається частину

території продати через брак коштів.

***

ПОЦІЛУВАТИ ТАРГАНА

, анекдот

У школі учителька запитує Незнайка:

– А що треба зробити, коли мама з роботи прийшла?

– Не знаю.

– А що треба зробити, якщо тарган стінкою повзе?

– Не знаю.

– А коли твоя сестра уроки робить?

– Не знаю.

– А як бабуся пиріжки смажить?

– Не знаю.

– Тоді ось тобі домашнє завдання: про все це дізнатися і завтра нам відповісти.

Приходить Незнайко додому і запитує у мами:

– А що треба зробити, коли тарган стінкою повзе?

– Вбити пантофлею!

Підходить до бабусі:

– А що треба, зробити, коли мама з роботи прийшла?

– В щічку поцьомати!

– А як сестра уроки робить?

– В рядок, літерку за літерою, під лінієчку…

Тоді підходить хлопчик до сестри:

– А як моя бабуся пиріжки пече?

– Тяп-ляп – і готово!

Наступного дня учителька викликає Незнайка до дошки і починає перевіряти, як той виконав

домашнє завдання.

– Незнайко, а що треба зробити, коли тарган стінкою повзе?

– В щічку поцьомати!

– А що треба зробити, як мама з роботи прийшла?

– Вбити пантофлею.

– А як твоя сестра уроки робить?

– Тяп ляп – і готово!

– А як бабуся пиріжки смажить?

– У рядок, літерку за літеркою, під лінієчку.